Екклезіяст 4
1 І знов я побачив всі у́тиски, що чинились під сонцем, — і сльоза́ ось ути́скуваних, та немає для них потіши́теля, і наси́лля з руки, що їх гно́блять, і немає для них потіши́теля.
And I have turned, and I see all the oppressions that are done under the sun, and lo, the tear of the oppressed, and they have no comforter; and at the hand of their oppressors [is] power, and they have no comforter.
2 І я похвалив тих померлих, що давно повмирали, більш від живих, що живуть дотепе́р.
And I am praising the dead who have already died above the living who are yet alive.
3 А краще від них від обох тій люди́ні, що досі іще не була́, що не бачила чину лихого, що робився під сонцем!
And better than both of them [is] he who hath not yet been, in that he hath not seen the evil work that hath been done under the sun.
4 І я бачив ввесь труд та ввесь у́спіх учи́нку, виклика́є заздрість одно́го до о́дного, — і це все марно́та та ло́влення вітру!.
And I have seen all the labour, and all the benefit of the work, because for it a man is the envy of his neighbour. Even this [is] vanity and vexation of spirit.
5 Нерозумний сидить, склавши руки свої, та жере́ своє тіло, —
The fool is clasping his hands, and eating his own flesh:
6 краща повна долоня споко́ю за повні дві жмені кло́поту та за ло́влення вітру!
'Better [is] a handful [with] quietness, than two handfuls [with] labour and vexation of spirit.'
7 І зно́ву я бачив марно́ту під сонцем:
And I have turned, and I see a vain thing under the sun:
8 Буває само́тній, і не має ніко́го він іншого, сина чи брата у ньо́го нема, та немає кінця всьому зуси́ллю його, і не наси́титься око багатством його, і він не пові́сть: „Та для кого дба́ю і позбавляю добра свою душу?“Марно́та й оце, і даремна робота воно.
There is one, and there is not a second; even son or brother he hath not, and there is no end to all his labour! His eye also is not satisfied with riches, and [he saith not], 'For whom am I labouring and bereaving my soul of good?' This also is vanity, it is a sad travail.
9 Краще двом, як одному, бо мають хорошу заплату за труд свій,
The two [are] better than the one, in that they have a good reward by their labour.
10 і якби вони впали, піді́йме одне́ свого друга! Та горе одно́му, як він упаде́, й нема дру́гого, щоб підве́сти його.
For if they fall, the one raiseth up his companion, but woe to the one who falleth and there is not a second to raise him up!
11 Також коли вдвох покладу́ться, то тепло їм буде, а я́к же зогрі́тись одно́му?
Also, if two lie down, then they have heat, but how hath one heat?
12 А коли б хто напав на одно́го, то вдвох вони стануть на нього, — і нитка потрійна не скоро пірве́ться!
And if the one strengthen himself, the two stand against him; and the threefold cord is not hastily broken.
13 Ліпший убогий та мудрий юна́к, аніж цар стари́й та нерозумний, що вже осторо́г не приймає,
Better is a poor and wise youth than an old and foolish king, who hath not known to be warned any more.
14 бо виходить юнак і з в'язни́ці, щоб зацарюва́ти, хоч у царстві своїм народивсь він убогим!
For from a house of prisoners he hath come out to reign, for even in his own kingdom he hath been poor.
15 Я бачив усіх живих, що ходять під сонцем, на боці цього́ юнака́, — цього дру́гого, що став він на місце його.
I have seen all the living, who are walking under the sun, with the second youth who doth stand in his place;
16 Немає кінця всьому лю́дові, всьо́му, що був перед ним, та й насту́пні не втішаться ним, — бо й це теж марно́та та ло́влення вітру!
there is no end to all the people, to all who were before them; also, the latter rejoice not in him. Surely this also is vanity and vexation of spirit.
