Екклезіяст 3
1 Для всього свій час, і година своя́ кожній справі під небом:
Todas las cosas tienen su tiempo; todo lo que pasa debajo del sol tiene su hora.
2 час роди́тись і час помирати, час садити і час виривати поса́джене,
Hay tiempo de nacer, y tiempo de morir; tiempo de plantar, y tiempo de arrancar lo plantado;
3 час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати,
tiempo de matar, y tiempo de curar; tiempo de derruir, y tiempo de edificar;
4 час плакати й час регота́ти, час ридати і час танцювати,
tiempo de llorar, y tiempo de reír; tiempo de entregarse al luto, y tiempo de darse a la danza;
5 час розкида́ти каміння і час каміння грома́дити, час обіймати і час ухилятись обі́ймів,
tiempo de desparramar las piedras, y tiempo de recogerlas; tiempo de abrazar, y tiempo de dejar los abrazos;
6 час шукати і час розгубити, час збирати і час розкида́ти,
tiempo de buscar, y tiempo de perder; tiempo de guardar, y tiempo de tirar;
7 час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити,
tiempo de rasgar, y tiempo de coser; tiempo de callar, y tiempo de hablar;
8 час кохати і час ненави́діти, час війні і час миру!
tiempo de amar, y tiempo de aborrecer; tiempo de guerra, y tiempo de paz.
9 Яка ко́ристь трудя́щому в тім, над чим тру́диться він?
¿Qué provecho saca el que se afana con todos sus trabajos?
10 Я бачив роботу, що Бог був дав лю́дським синам, щоб труди́лись над нею,
Consideré el trabajo que Dios ha dado a los hombres para que en él se ocupen.
11 — усе Він прега́рним зробив свого ча́су, і вічність поклав їм у серце, хоч не розуміє люди́на тих діл, що Бог учинив, від поча́тку та аж до кінця́.
Todas las cosas hizo Él buenas a su tiempo, y hasta la eternidad la puso en sus corazones, sin que el hombre pueda comprender la obra de Dios desde el comienzo hasta el fin.
12 Я знаю, немає нічо́го в них кращого, як тільки радіти й робити добро́ у своєму житті.
Y conocí que no hay cosa mejor para ellos que gozarse y llevar una vida regalada;
13 I отож, як котри́й чоловік їсть та п'є і в усім своїм тру́ді радіє добром, — це дар Божий!
y si el hombre come y bebe y goza del fruto de su trabajo, también esto es un don de Dios.
14 Я знаю, що все, що Бог робить, воно зостається навіки, — до того не можна нічого додати, — і з того не можна нічого відня́ти, і Бог так зробив, щоб боялись Його!
Conocí que todas las obras de Dios subsisten siempre; nada se les puede añadir ni quitar. Dios lo hizo así para que se lo tema.
15 Що є, то було́ вже воно, і що статися має — було вже, бо минуле відно́влює Бог!
Lo que ya fue, existe aún, y lo que será, ya fue, porque Dios busca (renovar) lo pasado.
16 І я бачив під сонцем іще: місце су́ду, — а в нім беззако́ння, і місце правди, — у ньому ж неправда.
Aún más vi debajo del sol: en el sitial del derecho sentada la maldad, y en el lugar de la justicia, la iniquidad.
17 Я сказав був у серці своє́му: Судитиме Бог справедливого й несправедливого, бо для кожної справи є час, і на всяке там ді́ло.
Díjeme entonces en mi corazón: “Dios juzgará al justo y al injusto, porque allá hay un tiempo para cada cosa y cada obra.”
18 Я сказав був у серці своє́му: Це для лю́дських синів, щоб Бог випробо́вував їх, і щоб бачити їм, що вони як ті зві́рі,
Dije además en mi corazón respecto de los hijos de los hombres: “Dios quiere probarlos y mostrarles que por sí mismos no son más que bestias.”
19 бо доля для лю́дських синів і доля звіри́ни — однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один по́дих, і нема над твариною ви́щости людям, — марно́та бо все!
Porque lo mismo que a las bestias sucede al hombre, como muere este así mueren aquellas; un mismo hálito tienen todos; y no tiene el hombre ventaja sobre la bestia, porque todo es vanidad.
20 Все до місця одно́го йде: все постало із по́роху, і ве́рнеться все знов до пороху.
Todos van a un mismo paradero; todos han sido sacados del polvo, y al polvo vuelven todos.
21 Хто те знає, чи дух лю́дських синів підійма́ється вго́ру, і чи спуска́ється вділ до землі дух скотини?
¿Quién sabe si el hálito del hombre sube arriba, y el del animal desciende abajo, a la tierra?
22 І я бачив, — нема чоловікові кращого, як діла́ми своїми радіти, бо це доля його́! Бо хто поведе́ його гля́нути, що́ буде по ньому?
Y vi que no hay cosa mejor para el hombre que gozarse en sus obras; pues esta es su suerte. Porque ¿quién le hará ver lo que será después de él?
