Екклезіяст 3
1 Для всього свій час, і година своя́ кожній справі під небом:
Tudo tem o seu tempo determinado, e todo o propósito debaixo do céu tem o seu tempo:
2 час роди́тись і час помирати, час садити і час виривати поса́джене,
Há tempo de nascer, e tempo de morrer: tempo de plantar, e tempo de arrancar o que se plantou:
3 час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати,
Tempo de matar, e tempo de curar: tempo de derribar, e tempo de edificar:
4 час плакати й час регота́ти, час ридати і час танцювати,
Tempo de chorar, e tempo de rir: tempo de prantear, e tempo de saltar:
5 час розкида́ти каміння і час каміння грома́дити, час обіймати і час ухилятись обі́ймів,
Tempo de espalhar pedras, e tempo de ajuntar pedras: tempo de abraçar, e tempo de afastar-se de abraçar:
6 час шукати і час розгубити, час збирати і час розкида́ти,
Tempo de buscar, e tempo de perder: tempo de guardar, e tempo de deitar fora:
7 час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити,
Tempo de rasgar, e tempo de coser: tempo de calar, e tempo de falar:
8 час кохати і час ненави́діти, час війні і час миру!
Tempo de amar, e tempo de aborrecer: tempo de guerra, e tempo de paz.
9 Яка ко́ристь трудя́щому в тім, над чим тру́диться він?
Que vantagem tem o trabalhador daquilo em que trabalha?
10 Я бачив роботу, що Бог був дав лю́дським синам, щоб труди́лись над нею,
Tenho visto o trabalho que Deus deu aos filhos dos homens, para com ele os afligir.
11 — усе Він прега́рним зробив свого ча́су, і вічність поклав їм у серце, хоч не розуміє люди́на тих діл, що Бог учинив, від поча́тку та аж до кінця́.
Tudo fez formoso em seu tempo: também pôs o século no coração deles, sem que o homem possa descobrir a obra que Deus fez desde o princípio até ao fim.
12 Я знаю, немає нічо́го в них кращого, як тільки радіти й робити добро́ у своєму житті.
Já tenho advertido que não há coisa melhor para eles do que alegrar-se e fazer bem na sua vida;
13 I отож, як котри́й чоловік їсть та п'є і в усім своїм тру́ді радіє добром, — це дар Божий!
Como também que todo o homem coma e beba, e goze do bem de todo o seu trabalho: isto é um dom de Deus.
14 Я знаю, що все, що Бог робить, воно зостається навіки, — до того не можна нічого додати, — і з того не можна нічого відня́ти, і Бог так зробив, щоб боялись Його!
Sei eu que tudo quanto Deus faz isso durará eternamente: nada se lhe deve acrescentar, e nada dele se deve diminuir; e isto faz Deus para que haja temor diante dele.
15 Що є, то було́ вже воно, і що статися має — було вже, бо минуле відно́влює Бог!
O que houve de antes ainda o há agora: e o que há de ser, já foi; e Deus pede conta do que passou.
16 І я бачив під сонцем іще: місце су́ду, — а в нім беззако́ння, і місце правди, — у ньому ж неправда.
Vi mais debaixo do sol, no lugar do juízo, que havia ali impiedade, e no lugar da justiça que ali havia impiedade.
17 Я сказав був у серці своє́му: Судитиме Бог справедливого й несправедливого, бо для кожної справи є час, і на всяке там ді́ло.
Eu disse no meu coração: Deus julgará o justo e o ímpio; porque ali será o tempo para julgar de todo o intento e sobre toda a obra.
18 Я сказав був у серці своє́му: Це для лю́дських синів, щоб Бог випробо́вував їх, і щоб бачити їм, що вони як ті зві́рі,
Disse eu no meu coração acerca do estado dos filhos dos homens, que Deus lhes declararia; e eles o veriam, que eles são como as bestas em si mesmos.
19 бо доля для лю́дських синів і доля звіри́ни — однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один по́дих, і нема над твариною ви́щости людям, — марно́та бо все!
Porque o que sucede aos filhos dos homens, isso mesmo também sucede às bestas, e o mesmo sucede a eles ambos: como morre um, assim morre o outro; e todos tem o mesmo fôlego, e a vantagem dos homens sobre as bestas não é nenhuma, porque todos são vaidade.
20 Все до місця одно́го йде: все постало із по́роху, і ве́рнеться все знов до пороху.
Todos vão para um lugar: todos foram feitos do pó, e todos voltarão ao pó
21 Хто те знає, чи дух лю́дських синів підійма́ється вго́ру, і чи спуска́ється вділ до землі дух скотини?
Quem adverte que o fôlego dos filhos dos homens sobe para cima, e que o fôlego das bestas desce para baixo da terra?
22 І я бачив, — нема чоловікові кращого, як діла́ми своїми радіти, бо це доля його́! Бо хто поведе́ його гля́нути, що́ буде по ньому?
Assim que tenho visto que não há coisa melhor do que alegrar-se o homem nas suas obras, porque essa é a sua porção; porque quem o levará a ver o que será depois dele
