Екклезіяст 3
1 Для всього свій час, і година своя́ кожній справі під небом:
天が下の萬の事には期あり 萬の事務には時あり
2 час роди́тись і час помирати, час садити і час виривати поса́джене,
生るるに時あり死るに時あり 植るに時あり植たる者を抜に時あり
3 час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати,
殺すに時あり醫すに時あり 毀つに時あり建るに時あり
4 час плакати й час регота́ти, час ридати і час танцювати,
泣に時あり笑ふに時あり 悲むに時あり躍るに時あり
5 час розкида́ти каміння і час каміння грома́дити, час обіймати і час ухилятись обі́ймів,
石を擲つに時あり石を斂むるに時あり 懐くに時あり懐くことをせざるに時あり
6 час шукати і час розгубити, час збирати і час розкида́ти,
得に時あり失ふに時あり 保つに時あり棄るに時あり
7 час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити,
裂に時あり縫に時あり 黙すに時あり語るに時あり
8 час кохати і час ненави́діти, час війні і час миру!
愛しむに時あり惡むに時あり 戦ふに時あり和ぐに時あり
9 Яка ко́ристь трудя́щому в тім, над чим тру́диться він?
働く者はその労して爲ところよりして何の益を得んや
10 Я бачив роботу, що Бог був дав лю́дським синам, щоб труди́лись над нею,
我神が世の人にさづけて身をこれに労せしめたまふところの事作を視たり
11 — усе Він прега́рним зробив свого ча́су, і вічність поклав їм у серце, хоч не розуміє люди́на тих діл, що Бог учинив, від поча́тку та аж до кінця́.
神の爲したまふところは皆その時に適ひて美麗しかり 神はまた人の心に永遠をおもふの思念を授けたまへり 然れば人は神のなしたまふ作爲を始より終まで知明むることを得ざるなり
12 Я знаю, немає нічо́го в них кращого, як тільки радіти й робити добро́ у своєму житті.
我知る人の中にはその世にある時に快樂をなし善をおこなふより外に善事はあらず
13 I отож, як котри́й чоловік їсть та п'є і в усім своїм тру́ді радіє добром, — це дар Божий!
また人はみな食飮をなしその労苦によりて逸樂を得べきなり 是すなはち神の賜物たり
14 Я знаю, що все, що Бог робить, воно зостається навіки, — до того не можна нічого додати, — і з того не можна нічого відня́ти, і Бог так зробив, щоб боялись Його!
我知る凡て神のなしたまふ事は限なく存せん 是は加ふべき所なく是は減すべきところ無し 神の之をなしたまふは人をしてその前に畏れしめんがためなり
15 Що є, то було́ вже воно, і що статися має — було вже, бо минуле відно́влює Бог!
昔ありたる者は今もあり 後にあらん者は既にありし者なり 神はその遂やられし者を索めたまふ
16 І я бачив під сонцем іще: місце су́ду, — а в нім беззако́ння, і місце правди, — у ньому ж неправда.
我また日の下を見るに審判をおこなふ所に邪曲なる事あり 公義を行ふところに邪曲なる事あり
17 Я сказав був у серці своє́му: Судитиме Бог справедливого й несправедливого, бо для кожної справи є час, і на всяке там ді́ло.
我すなはち心に謂けらく神は義者と惡者とを鞫きたまはん 彼處において萬の事と萬の所爲に時あるなり
18 Я сказав був у серці своє́му: Це для лю́дських синів, щоб Бог випробо́вував їх, і щоб бачити їм, що вони як ті зві́рі,
我また心に謂けらく是事あるは是世の人のためなり 即ち神は斯世の人を検して之にその獣のごとくなることを自ら暁らしめ給ふなり
19 бо доля для лю́дських синів і доля звіри́ни — однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один по́дих, і нема над твариною ви́щости людям, — марно́та бо все!
世の人に臨むところの事はまた獣にも臨む この二者に臨むところの事は同一にして是も死ば彼も死るなり 皆同一の呼吸に依れり 人は獣にまさる所なし皆空なり
20 Все до місця одно́го йде: все постало із по́роху, і ве́рнеться все знов до пороху.
皆一の所に往く 皆塵より出で皆塵にかへるなり
21 Хто те знає, чи дух лю́дських синів підійма́ється вго́ру, і чи спуска́ється вділ до землі дух скотини?
誰か人の魂の上に昇り獣の魂の地にくだることを知ん
22 І я бачив, — нема чоловікові кращого, як діла́ми своїми радіти, бо це доля його́! Бо хто поведе́ його гля́нути, що́ буде по ньому?
然ば人はその動作によりて逸樂をなすに如はなし 是その分なればなり 我これを見る その身の後の事は誰かこれを携へゆきて見さしむる者あらんや
