Екклезіяст 3
1 Для всього свій час, і година своя́ кожній справі під небом:
For everything there is an appointed time, and a season for every purpose under heaven.
2 час роди́тись і час помирати, час садити і час виривати поса́джене,
There is a time to be born and a time to die, a time to plant and a time to pull up plants,
3 час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати,
a time to kill and a time to heal, a time to tear down and a time to build up.
4 час плакати й час регота́ти, час ридати і час танцювати,
There is a time to weep and a time to laugh, a time to mourn and a time to dance,
5 час розкида́ти каміння і час каміння грома́дити, час обіймати і час ухилятись обі́ймів,
a time to throw away stones and a time to gather stones, a time to embrace other people, and a time to refrain from embracing.
6 час шукати і час розгубити, час збирати і час розкида́ти,
There is a time to look for things and a time to stop looking, a time to keep things and a time to throw away things,
7 час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити,
a time to tear clothing and a time to repair clothing, a time to keep silent and a time to speak.
8 час кохати і час ненави́діти, час війні і час миру!
There is a time to love and a time to hate, a time for war and a time for peace.
9 Яка ко́ристь трудя́щому в тім, над чим тру́диться він?
What profit does the worker gain in his labor?
10 Я бачив роботу, що Бог був дав лю́дським синам, щоб труди́лись над нею,
I have seen the work that God has given to human beings to complete.
11 — усе Він прега́рним зробив свого ча́су, і вічність поклав їм у серце, хоч не розуміє люди́на тих діл, що Бог учинив, від поча́тку та аж до кінця́.
God has made everything suitable for its own time. He has also placed eternity in their hearts. But mankind cannot understand the deeds that God has done, from their beginning all the way to their end.
12 Я знаю, немає нічо́го в них кращого, як тільки радіти й робити добро́ у своєму житті.
I know that there is nothing better for anyone than to rejoice and to do good so long as he lives—
13 I отож, як котри́й чоловік їсть та п'є і в усім своїм тру́ді радіє добром, — це дар Божий!
and that everyone should eat and drink, and should understand how to enjoy the good that comes from all his work. This is a gift from God.
14 Я знаю, що все, що Бог робить, воно зостається навіки, — до того не можна нічого додати, — і з того не можна нічого відня́ти, і Бог так зробив, щоб боялись Його!
I know that whatever God does lasts forever. Nothing can be added to it or taken away, because it is God who has done it so that people will approach him with honor.
15 Що є, то було́ вже воно, і що статися має — було вже, бо минуле відно́влює Бог!
Whatever exists has already existed; whatever will exist has already existed. God makes human beings seek hidden things.
16 І я бачив під сонцем іще: місце су́ду, — а в нім беззако́ння, і місце правди, — у ньому ж неправда.
I have seen the wickedness that is under the sun, where there should be justice, and in place of righteousness, wickedness was there.
17 Я сказав був у серці своє́му: Судитиме Бог справедливого й несправедливого, бо для кожної справи є час, і на всяке там ді́ло.
I said in my heart, “God will judge the righteous and the wicked at the right time for every matter and every deed.”
18 Я сказав був у серці своє́му: Це для лю́дських синів, щоб Бог випробо́вував їх, і щоб бачити їм, що вони як ті зві́рі,
I said in my heart, “God tests human beings to show them that they are like animals.”
19 бо доля для лю́дських синів і доля звіри́ни — однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один по́дих, і нема над твариною ви́щости людям, — марно́та бо все!
For the fate of the children of mankind and the fate of animals is the same fate for them. The death of one is like the death of the other. The breath is the same for all of them. There is no advantage for mankind over the animals. For is not everything just a breath?
20 Все до місця одно́го йде: все постало із по́роху, і ве́рнеться все знов до пороху.
Everything is going to the same place. Everything comes from the dust, and everything returns to the dust.
21 Хто те знає, чи дух лю́дських синів підійма́ється вго́ру, і чи спуска́ється вділ до землі дух скотини?
Who knows whether the spirit of mankind goes upward and the spirit of animals goes downward into the earth?
22 І я бачив, — нема чоловікові кращого, як діла́ми своїми радіти, бо це доля його́! Бо хто поведе́ його гля́нути, що́ буде по ньому?
So again I realized that there is nothing better for anyone than to take pleasure in his work, for that is his assignment. Who can bring him back to see what happens after him?
