Екклезіяст 3
1 Для всього свій час, і година своя́ кожній справі під небом:
There is a right/correct time for everything, a time for everything that we do in this world.
2 час роди́тись і час помирати, час садити і час виривати поса́джене,
There is a time to be born, and there is a time to die. There is a time to plant [seeds], and there is a time to harvest crops.
3 час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати,
There is a time to kill [people], and there is a time to heal [people]. There is a time to tear things down, and there is a time to build things.
4 час плакати й час регота́ти, час ридати і час танцювати,
There is a time to cry, and there is a time to laugh. There is a time to mourn, and there is a time to dance [joyfully].
5 час розкида́ти каміння і час каміння грома́дити, час обіймати і час ухилятись обі́ймів,
There is a time to throw away stones [from a field], and there is a time to gather stones [to build walls/houses]. There is a time to embrace [people], and there is a time to not embrace [people].
6 час шукати і час розгубити, час збирати і час розкида́ти,
There is a time to search for things, and there is a time to stop searching for things. There is a time to keep/save things, and there is a time to throw things away.
7 час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити,
There is a time to tear [our old clothes], and there is a time to mend [clothes]. There is a time to say nothing, and there is a time when we should speak.
8 час кохати і час ненави́діти, час війні і час миру!
There is a time when we should love [things that people do], and there is a time when we should hate [things that people do]. There is a time for war, and there is a time for peace.
9 Яка ко́ристь трудя́щому в тім, над чим тру́диться він?
(What do people gain from all the work that they do?/It seems that people gain very little from all the work that they do [RHQ]).
10 Я бачив роботу, що Бог був дав лю́дським синам, щоб труди́лись над нею,
I have seen the work that God has given people to do.
11 — усе Він прега́рним зробив свого ча́су, і вічність поклав їм у серце, хоч не розуміє люди́на тих діл, що Бог учинив, від поча́тку та аж до кінця́.
God has appointed a time that is right/correct for everything to happen. He has [also] caused people to realize that there are things that will endure forever. But in spite of that, no one can completely understand everything that God has done, from the time that he starts doing things until he finishes them.
12 Я знаю, немає нічо́го в них кращого, як тільки радіти й робити добро́ у своєму житті.
I know that the best [LIT] thing for us people to do is to rejoice and to do good things [all] during the time that we are alive.
13 I отож, як котри́й чоловік їсть та п'є і в усім своїм тру́ді радіє добром, — це дар Божий!
And I also know that everyone should eat and drink, and enjoy the work that they do. Those are things that God gives to us.
14 Я знаю, що все, що Бог робить, воно зостається навіки, — до того не можна нічого додати, — і з того не можна нічого відня́ти, і Бог так зробив, щоб боялись Його!
I [also] know that what God does endures forever. No one can add to what God does, and no one can take away from the things that God does. God does those things in order that people would revere him.
15 Що є, то було́ вже воно, і що статися має — було вже, бо минуле відно́влює Бог!
Things that exist now have already existed previously, and things that will happen in the future have already happened previously; God causes the same things to happen many times.
16 І я бачив під сонцем іще: місце су́ду, — а в нім беззако́ння, і місце правди, — у ньому ж неправда.
Furthermore, I saw that on this earth [MTY], even in the courts where we expect judges to make right decisions about what people had done, they did many wicked [DOU] things.
17 Я сказав був у серці своє́му: Судитиме Бог справедливого й несправедливого, бо для кожної справи є час, і на всяке там ді́ло.
[So] I said to myself [SYN], “God will judge [both] righteous [people] and wicked [people]; there is a time [for him to do that], because there is a time for him to do everything.”
18 Я сказав був у серці своє́му: Це для лю́дських синів, щоб Бог випробо́вував їх, і щоб бачити їм, що вони як ті зві́рі,
And regarding humans, I [also] said to myself, “God is testing us, to show us that [in one way] people are no different than animals,
19 бо доля для лю́дських синів і доля звіри́ни — однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один по́дих, і нема над твариною ви́щости людям, — марно́та бо все!
because what happens to people happens to animals. Animals die, and people die. We all must breathe [to remain alive]. [With regard to that], people have no advantage over animals, so I have a difficult time understanding that.
20 Все до місця одно́го йде: все постало із по́роху, і ве́рнеться все знов до пороху.
[People and animals] all die and are buried. We are all made of soil, and [when we die], our corpses become soil again.
21 Хто те знає, чи дух лю́дських синів підійма́ється вго́ру, і чи спуска́ється вділ до землі дух скотини?
No one knows [RHQ] for sure that when we die, our souls/spirits go up to heaven and the souls/spirits of animals go down to the place where the dead are.”
22 І я бачив, — нема чоловікові кращого, як діла́ми своїми радіти, бо це доля його́! Бо хто поведе́ його гля́нути, що́ буде по ньому?
So I concluded that the best thing for [us] people to do is to be happy about the work that we do, because that is what God has given to us. I say that because no one of us [RHQ] knows what happens to us after we die.
