Екклезіяст 3
1 Для всього свій час, і година своя́ кожній справі під небом:
For everything an appointed time and an time for every matter under the heavens.
2 час роди́тись і час помирати, час садити і час виривати поса́джене,
A time to bear a child and a time to die a time to plant and a time to pluck up [what] is planted.
3 час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати,
A time to kill and a time to heal a time to break down and a time to build.
4 час плакати й час регота́ти, час ридати і час танцювати,
A time to weep and a time to laugh a time to mourn and a time to dance.
5 час розкида́ти каміння і час каміння грома́дити, час обіймати і час ухилятись обі́ймів,
A time to throw away stones and a time to gather stones a time to embrace and a time to be far from embracing.
6 час шукати і час розгубити, час збирати і час розкида́ти,
A time to seek and a time to count as lost a time to keep and a time to throw away.
7 час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити,
A time to tear and a time to sew a time to be silent and a time to speak.
8 час кохати і час ненави́діти, час війні і час миру!
A time to love and a time to hate a time of warfare and a time of peace.
9 Яка ко́ристь трудя́щому в тім, над чим тру́диться він?
What? [is] [the] profit of the worker in [that] which he [is] a laborer.
10 Я бачив роботу, що Бог був дав лю́дським синам, щоб труди́лись над нею,
I have seen the task which he has given God to [the] children of humankind to be busy with it.
11 — усе Він прега́рним зробив свого ча́су, і вічність поклав їм у серце, хоч не розуміє люди́на тих діл, що Бог учинив, від поча́тку та аж до кінця́.
Everything he has made beautiful in time its also perpetuity he has put in heart their because not which not he will find humankind the work which he has done God from beginning and to end.
12 Я знаю, немає нічо́го в них кращого, як тільки радіти й робити добро́ у своєму житті.
I know that there not [is] good for them that except to rejoice and to do good in life his.
13 I отож, як котри́й чоловік їсть та п'є і в усім своїм тру́ді радіє добром, — це дар Божий!
And also every person that he will eat and he will drink and he will see good in all toil his [is] a gift of God it.
14 Я знаю, що все, що Бог робить, воно зостається навіки, — до того не можна нічого додати, — і з того не можна нічого відня́ти, і Бог так зробив, щоб боялись Його!
I know that all that he does God it it will be for ever to it not to add and from it not to take away and God he has acted that people will fear from to before him.
15 Що є, то було́ вже воно, і що статися має — було вже, бо минуле відно́влює Бог!
Whatever that is [has been] already it and [that] which [is] to be already it has been and God he will seek [what] was pursued.
16 І я бачив під сонцем іще: місце су́ду, — а в нім беззако́ння, і місце правди, — у ньому ж неправда.
And again I have seen under the sun [the] place of justice [was] there wickedness and [the] place of righteousness [was] there wickedness.
17 Я сказав був у серці своє́му: Судитиме Бог справедливого й несправедливого, бо для кожної справи є час, і на всяке там ді́ло.
I said I in heart my the righteous and the wicked he will judge God for a time [is] for every matter and on every deed there.
18 Я сказав був у серці своє́му: Це для лю́дських синів, щоб Бог випробо́вував їх, і щоб бачити їм, що вони як ті зві́рі,
I said I in heart my on cause of [the] children of humankind to test them God and to see that they [are] animal[s] they for themselves.
19 бо доля для лю́дських синів і доля звіри́ни — однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один по́дих, і нема над твариною ви́щости людям, — марно́та бо все!
For [the] fate of [the] children of humankind and [the] fate of animal[s] and fate one [belongs] to them like [the] death of this so [the] death of this and breath one [belongs] to all and [the] advantage of humankind [is] more than the animal[s] not for everything [is] futility.
20 Все до місця одно́го йде: все постало із по́роху, і ве́рнеться все знов до пороху.
Everything [is] going to place one everything it was from the dust and everything [is] returning to the dust.
21 Хто те знає, чи дух лю́дських синів підійма́ється вго́ру, і чи спуска́ється вділ до землі дух скотини?
Who? [is] knowing [the] spirit of [the] children of humankind that is going up it upwards and [the] spirit of the animal[s] that is going down it downwards to the earth.
22 І я бачив, — нема чоловікові кращого, як діла́ми своїми радіти, бо це доля його́! Бо хто поведе́ його гля́нути, що́ буде по ньому?
And I saw that there not [is] good more than that he will be happy humankind in work his for that [is] portion his for who? will he bring him to look on whatever that will be after him.
