Екклезіяст 3
1 Для всього свій час, і година своя́ кожній справі під небом:
For every thing there is a fixed period, and an appointed time to every thing under heaven: —
2 час роди́тись і час помирати, час садити і час виривати поса́джене,
A time to be born, and a time to die. A time to plant, and a time to pluck up what is planted.
3 час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати,
A time to kill, and a time to heal. A time to breaking down, and a time to build up.
4 час плакати й час регота́ти, час ридати і час танцювати,
A time to weep, and a time to laugh. A time to mourn, and a time to dance.
5 час розкида́ти каміння і час каміння грома́дити, час обіймати і час ухилятись обі́ймів,
A time to cast stones asunder, and a time to gather stones together. A time to embrace, and a time to refrain from embracing.
6 час шукати і час розгубити, час збирати і час розкида́ти,
A time to seek, and a time to lose. A time to keep, and a time to cast away.
7 час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити,
A time to rend, and a time to sew. A time to keep silence, and a time to speak.
8 час кохати і час ненави́діти, час війні і час миру!
A time to love, and a time to hate. A time of war, and a time of peace.—
9 Яка ко́ристь трудя́щому в тім, над чим тру́диться він?
What profit hath he who laboreth from that with which he wearieth himself?
10 Я бачив роботу, що Бог був дав лю́дським синам, щоб труди́лись над нею,
I have seen the business which God hath given to the sons of men to exercise themselves therewith.
11 — усе Він прега́рним зробив свого ча́су, і вічність поклав їм у серце, хоч не розуміє люди́на тих діл, що Бог учинив, від поча́тку та аж до кінця́.
God maketh every thing good in its time; but he hath put the world into the heart of man, so that he understandeth not the work which God doeth, from the beginning to the end.
12 Я знаю, немає нічо́го в них кращого, як тільки радіти й робити добро́ у своєму житті.
I know that there is nothing better for a man than that he should rejoice and enjoy good his life long.
13 I отож, як котри́й чоловік їсть та п'є і в усім своїм тру́ді радіє добром, — це дар Божий!
But when a man eateth and drinketh, and enjoyeth good through all his labor, this is the gift of God.
14 Я знаю, що все, що Бог робить, воно зостається навіки, — до того не можна нічого додати, — і з того не можна нічого відня́ти, і Бог так зробив, щоб боялись Його!
I know that whatever God doeth, that shall be for ever. Nothing can be added to it, and nothing taken from it; and God doeth it that men may fear before him.
15 Що є, то було́ вже воно, і що статися має — було вже, бо минуле відно́влює Бог!
That which is, was long ago; and that which is to be, hath already been; and God recalleth that which is past.
16 І я бачив під сонцем іще: місце су́ду, — а в нім беззако́ння, і місце правди, — у ньому ж неправда.
Moreover, I saw under the sun that in the place of justice there was iniquity; and in the place of righteousness, iniquity.
17 Я сказав був у серці своє́му: Судитиме Бог справедливого й несправедливого, бо для кожної справи є час, і на всяке там ді́ло.
Then said I in my heart, “God will judge the righteous and the wicked.” For there shall be a time for every matter and for every work.
18 Я сказав був у серці своє́му: Це для лю́дських синів, щоб Бог випробо́вував їх, і щоб бачити їм, що вони як ті зві́рі,
I said in my heart concerning the sons of men, that God will prove them, in order that they may see that they are like the beasts.
19 бо доля для лю́дських синів і доля звіри́ни — однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один по́дих, і нема над твариною ви́щости людям, — марно́та бо все!
For that which befalleth the sons of men befalleth beasts: one lot befalleth both. As the one dieth, so dieth the other. Yea, there is one spirit in them, and a man hath no pre-eminence above a beast; for all is vanity.
20 Все до місця одно́го йде: все постало із по́роху, і ве́рнеться все знов до пороху.
All go to one place; all are from the dust, and all turn to dust again.
21 Хто те знає, чи дух лю́дських синів підійма́ється вго́ру, і чи спуска́ється вділ до землі дух скотини?
Who knoweth the spirit of man, whether it goeth upward, and the spirit of a beast, whether it goeth downward to the earth?
22 І я бачив, — нема чоловікові кращого, як діла́ми своїми радіти, бо це доля його́! Бо хто поведе́ його гля́нути, що́ буде по ньому?
And so I saw that there is nothing better than that a man should rejoice in his labors; for that is his portion. For who shall bring him to see what shall be after him?
