Екклезіяст 3
1 Для всього свій час, і година своя́ кожній справі під небом:
For everything there is a fixed time, and a time for every business under the sun.
2 час роди́тись і час помирати, час садити і час виривати поса́джене,
A time for birth and a time for death; a time for planting and a time for uprooting;
3 час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати,
A time to put to death and a time to make well; a time for pulling down and a time for building up;
4 час плакати й час регота́ти, час ридати і час танцювати,
A time for weeping and a time for laughing; a time for sorrow and a time for dancing;
5 час розкида́ти каміння і час каміння грома́дити, час обіймати і час ухилятись обі́ймів,
A time to take stones away and a time to get stones together; a time for kissing and a time to keep from kissing;
6 час шукати і час розгубити, час збирати і час розкида́ти,
A time for search and a time for loss; a time to keep and a time to give away;
7 час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити,
A time for undoing and a time for stitching; a time for keeping quiet and a time for talk;
8 час кохати і час ненави́діти, час війні і час миру!
A time for love and a time for hate; a time for war and a time for peace.
9 Яка ко́ристь трудя́щому в тім, над чим тру́диться він?
What profit has the worker in the work which he does?
10 Я бачив роботу, що Бог був дав лю́дським синам, щоб труди́лись над нею,
I saw the work which God has put on the sons of man.
11 — усе Він прега́рним зробив свого ча́су, і вічність поклав їм у серце, хоч не розуміє люди́на тих діл, що Бог учинив, від поча́тку та аж до кінця́.
He has made everything right in its time; but he has made their hearts without knowledge, so that man is unable to see the works of God, from the first to the last.
12 Я знаю, немає нічо́го в них кращого, як тільки радіти й робити добро́ у своєму житті.
I am certain that there is nothing better for a man than to be glad, and to do good while life is in him.
13 I отож, як котри́й чоловік їсть та п'є і в усім своїм тру́ді радіє добром, — це дар Божий!
And for every man to take food and drink, and have joy in all his work, is a reward from God.
14 Я знаю, що все, що Бог робить, воно зостається навіки, — до того не можна нічого додати, — і з того не можна нічого відня́ти, і Бог так зробив, щоб боялись Його!
I am certain that whatever God does will be for ever. No addition may be made to it, nothing may be taken from it; and God has done it so that man may be in fear before him.
15 Що є, то було́ вже воно, і що статися має — було вже, бо минуле відно́влює Бог!
Whatever is has been before, and what is to be is now; because God makes search for the things which are past.
16 І я бачив під сонцем іще: місце су́ду, — а в нім беззако́ння, і місце правди, — у ньому ж неправда.
And again, I saw under the sun, in the place of the judges, that evil was there; and in the place of righteousness, that evil was there.
17 Я сказав був у серці своє́му: Судитиме Бог справедливого й несправедливого, бо для кожної справи є час, і на всяке там ді́ло.
I said in my heart, God will be judge of the good and of the bad; because a time for every purpose and for every work has been fixed by him.
18 Я сказав був у серці своє́му: Це для лю́дських синів, щоб Бог випробо́вував їх, і щоб бачити їм, що вони як ті зві́рі,
I said in my heart, It is because of the sons of men, so that God may put them to the test and that they may see themselves as beasts.
19 бо доля для лю́дських синів і доля звіри́ни — однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один по́дих, і нема над твариною ви́щости людям, — марно́та бо все!
Because the fate of the sons of men and the fate of the beasts is the same. As is the death of one so is the death of the other, and all have one spirit. Man is not higher than the beasts; because all is to no purpose.
20 Все до місця одно́го йде: все постало із по́роху, і ве́рнеться все знов до пороху.
All go to one place, all are of the dust, and all will be turned to dust again.
21 Хто те знає, чи дух лю́дських синів підійма́ється вго́ру, і чи спуска́ється вділ до землі дух скотини?
Who is certain that the spirit of the sons of men goes up to heaven, or that the spirit of the beasts goes down to the earth?
22 І я бачив, — нема чоловікові кращого, як діла́ми своїми радіти, бо це доля його́! Бо хто поведе́ його гля́нути, що́ буде по ньому?
So I saw that there is nothing better than for a man to have joy in his work — because that is his reward. Who will make him see what will come after him?
