Екклезіяст 3
1 Для всього свій час, і година своя́ кожній справі під небом:
凡事都有定期， 天下萬務都有定時。
2 час роди́тись і час помирати, час садити і час виривати поса́джене,
生有時，死有時； 栽種有時，拔出所栽種的也有時；
3 час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати,
殺戮有時，醫治有時； 拆毀有時，建造有時；
4 час плакати й час регота́ти, час ридати і час танцювати,
哭有時，笑有時； 哀慟有時，跳舞有時；
5 час розкида́ти каміння і час каміння грома́дити, час обіймати і час ухилятись обі́ймів,
拋擲石頭有時，堆聚石頭有時； 懷抱有時，不懷抱有時；
6 час шукати і час розгубити, час збирати і час розкида́ти,
尋找有時，失落有時； 保守有時，捨棄有時；
7 час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити,
撕裂有時，縫補有時； 靜默有時，言語有時；
8 час кохати і час ненави́діти, час війні і час миру!
喜愛有時，恨惡有時； 爭戰有時，和好有時。
9 Яка ко́ристь трудя́щому в тім, над чим тру́диться він?
這樣看來，做事的人在他的勞碌上有甚麼益處呢？
10 Я бачив роботу, що Бог був дав лю́дським синам, щоб труди́лись над нею,
我見上帝叫世人勞苦，使他們在其中受經練。
11 — усе Він прега́рним зробив свого ча́су, і вічність поклав їм у серце, хоч не розуміє люди́на тих діл, що Бог учинив, від поча́тку та аж до кінця́.
上帝造萬物，各按其時成為美好，又將永生安置在世人心裏。然而上帝從始至終的作為，人不能參透。
12 Я знаю, немає нічо́го в них кращого, як тільки радіти й робити добро́ у своєму житті.
我知道世人，莫強如終身喜樂行善；
13 I отож, як котри́й чоловік їсть та п'є і в усім своїм тру́ді радіє добром, — це дар Божий!
並且人人吃喝，在他一切勞碌中享福，這也是上帝的恩賜。
14 Я знаю, що все, що Бог робить, воно зостається навіки, — до того не можна нічого додати, — і з того не можна нічого відня́ти, і Бог так зробив, щоб боялись Його!
我知道上帝一切所做的都必永存；無所增添，無所減少。上帝這樣行，是要人在他面前存敬畏的心。
15 Що є, то було́ вже воно, і що статися має — було вже, бо минуле відно́влює Бог!
現今的事早先就有了，將來的事早已也有了，並且上帝使已過的事重新再來。
16 І я бачив під сонцем іще: місце су́ду, — а в нім беззако́ння, і місце правди, — у ньому ж неправда.
我又見日光之下，在審判之處有奸惡，在公義之處也有奸惡。
17 Я сказав був у серці своє́му: Судитиме Бог справедливого й несправедливого, бо для кожної справи є час, і на всяке там ді́ло.
我心裏說，上帝必審判義人和惡人；因為在那裏，各樣事務，一切工作，都有定時。
18 Я сказав був у серці своє́му: Це для лю́дських синів, щоб Бог випробо́вував їх, і щоб бачити їм, що вони як ті зві́рі,
我心裏說，這乃為世人的緣故，是上帝要試驗他們，使他們覺得自己不過像獸一樣。
19 бо доля для лю́дських синів і доля звіри́ни — однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один по́дих, і нема над твариною ви́щости людям, — марно́та бо все!
因為世人遭遇的，獸也遭遇，所遭遇的都是一樣：這個怎樣死，那個也怎樣死，氣息都是一樣。人不能強於獸，都是虛空。
20 Все до місця одно́го йде: все постало із по́роху, і ве́рнеться все знов до пороху.
都歸一處，都是出於塵土，也都歸於塵土。
21 Хто те знає, чи дух лю́дських синів підійма́ється вго́ру, і чи спуска́ється вділ до землі дух скотини?
誰知道人的靈是往上升，獸的魂是下入地呢？
22 І я бачив, — нема чоловікові кращого, як діла́ми своїми радіти, бо це доля його́! Бо хто поведе́ його гля́нути, що́ буде по ньому?
故此，我見人莫強如在他經營的事上喜樂，因為這是他的分。他身後的事誰能使他回來得見呢？
