Екклезіяст 11
1 Хліб свій пускай по воді, бо по багатьох днях знов зна́йдеш його.
Арункэ-ць пыня пе апе ши, дупэ мултэ време, о вей гэси ярэшь!
2 Давай частку на сім чи й на вісім, бо не знаєш, яке буде зло на землі.
Ымпарте-о ын шапте ши кяр ын опт, кэч ну штий че ненорочире поате да песте пэмынт.
3 Коли́ перепо́вняться хмари дощем, то виллють на землю його. А коли дереви́на на пі́вдень впаде́ чи на пі́вніч, зали́шитьсяна місці, куди дереви́на впаде́.
Кынд се умплу норий де плоае, о варсэ пе пэмынт. Орьынкотро ар кэдя копакул, фие спре мязэзи, фие спре мязэноапте, ын локул унде каде, аколо рэмыне.
4 Хто вважає на вітер, не буде той сі́яти, а хто споглядає на хмари, не буде той жати.
Чине се уйтэ дупэ вынт ну ва семэна ши чине се уйтэ дупэ норь ну ва сечера.
5 Як не ві́даєш ти, яка то путь вітру, як кості зроста́ють в утро́бі вагі́тної, так не ві́даєш ти чину Бога, що робить усе.
Кум ну штий каре есте каля вынтулуй, нич кум се фак оаселе ын пынтечеле фемеий ынсэрчинате, тот аша ну куношть нич лукраря луй Думнезеу, каре ле фаче пе тоате.
6 Сій ра́нком насіння своє, та й під вечір хай не спочиває рука твоя, не знаєш бо ти, котре ви́йде на краще тобі, — оце чи оте, чи обо́є одна́ково добрі.
Диминяца сямэнэ-ць сэмынца ши пынэ сяра ну лэса мына сэ ци се одихняскэ, фииндкэ ну штий че ва избути: ачаста сау ачея сау дакэ амындоуэ сунт деопотривэ де буне.
7 І світло солодке, і добре оча́м сонце бачити,
Дулче есте лумина ши о плэчере пентру окь сэ вадэ соареле.
8 і коли б люди́на жила́ й довгі роки́, хай за всіх їх вона ті́шиться, і хай пам'ятає дні те́мряви, бо їх бу́де багато, — усе, що надійде, марно́та!
Деч, дакэ ун ом трэеште мулць ань, сэ се букуре ын тоць аний ачештя ши сэ се гындяскэ че мулте вор фи зилеле де ынтунерик. Тот че ва вени есте дешертэчуне.
9 Ті́шся, юначе, своїм молоде́цтвом, а серце твоє нехай буде веселе за днів молодо́щів твоїх! І ходи ти доро́гами серця свого й виді́нням оче́й своїх, але знай, що за все це впрова́дить тебе Бог до су́ду!
Букурэ-те, тинере, ын тинереця та, фий ку инима веселэ кыт ешть тынэр, умблэ пе кэиле алесе де инима та ши плэкуте окилор тэй, дар сэ штий кэ, пентру тоате ачестя, те ва кема Думнезеу ла жудекатэ.
10 Тому́ жени смуток від серця свого́, і віддаляй зле від тіла твого, бо й дити́нство, і рання життє́ва зоря́ — то марно́та!
Гонеште орьче неказ дин инима та ши депэртязэ рэул дин трупул тэу, кэч тинереця ши зориле веций сунт трекэтоаре.
