Екклезіяст 10
1 Мертві мухи псують та зашумовують оливу мирова́рника, — так трохи глупо́ти псує мудрість та славу.
LAS moscas muertas hacen heder [y] dar mal olor el perfume del perfumista: [así] una pequeña locura, al estimado por sabiduría y honra.
2 Серце мудрого тягне право́руч, а серце безумного — ліво́руч.
El corazón del sabio está á su mano derecha; mas el corazón del necio á su mano izquierda.
3 Коли нерозумний і прямою дорогою йде, йому серця бракує, і всім він говорить, що він нерозумний.
Y aun mientras va el necio por el camino, fálta[le] su cordura, y dice á todos, [que] es necio.
4 Коли гнів володаря стане на тебе, не лишай свого місця, — бо лагі́дність доводить до про́щення навіть великих провин.
Si el espíritu del príncipe se exaltare contra ti, no dejes tu lugar; porque la lenidad hará cesar grandes ofensas.
5 Є зло, що я бачив під сонцем, мов по́милка, що повстає від володаря:
Hay un mal que debajo del sol he visto, á manera de error emanado del príncipe:
6 на великих висо́тах глупо́та буває поста́влена, а багаті сидять у низині́!
La necedad está colocada en grandes alturas, y los ricos están sentados en lugar bajo.
7 Я бачив на ко́нях рабів, князі́ ж пішки ходили, немов ті раби.
Vi siervos en caballos, y príncipes que andaban como siervos sobre la tierra.
8 Хто яму копає, той в неї впаде́, а хто валить мура, того га́дина вкусить.
El que hiciere el hoyo caerá en él; y el que aportillare el vallado, morderále la serpiente.
9 Хто зно́сить камі́ння, пора́ниться ним; хто дро́ва рубає, загро́жений ними.
El que mudare las piedras, trabajo tendrá en ellas: el que cortare la leña, en ella peligrará.
10 Як залізо ступіє, й хтось ле́за не ви́гострить, той мусить напру́жити свою силу, — та мудрість зара́дить йому!
Si se embotare el hierro, y su filo no fuere amolado, hay que añadir entonces más fuerza: empero excede la bondad de la sabiduría.
11 Коли вкусить гадюка перед закля́ттям, тоді ворожби́т не потрібний.
Muerde la serpiente cuando no está encantada, y el lenguaraz no es mejor.
12 Слова́ з уст премудрого — милість, а губи безумного нищать його:
Las palabras de la boca del sabio son gracia; mas los labios del necio causan su propia ruina.
13 поча́ток слів його уст — глупо́та, а кінець його уст — зле шале́нство.
El principio de las palabras de su boca es necedad; y el fin de su charla nocivo desvarío.
14 Нерозумний говорить багато, та не знає люди́на, що́ буде; а що буде по ньому, хто скаже йому?
El necio multiplica palabras: no sabe hombre lo que ha de ser; ¿y quién le hará saber lo que después de él será?
15 Втомляє безумного праця його, бо не знає й дороги до міста.
El trabajo de los necios los fatiga; porque no saben por dónde ir á la ciudad.
16 Горе, кра́ю, тобі, коли цар твій — хлопчи́на, а влади́ки твої спозара́нку їдять!
¡Ay de ti, tierra, cuando tu rey es muchacho, y tus príncipes comen de mañana!
17 Щасливий ти, кра́ю, коли син шляхе́тних у тебе царем, а влади́ки твої своєча́сно їдять, як ті му́жі, а не як п'яни́ці!
¡Bienaventurada, tú, tierra, cuando tu rey es hijo de nobles, y tus príncipes comen á su hora, por refección, y no por el beber!
18 Від лі́нощів ва́литься стеля, а з опу́щення рук тече дах.
Por la pereza se cae la techumbre, y por flojedad de manos se llueve la casa.
19 Гости́ну справляють для радощів, і вином весели́ться життя, а за срі́бло все це можна мати.
Por el placer se hace el convite, y el vino alegra los vivos: y el dinero responde á todo.
20 Навіть у ду́мці своїй не злосло́в на царя, і в спа́льні своїй не кляни багача́, — небесний бо птах віднесе́ твою мову, а крила́тий розкаже про слово твоє.
Ni aun en tu pensamiento digas mal del rey, ni en los secretos de tu cámara digas mal del rico; porque las aves del cielo llevarán la voz, y las que tienen alas harán saber la palabra.
