Екклезіяст 10
1 Мертві мухи псують та зашумовують оливу мирова́рника, — так трохи глупо́ти псує мудрість та славу.
Zdechłe muchy zasmradzają i psują olejek aptekarza. Tak samo odrobina głupstwa psuje [człowieka] poważanego z powodu jego mądrości i sławy.
2 Серце мудрого тягне право́руч, а серце безумного — ліво́руч.
Serce mądrego jest po jego prawicy, ale serce głupca po jego lewicy.
3 Коли нерозумний і прямою дорогою йде, йому серця бракує, і всім він говорить, що він нерозумний.
Nawet gdy głupiec idzie drogą, brakuje mu rozumu, i mówi wszystkim, że jest głupcem.
4 Коли гнів володаря стане на тебе, не лишай свого місця, — бо лагі́дність доводить до про́щення навіть великих провин.
Jeśli duch władcy powstaje przeciwko tobie, nie opuszczaj swego miejsca, gdyż pokora zapobiega wielkim wykroczeniom.
5 Є зло, що я бачив під сонцем, мов по́милка, що повстає від володаря:
Jest zło, które widziałem pod słońcem, to błąd, który pochodzi od władcy:
6 на великих висо́тах глупо́та буває поста́влена, а багаті сидять у низині́!
Głupota jest wywyższona do wielkiej godności, a bogaci [w mądrość] siedzą nisko.
7 Я бачив на ко́нях рабів, князі́ ж пішки ходили, немов ті раби.
Widziałem sługi na koniach, a książąt idących pieszo jak słudzy.
8 Хто яму копає, той в неї впаде́, а хто валить мура, того га́дина вкусить.
Kto kopie dół, [sam] w niego wpadnie, kto rozwala płot, tego ukąsi wąż.
9 Хто зно́сить камі́ння, пора́ниться ним; хто дро́ва рубає, загро́жений ними.
Kto przenosi kamienie, porani się nimi, kto rąbie drwa, naraża się na niebezpieczeństwo.
10 Як залізо ступіє, й хтось ле́за не ви́гострить, той мусить напру́жити свою силу, — та мудрість зара́дить йому!
Jeśli stępi się żelazo, a nie naostrzy się jego ostrza, wtedy trzeba wytężyć siły. Ale lepiej skutkuje mądrość.
11 Коли вкусить гадюка перед закля́ттям, тоді ворожби́т не потрібний.
Wąż ukąsi bez zaklęcia, a gaduła nie jest niczym lepszym.
12 Слова́ з уст премудрого — милість, а губи безумного нищать його:
Słowa z ust mądrego są łaskawe, ale wargi głupca pożerają jego samego.
13 поча́ток слів його уст — глупо́та, а кінець його уст — зле шале́нство.
Początek słów jego ust to głupota, a koniec jego mowy to wielkie szaleństwo.
14 Нерозумний говорить багато, та не знає люди́на, що́ буде; а що буде по ньому, хто скаже йому?
Głupiec wiele mówi, [choć] człowiek nie wie, co nastąpi. Któż mu oznajmi, co po nim nastanie?
15 Втомляє безумного праця його, бо не знає й дороги до міста.
Głupi męczą się trudem, a nie wiedzą nawet, jak dojść do miasta.
16 Горе, кра́ю, тобі, коли цар твій — хлопчи́на, а влади́ки твої спозара́нку їдять!
Biada tobie, ziemio, gdy twoim królem dziecko, a twoi książęta z rana biesiadują.
17 Щасливий ти, кра́ю, коли син шляхе́тних у тебе царем, а влади́ки твої своєча́сно їдять, як ті му́жі, а не як п'яни́ці!
Błogosławiona jesteś, ziemio, gdy twój król pochodzi ze szlachetnego rodu, a twoi książęta we właściwym czasie jadają, by się posilić, a nie dla pijaństwa.
18 Від лі́нощів ва́литься стеля, а з опу́щення рук тече дах.
Z powodu lenistwa chyli się dach, a wskutek opieszałości rąk przecieka dom.
19 Гости́ну справляють для радощів, і вином весели́ться життя, а за срі́бло все це можна мати.
Dla uciechy wyprawia się ucztę i wino rozwesela życie, ale pieniądze umożliwiają wszystko.
20 Навіть у ду́мці своїй не злосло́в на царя, і в спа́льні своїй не кляни багача́, — небесний бо птах віднесе́ твою мову, а крила́тий розкаже про слово твоє.
Nawet w swoich myślach nie złorzecz królowi ani w swojej sypialni nie przeklinaj bogatego, bo ptak niebieski zaniesie ten głos, a to, co skrzydlate, rozgłosi sprawę.
