Екклезіяст 10
1 Мертві мухи псують та зашумовують оливу мирова́рника, — так трохи глупо́ти псує мудрість та славу.
Eiterflugor set illtev og æsing i salven åt salvemakeren; ein grand dårskap veg meir enn visdom, meir enn æra.
2 Серце мудрого тягне право́руч, а серце безумного — ліво́руч.
Vismanns-hug til retta gjeng, og dåre-hug til keiva.
3 Коли нерозумний і прямою дорогою йде, йому серця бракує, і всім він говорить, що він нерозумний.
Og kvar helst dåren gjeng, tryt vitet hans, og han segjer frå til kvar og ein at han er ein dåre.
4 Коли гнів володаря стане на тебе, не лишай свого місця, — бо лагі́дність доводить до про́щення навіть великих провин.
Um hovdings vreide reiser seg mot deg, so gakk ikkje frå din post! For roleg åtferd hindrar mange synder.
5 Є зло, що я бачив під сонцем, мов по́милка, що повстає від володаря:
Det er ei ulukka som eg hev set under soli liksom eit mistak som kjem frå ein magthavar:
6 на великих висо́тах глупо́та буває поста́влена, а багаті сидять у низині́!
Dårskapen er sett i høge sessar, og rikfolk lyt sitja lågt.
7 Я бачив на ко́нях рабів, князі́ ж пішки ходили, немов ті раби.
Eg hev set trælar på hesteryggen og hovdingar ganga på sin fot som trælar.
8 Хто яму копає, той в неї впаде́, а хто валить мура, того га́дина вкусить.
Den som grev ei grav, kann stupa nedi, og den som riv ein mur, kann ormen stinga.
9 Хто зно́сить камі́ння, пора́ниться ним; хто дро́ва рубає, загро́жений ними.
Den som bryt stein, kann få mein; den som høgg ved, kann koma ut i fåre.
10 Як залізо ступіє, й хтось ле́за не ви́гострить, той мусить напру́жити свою силу, — та мудрість зара́дить йому!
Når øksi ikkje bit og han ei slipar eggi, då lyt han bruka dess meir magt. Men visdomen veit å vøla til.
11 Коли вкусить гадюка перед закля́ттям, тоді ворожби́т не потрібний.
Når ormen sting fyrr ein fær mana, hev manaren ingen fyremun.
12 Слова́ з уст премудрого — милість, а губи безумного нищать його:
Ord av vismanns munn er gudlege, men lipporne på dåren gløyper honom sjølv.
13 поча́ток слів його уст — глупо́та, а кінець його уст — зле шале́нство.
Dei fyrste ordi i hans munn er dårskap, og røda endar reint i arge vitløysa.
14 Нерозумний говорить багато, та не знає люди́на, що́ буде; а що буде по ньому, хто скаже йому?
Dåren brukar mange ord, endå ingen mann veit kva som henda skal, og kva som etter hans tid henda skal, kven kann segja honom det?
15 Втомляє безумного праця його, бо не знає й дороги до міста.
Dåren møder seg med maset sitt, han som ikkje ein gong veit å gå til byen.
16 Горе, кра́ю, тобі, коли цар твій — хлопчи́на, а влади́ки твої спозара́нку їдять!
Usælt er du land som hev eit barn til konge, og fyrstar som held etarlag um morgonen!
17 Щасливий ти, кра́ю, коли син шляхе́тних у тебе царем, а влади́ки твої своєча́сно їдять, як ті му́жі, а не як п'яни́ці!
Sælt er du land som hev ein adelboren konge, og fyrstar som held sine mål i rette tid på kara-vis og ei med fyll!
18 Від лі́нощів ва́литься стеля, а з опу́щення рук тече дах.
Når leta rår, sig bjelkarne ned, og huset lek når henderne heng. -
19 Гости́ну справляють для радощів, і вином весели́ться життя, а за срі́бло все це можна мати.
Til gaman held dei gilde, og vin gjev livet gleda, og pengar greider alt.
20 Навіть у ду́мці своїй не злосло́в на царя, і в спа́льні своїй не кляни багача́, — небесний бо птах віднесе́ твою мову, а крила́тий розкаже про слово твоє.
Ikkje ein gong i tankarne må du banna ein konge, og ikkje i ditt sengrom banna ein rikmann. For himmelens fuglar ber ljoden burt, og dei fløygde melder din tala.
