Екклезіяст 10
1 Мертві мухи псують та зашумовують оливу мирова́рника, — так трохи глупо́ти псує мудрість та славу.
Giftige fluer får salvelagerens salve til å lukte ille og gjære; endog et lite grand dårskap ødelegger en mann som utmerker sig ved visdom eller ære.
2 Серце мудрого тягне право́руч, а серце безумного — ліво́руч.
Den vises hu er vendt til høire, men dårens hu til venstre.
3 Коли нерозумний і прямою дорогою йде, йому серця бракує, і всім він говорить, що він нерозумний.
Og hvor som helst dåren ferdes, fattes det ham forstand, og han lar alle merke at han er en dåre.
4 Коли гнів володаря стане на тебе, не лишай свого місця, — бо лагі́дність доводить до про́щення навіть великих провин.
Reiser herskerens vrede sig mot dig, så forlat ikke din post! For saktmodighet holder store synder nede.
5 Є зло, що я бачив під сонцем, мов по́милка, що повстає від володаря:
Der er et onde som jeg har sett under solen - et misgrep som utgår fra makthaveren:
6 на великих висо́тах глупо́та буває поста́влена, а багаті сидять у низині́!
Dårskapen sitter i høie stillinger, mens fornemme folk må sitte lavt.
7 Я бачив на ко́нях рабів, князі́ ж пішки ходили, немов ті раби.
Jeg har sett tjenere ride på hester og fyrster gå til fots som tjenere.
8 Хто яму копає, той в неї впаде́, а хто валить мура, того га́дина вкусить.
Den som graver en grav, kan falle i den, og den som river et gjerde, kan bli bitt av en orm.
9 Хто зно́сить камі́ння, пора́ниться ним; хто дро́ва рубає, загро́жений ними.
Den som bryter sten, kan få en skade av det; den som hugger ved, kan komme i fare ved det.
10 Як залізо ступіє, й хтось ле́за не ви́гострить, той мусить напру́жити свою силу, — та мудрість зара́дить йому!
Når øksen er sløv, og han ikke har slipt eggen, så må han bruke dess større kraft; men visdom har den fordel at den gjør alt på rette måte.
11 Коли вкусить гадюка перед закля́ттям, тоді ворожби́т не потрібний.
Når ormen biter uten besvergelse, har tungens eier ingen nytte av den.
12 Слова́ з уст премудрого — милість, а губи безумного нищать його:
Ord fra den vises munn er liflige, men dårens leber ødelegger ham selv.
13 поча́ток слів його уст — глупо́та, а кінець його уст — зле шале́нство.
De første ord av hans munn er dårskap, og enden på hans tale er farlig galskap.
14 Нерозумний говорить багато, та не знає люди́на, що́ буде; а що буде по ньому, хто скаже йому?
Dåren taler mange ord, enda mennesket ikke vet hvad som skal hende, og hvem sier ham hvad som skal hende efter hans tid?
15 Втомляє безумного праця його, бо не знає й дороги до міста.
Dårens strev tretter ham, han som ikke engang vet veien til byen.
16 Горе, кра́ю, тобі, коли цар твій — хлопчи́на, а влади́ки твої спозара́нку їдять!
Ve dig, du land som har et barn til konge, og hvis fyrster holder måltid om morgenen!
17 Щасливий ти, кра́ю, коли син шляхе́тних у тебе царем, а влади́ки твої своєча́сно їдять, як ті му́жі, а не як п'яни́ці!
Lykkelige land som har en konge av edel ætt, og hvis fyrster holder måltid i sømmelig tid, som menn og ikke som drankere!
18 Від лі́нощів ва́литься стеля, а з опу́щення рук тече дах.
Når latheten råder, synker bjelkene sammen, og lar en hendene henge, så drypper det inn i huset.
19 Гости́ну справляють для радощів, і вином весели́ться життя, а за срі́бло все це можна мати.
For å more sig holder de gjestebud, og vinen legger glede over livet; alt sammen fås for penger.
20 Навіть у ду́мці своїй не злосло́в на царя, і в спа́льні своїй не кляни багача́, — небесний бо птах віднесе́ твою мову, а крила́тий розкаже про слово твоє.
Ikke engang i dine tanker må du banne kongen, og ikke engang i ditt sengkammer må du banne den rike; for himmelens fugler bærer lyden avsted, og de vingede skapninger melder dine ord.
