Екклезіяст 10
1 Мертві мухи псують та зашумовують оливу мирова́рника, — так трохи глупо́ти псує мудрість та славу.
muscae morientes perdunt suavitatem unguenti pretiosior est sapientia et gloria parva ad tempus stultitia
2 Серце мудрого тягне право́руч, а серце безумного — ліво́руч.
cor sapientis in dextera eius et cor stulti in sinistra illius
3 Коли нерозумний і прямою дорогою йде, йому серця бракує, і всім він говорить, що він нерозумний.
sed et in via stultus ambulans cum ipse insipiens sit omnes stultos aestimat
4 Коли гнів володаря стане на тебе, не лишай свого місця, — бо лагі́дність доводить до про́щення навіть великих провин.
si spiritus potestatem habentis ascenderit super te locum tuum ne dimiseris quia curatio cessare faciet peccata maxima
5 Є зло, що я бачив під сонцем, мов по́милка, що повстає від володаря:
est malum quod vidi sub sole quasi per errorem egrediens a facie principis
6 на великих висо́тах глупо́та буває поста́влена, а багаті сидять у низині́!
positum stultum in dignitate sublimi et divites sedere deorsum
7 Я бачив на ко́нях рабів, князі́ ж пішки ходили, немов ті раби.
vidi servos in equis et principes ambulantes quasi servos super terram
8 Хто яму копає, той в неї впаде́, а хто валить мура, того га́дина вкусить.
qui fodit foveam incidet in eam et qui dissipat sepem mordebit eum coluber
9 Хто зно́сить камі́ння, пора́ниться ним; хто дро́ва рубає, загро́жений ними.
qui transfert lapides adfligetur in eis et qui scindit ligna vulnerabitur ab eis
10 Як залізо ступіє, й хтось ле́за не ви́гострить, той мусить напру́жити свою силу, — та мудрість зара́дить йому!
si retunsum fuerit ferrum et hoc non ut prius sed hebetatum erit multo labore exacuatur et post industriam sequitur sapientia
11 Коли вкусить гадюка перед закля́ттям, тоді ворожби́т не потрібний.
si mordeat serpens in silentio nihil eo minus habet qui occulte detrahit
12 Слова́ з уст премудрого — милість, а губи безумного нищать його:
verba oris sapientis gratia et labia insipientis praecipitabunt eum
13 поча́ток слів його уст — глупо́та, а кінець його уст — зле шале́нство.
initium verborum eius stultitia et novissimum oris illius error pessimus
14 Нерозумний говорить багато, та не знає люди́на, що́ буде; а що буде по ньому, хто скаже йому?
stultus verba multiplicat ignorat homo quid ante se fuerit et quod post futurum est quis illi poterit indicare
15 Втомляє безумного праця його, бо не знає й дороги до міста.
labor stultorum adfliget eos qui nesciunt in urbem pergere
16 Горе, кра́ю, тобі, коли цар твій — хлопчи́на, а влади́ки твої спозара́нку їдять!
vae tibi terra cuius rex est puer et cuius principes mane comedunt
17 Щасливий ти, кра́ю, коли син шляхе́тних у тебе царем, а влади́ки твої своєча́сно їдять, як ті му́жі, а не як п'яни́ці!
beata terra cuius rex nobilis est et cuius principes vescuntur in tempore suo ad reficiendum et non ad luxuriam
18 Від лі́нощів ва́литься стеля, а з опу́щення рук тече дах.
in pigritiis humiliabitur contignatio et in infirmitate manuum perstillabit domus
19 Гости́ну справляють для радощів, і вином весели́ться життя, а за срі́бло все це можна мати.
in risu faciunt panem ac vinum ut epulentur viventes et pecuniae oboedient omnia
20 Навіть у ду́мці своїй не злосло́в на царя, і в спа́льні своїй не кляни багача́, — небесний бо птах віднесе́ твою мову, а крила́тий розкаже про слово твоє.
in cogitatione tua regi ne detrahas et in secreto cubiculi tui ne maledixeris diviti quia avis caeli portabit vocem tuam et qui habet pinnas adnuntiabit sententiam
