Екклезіяст 10
1 Мертві мухи псують та зашумовують оливу мирова́рника, — так трохи глупо́ти псує мудрість та славу.
[Muscæ morientes perdunt suavitatem unguenti. Pretiosior est sapientia et gloria, parva et ad tempus stultitia.
2 Серце мудрого тягне право́руч, а серце безумного — ліво́руч.
Cor sapientis in dextera ejus, et cor stulti in sinistra illius.
3 Коли нерозумний і прямою дорогою йде, йому серця бракує, і всім він говорить, що він нерозумний.
Sed et in via stultus ambulans, cum ipse insipiens sit, omnes stultos æstimat.
4 Коли гнів володаря стане на тебе, не лишай свого місця, — бо лагі́дність доводить до про́щення навіть великих провин.
Si spiritus potestatem habentis ascenderit super te, locum tuum ne demiseris, quia curatio faciet cessare peccata maxima.]
5 Є зло, що я бачив під сонцем, мов по́милка, що повстає від володаря:
[Est malum quod vidi sub sole, quasi per errorem egrediens a facie principis:
6 на великих висо́тах глупо́та буває поста́влена, а багаті сидять у низині́!
positum stultum in dignitate sublimi, et divites sedere deorsum.
7 Я бачив на ко́нях рабів, князі́ ж пішки ходили, немов ті раби.
Vidi servos in equis, et principes ambulantes super terram quasi servos.
8 Хто яму копає, той в неї впаде́, а хто валить мура, того га́дина вкусить.
Qui fodit foveam incidet in eam, et qui dissipat sepem mordebit eum coluber.
9 Хто зно́сить камі́ння, пора́ниться ним; хто дро́ва рубає, загро́жений ними.
Qui transfert lapides affligetur in eis, et qui scindit ligna vulnerabitur ab eis.
10 Як залізо ступіє, й хтось ле́за не ви́гострить, той мусить напру́жити свою силу, — та мудрість зара́дить йому!
Si retusum fuerit ferrum, et hoc non ut prius, sed hebetatum fuerit, multo labore exacuetur, et post industriam sequetur sapientia.
11 Коли вкусить гадюка перед закля́ттям, тоді ворожби́т не потрібний.
Si mordeat serpens in silentio, nihil eo minus habet qui occulte detrahit.
12 Слова́ з уст премудрого — милість, а губи безумного нищать його:
Verba oris sapientis gratia, et labia insipientis præcipitabunt eum;
13 поча́ток слів його уст — глупо́та, а кінець його уст — зле шале́нство.
initium verborum ejus stultitia, et novissimum oris illius error pessimus.
14 Нерозумний говорить багато, та не знає люди́на, що́ буде; а що буде по ньому, хто скаже йому?
Stultus verba multiplicat. Ignorat homo quid ante se fuerit; et quid post se futurum sit, quis ei poterit indicare?
15 Втомляє безумного праця його, бо не знає й дороги до міста.
Labor stultorum affliget eos, qui nesciunt in urbem pergere.]
16 Горе, кра́ю, тобі, коли цар твій — хлопчи́на, а влади́ки твої спозара́нку їдять!
[Væ tibi, terra, cujus rex puer est, et cujus principes mane comedunt.
17 Щасливий ти, кра́ю, коли син шляхе́тних у тебе царем, а влади́ки твої своєча́сно їдять, як ті му́жі, а не як п'яни́ці!
Beata terra cujus rex nobilis est, et cujus principes vescuntur in tempore suo, ad reficiendum, et non ad luxuriam.
18 Від лі́нощів ва́литься стеля, а з опу́щення рук тече дах.
In pigritiis humiliabitur contignatio, et in infirmitate manuum perstillabit domus.
19 Гости́ну справляють для радощів, і вином весели́ться життя, а за срі́бло все це можна мати.
In risum faciunt panem et vinum ut epulentur viventes; et pecuniæ obediunt omnia.
20 Навіть у ду́мці своїй не злосло́в на царя, і в спа́льні своїй не кляни багача́, — небесний бо птах віднесе́ твою мову, а крила́тий розкаже про слово твоє.
In cogitatione tua regi ne detrahas, et in secreto cubiculi tui ne maledixeris diviti: quia et aves cæli portabunt vocem tuam, et qui habet pennas annuntiabit sententiam.]
