Екклезіяст 10
1 Мертві мухи псують та зашумовують оливу мирова́рника, — так трохи глупо́ти псує мудрість та славу.
Una mosca morta guasta l'unguento del profumiere: un pò di follia può contare più della sapienza e dell'onore.
2 Серце мудрого тягне право́руч, а серце безумного — ліво́руч.
La mente del sapiente si dirige a destra e quella dello stolto a sinistra.
3 Коли нерозумний і прямою дорогою йде, йому серця бракує, і всім він говорить, що він нерозумний.
Per qualunque via lo stolto cammini è privo di senno e di ognuno dice: «E' un pazzo».
4 Коли гнів володаря стане на тебе, не лишай свого місця, — бо лагі́дність доводить до про́щення навіть великих провин.
Se l'ira d'un potente si accende contro di te, non lasciare il tuo posto, perché la calma placa le offese anche gravi.
5 Є зло, що я бачив під сонцем, мов по́милка, що повстає від володаря:
C'è un male che io ho osservato sotto il sole: l'errore commesso da parte di un sovrano:
6 на великих висо́тах глупо́та буває поста́влена, а багаті сидять у низині́!
la follia vien collocata in posti elevati e gli abili siedono in basso.
7 Я бачив на ко́нях рабів, князі́ ж пішки ходили, немов ті раби.
Ho visto schiavi a cavallo e prìncipi camminare a piedi come schiavi.
8 Хто яму копає, той в неї впаде́, а хто валить мура, того га́дина вкусить.
Chi scava una fossa ci casca dentro e chi disfà un muro è morso da una serpe.
9 Хто зно́сить камі́ння, пора́ниться ним; хто дро́ва рубає, загро́жений ними.
Chi spacca le pietre si fa male e chi taglia legna corre pericolo.
10 Як залізо ступіє, й хтось ле́за не ви́гострить, той мусить напру́жити свою силу, — та мудрість зара́дить йому!
Se il ferro è ottuso e non se ne affila il taglio, bisogna raddoppiare gli sforzi; la riuscita sta nell'uso della saggezza.
11 Коли вкусить гадюка перед закля́ттям, тоді ворожби́т не потрібний.
Se il serpente morde prima d'essere incantato, non c'è niente da fare per l'incantatore.
12 Слова́ з уст премудрого — милість, а губи безумного нищать його:
Le parole della bocca del saggio procurano benevolenza, ma le labbra dello stolto lo mandano in rovina:
13 поча́ток слів його уст — глупо́та, а кінець його уст — зле шале́нство.
il principio del suo parlare è sciocchezza, la fine del suo discorso pazzia funesta.
14 Нерозумний говорить багато, та не знає люди́на, що́ буде; а що буде по ньому, хто скаже йому?
L'insensato moltiplica le parole: «Non sa l'uomo quel che avverrà: chi gli manifesterà ciò che sarà dopo di lui?».
15 Втомляє безумного праця його, бо не знає й дороги до міста.
La fatica dello stolto lo stanca; poiché non sa neppure andare in città.
16 Горе, кра́ю, тобі, коли цар твій — хлопчи́на, а влади́ки твої спозара́нку їдять!
Guai a te, o paese, che per re hai un ragazzo e i cui prìncipi banchettano fin dal mattino!
17 Щасливий ти, кра́ю, коли син шляхе́тних у тебе царем, а влади́ки твої своєча́сно їдять, як ті му́жі, а не як п'яни́ці!
Felice te, o paese, che per re hai un uomo libero e i cui prìncipi mangiano al tempo dovuto per rinfrancarsi e non per gozzovigliare.
18 Від лі́нощів ва́литься стеля, а з опу́щення рук тече дах.
Per negligenza il soffitto crolla e per l'inerzia delle mani piove in casa.
19 Гости́ну справляють для радощів, і вином весели́ться життя, а за срі́бло все це можна мати.
Per stare lieti si fanno banchetti e il vino allieta la vita; il denaro risponde a ogni esigenza.
20 Навіть у ду́мці своїй не злосло́в на царя, і в спа́льні своїй не кляни багача́, — небесний бо птах віднесе́ твою мову, а крила́тий розкаже про слово твоє.
Non dir male del re neppure con il pensiero e nella tua stanza da letto non dir male del potente, perché un uccello del cielo trasporta la voce e un alato riferisce la parola.
