Екклезіяст 10
1 Мертві мухи псують та зашумовують оливу мирова́рника, — так трохи глупо́ти псує мудрість та славу.
Les mouches mortes corrompent et font fermenter l'huile du parfumeur; ainsi fait un peu de folie à l'égard de celui qui est estimé pour sa sagesse et pour sa gloire.
2 Серце мудрого тягне право́руч, а серце безумного — ліво́руч.
Le sage a le cœur à sa droite; mais le fou a le cœur à sa gauche.
3 Коли нерозумний і прямою дорогою йде, йому серця бракує, і всім він говорить, що він нерозумний.
Et même, quand l'insensé marche dans le chemin, le sens lui manque; et il dit de chacun: Voilà un insensé.
4 Коли гнів володаря стане на тебе, не лишай свого місця, — бо лагі́дність доводить до про́щення навіть великих провин.
Si l'esprit de celui qui domine s'élève contre toi, ne quitte point ta place; car la douceur prévient de grandes fautes.
5 Є зло, що я бачив під сонцем, мов по́милка, що повстає від володаря:
Il y a un mal que j'ai vu sous le soleil, comme une erreur qui procède du prince:
6 на великих висо́тах глупо́та буває поста́влена, а багаті сидять у низині́!
C'est que la folie est mise aux plus hauts lieux, et que des riches sont assis dans l'abaissement.
7 Я бачив на ко́нях рабів, князі́ ж пішки ходили, немов ті раби.
J'ai vu des serviteurs à cheval, et des princes aller à pied comme des serviteurs.
8 Хто яму копає, той в неї впаде́, а хто валить мура, того га́дина вкусить.
Celui qui creuse une fosse y tombera, et un serpent mordra celui qui fait brèche à une clôture.
9 Хто зно́сить камі́ння, пора́ниться ним; хто дро́ва рубає, загро́жений ними.
Celui qui remue des pierres en sera blessé; et celui qui fend du bois en sera en danger.
10 Як залізо ступіє, й хтось ле́за не ви́гострить, той мусить напру́жити свою силу, — та мудрість зара́дить йому!
Si le fer est émoussé, et qu'il n'en ait pas aiguisé le tranchant, il devra redoubler d'efforts; mais la sagesse a l'avantage de donner de l'adresse.
11 Коли вкусить гадюка перед закля́ттям, тоді ворожби́т не потрібний.
Si le serpent mord, quand il n'est pas charmé, le médisant ne vaut pas mieux.
12 Слова́ з уст премудрого — милість, а губи безумного нищать його:
Les paroles de la bouche du sage sont pleines de grâce; mais les lèvres du fou l'engloutissent.
13 поча́ток слів його уст — глупо́та, а кінець його уст — зле шале́нство.
Le commencement des paroles de sa bouche est une folie, et la fin de son discours une pernicieuse sottise.
14 Нерозумний говорить багато, та не знає люди́на, що́ буде; а що буде по ньому, хто скаже йому?
L'insensé multiplie les paroles; toutefois l'homme ne sait ce qui arrivera; et qui lui annoncera ce qui sera après lui
15 Втомляє безумного праця його, бо не знає й дороги до міста.
Le travail des insensés les lasse, parce qu'ils ne savent pas aller à la ville.
16 Горе, кра́ю, тобі, коли цар твій — хлопчи́на, а влади́ки твої спозара́нку їдять!
Malheur à toi, pays, dont le roi est un enfant, et dont les princes mangent dès le matin!
17 Щасливий ти, кра́ю, коли син шляхе́тних у тебе царем, а влади́ки твої своєча́сно їдять, як ті му́жі, а не як п'яни́ці!
Heureux es-tu, pays, dont le roi est de race illustre, et dont les princes mangent quand il est temps, pour réparer leurs forces, et non pour se livrer à la boisson!
18 Від лі́нощів ва́литься стеля, а з опу́щення рук тече дах.
A cause des mains paresseuses le plancher s'affaisse; et à cause des mains lâches, la maison a des gouttières.
19 Гости́ну справляють для радощів, і вином весели́ться життя, а за срі́бло все це можна мати.
On fait des repas pour se réjouir, et le vin égaie la vie, et l'argent répond à tout.
20 Навіть у ду́мці своїй не злосло́в на царя, і в спа́льні своїй не кляни багача́, — небесний бо птах віднесе́ твою мову, а крила́тий розкаже про слово твоє.
Ne dis point de mal du roi, pas même dans ta pensée; et ne dis point de mal du riche dans la chambre où tu couches; car l'oiseau des cieux emporterait ta voix, et ce qui a des ailes révélerait tes paroles.
