Екклезіяст 10
1 Мертві мухи псують та зашумовують оливу мирова́рника, — так трохи глупо́ти псує мудрість та славу.
Des mouches venimeuses corrompent, font tourner l’huile du parfumeur; Un peu de folie a plus de poids que sagesse et honneur.
2 Серце мудрого тягне право́руч, а серце безумного — ліво́руч.
Le sage a le cœur à droite, le cœur du sot est à gauche.
3 Коли нерозумний і прямою дорогою йде, йому серця бракує, і всім він говорить, що він нерозумний.
Aussi bien, dans la voie où se dirige le sot, l’intelligence lui fait défaut: il révèle à tous qu’il est sot.
4 Коли гнів володаря стане на тебе, не лишай свого місця, — бо лагі́дність доводить до про́щення навіть великих провин.
Si la mauvaise humeur du souverain fait explosion contre toi, ne quitte pas ta place; car la douceur atténue de grandes offenses.
5 Є зло, що я бачив під сонцем, мов по́милка, що повстає від володаря:
Il est un abus que j’ai observé sous le soleil et qui a l’air d’une inadvertance échappée au souverain:
6 на великих висо́тах глупо́та буває поста́влена, а багаті сидять у низині́!
la folie est appelée à de hautes situations, et des gens considérables demeurent dans un rang inférieur.
7 Я бачив на ко́нях рабів, князі́ ж пішки ходили, немов ті раби.
J’Ai vu des esclaves à cheval, et des grands allant à pied comme des esclaves.
8 Хто яму копає, той в неї впаде́, а хто валить мура, того га́дина вкусить.
Celui qui creuse une fosse y tombe; celui qui renverse une clôture, le serpent le mord.
9 Хто зно́сить камі́ння, пора́ниться ним; хто дро́ва рубає, загро́жений ними.
Celui qui extrait des pierres peut se faire du mal; celui qui fend du bois s’expose à quelque danger.
10 Як залізо ступіє, й хтось ле́за не ви́гострить, той мусить напру́жити свою силу, — та мудрість зара́дить йому!
Si on a laissé s’émousser le fer, n’en affile-t-on pas le tranchant pour lui rendre sa force? Ainsi le véritable instrument du succès, c’est la sagesse.
11 Коли вкусить гадюка перед закля́ттям, тоді ворожби́т не потрібний.
Si le serpent mord faute d’incantations, il n’y a point de profit pour le charmeur.
12 Слова́ з уст премудрого — милість, а губи безумного нищать його:
Les paroles du sage éveillent la sympathie; les lèvres du sot causent sa perte.
13 поча́ток слів його уст — глупо́та, а кінець його уст — зле шале́нство.
Le début de ses paroles est sottise, la conclusion de son discours est méchante insanité.
14 Нерозумний говорить багато, та не знає люди́на, що́ буде; а що буде по ньому, хто скаже йому?
Le sot a beau multiplier son verbiage: nul homme ne sait ce qui sera; qui pourrait lui dire d’avance ce qui arrivera après lui?
15 Втомляє безумного праця його, бо не знає й дороги до міста.
Le mal que se donnent les sots les exténue, tellement qu’ils ne savent trouver le chemin de la ville.
16 Горе, кра́ю, тобі, коли цар твій — хлопчи́на, а влади́ки твої спозара́нку їдять!
Malheureux pays, si ton roi est un esclave; et si les grands font ripaille dès le matin!
17 Щасливий ти, кра́ю, коли син шляхе́тних у тебе царем, а влади́ки твої своєча́сно їдять, як ті му́жі, а не як п'яни́ці!
Heureux pays, si ton roi est un fils de nobles et si les grands mangent à l’heure voulue, pour prendre des forces et non par goût de la boisson!
18 Від лі́нощів ва́литься стеля, а з опу́щення рук тече дах.
L’Indolence est cause que la charpente s’effondre; les mains nonchalantes que la pluie pénètre dans la maison.
19 Гости́ну справляють для радощів, і вином весели́ться життя, а за срі́бло все це можна мати.
Pour se mettre en joie, on organise des festins; le vin égaie la vie, et l’argent répond à tout.
20 Навіть у ду́мці своїй не злосло́в на царя, і в спа́льні своїй не кляни багача́, — небесний бо птах віднесе́ твою мову, а крила́тий розкаже про слово твоє.
Ne maudis pas le roi même en pensée; au fond de ta chambre à coucher, ne maudis par le riche, car l’oiseau du ciel transmettrait le son de ta voix et la gent ailée rapporterait les propos.
