Екклезіяст 10
1 Мертві мухи псують та зашумовують оливу мирова́рника, — так трохи глупо́ти псує мудрість та славу.
Des mouches mortes infectent et corrompent l'huile du parfumeur; de même un peu de folie l'emporte sur la sagesse et la gloire.
2 Серце мудрого тягне право́руч, а серце безумного — ліво́руч.
Le cœur du sage est à sa droite, et le cœur de l'insensé, à sa gauche.
3 Коли нерозумний і прямою дорогою йде, йому серця бракує, і всім він говорить, що він нерозумний.
Et aussi, quand l'insensé va dans le chemin, le sens lui manque, et il montre à tous qu'il est fou.
4 Коли гнів володаря стане на тебе, не лишай свого місця, — бо лагі́дність доводить до про́щення навіть великих провин.
Si l'esprit du prince s'élève contre toi, ne quitte point ta place; car le calme prévient de grandes fautes.
5 Є зло, що я бачив під сонцем, мов по́милка, що повстає від володаря:
Il est un mal que j'ai vu sous le soleil, comme une erreur qui provient du souverain:
6 на великих висо́тах глупо́та буває поста́влена, а багаті сидять у низині́!
la folie occupe les postes élevés, et des riches sont assis dans de basses conditions.
7 Я бачив на ко́нях рабів, князі́ ж пішки ходили, немов ті раби.
J'ai vu des esclaves portés sur des chevaux, et des princes aller à pied comme des esclaves.
8 Хто яму копає, той в неї впаде́, а хто валить мура, того га́дина вкусить.
Celui qui creuse une fosse peut y tomber, et celui qui renverse une muraille peut être mordu par un serpent.
9 Хто зно́сить камі́ння, пора́ниться ним; хто дро́ва рубає, загро́жений ними.
Celui qui détache des pierres peut être blessé, et celui qui fend du bois peut se faire mal.
10 Як залізо ступіє, й хтось ле́за не ви́гострить, той мусить напру́жити свою силу, — та мудрість зара́дить йому!
Si le fer est émoussé et si l'on n'a pas aiguisé le tranchant, on devra redoubler de force; mais la sagesse est préférable pour le succès.
11 Коли вкусить гадюка перед закля́ттям, тоді ворожби́т не потрібний.
Si le serpent mord faute d'enchantement, il n'y a pas d'avantage pour l'enchanteur.
12 Слова́ з уст премудрого — милість, а губи безумного нищать його:
Les paroles de la bouche du sage sont pleines de grâce; mais les lèvres de l'insensé le dévorent.
13 поча́ток слів його уст — глупо́та, а кінець його уст — зле шале́нство.
Le commencement des paroles de sa bouche est sottise, et la fin de son discours est démence furieuse.
14 Нерозумний говорить багато, та не знає люди́на, що́ буде; а що буде по ньому, хто скаже йому?
Et l'insensé multiplie les paroles!... L'homme ne sait pas ce qui arrivera, et qui lui dira ce qui sera après lui?
15 Втомляє безумного праця його, бо не знає й дороги до міста.
Le travail de l'insensé le fatigue, lui qui ne sait pas même aller à la ville.
16 Горе, кра́ю, тобі, коли цар твій — хлопчи́на, а влади́ки твої спозара́нку їдять!
Malheur à toi, pays dont le roi est un enfant, et dont les princes mangent dès le matin!
17 Щасливий ти, кра́ю, коли син шляхе́тних у тебе царем, а влади́ки твої своєча́сно їдять, як ті му́жі, а не як п'яни́ці!
Heureux es-tu, pays dont le roi est fils de nobles, et dont les princes mangent au temps convenable, pour soutenir leurs forces, et non pour se livrer à la boisson.
18 Від лі́нощів ва́литься стеля, а з опу́щення рук тече дах.
Quand les mains sont paresseuses, la charpente s'affaisse, et quand les mains sont lâches, la maison ruisselle.
19 Гости́ну справляють для радощів, і вином весели́ться життя, а за срі́бло все це можна мати.
On fait des repas pour goûter le plaisir; le vin rend la vie joyeuse, et l'argent répond à tout.
20 Навіть у ду́мці своїй не злосло́в на царя, і в спа́льні своїй не кляни багача́, — небесний бо птах віднесе́ твою мову, а крила́тий розкаже про слово твоє.
Même dans ta pensée ne maudis pas le roi, même dans ta chambre à coucher ne maudis pas le puissant; car l'oiseau du ciel emporterait ta voix, et l'animal ailé publierait tes paroles.
