Екклезіяст 10
1 Мертві мухи псують та зашумовують оливу мирова́рника, — так трохи глупо́ти псує мудрість та славу.
Dead flies, cause to stink [and] ferment, the oil of the perfumer, —More costly than wisdom or honour, is a little folly.
2 Серце мудрого тягне право́руч, а серце безумного — ліво́руч.
The sense of the wise, is on his right hand, —But, the sense of the dullard, on his left:
3 Коли нерозумний і прямою дорогою йде, йому серця бракує, і всім він говорить, що він нерозумний.
Yea, even by the way, as the foolish man walketh along, his sense faileth him—and he telleth everyone that, foolish, is he!
4 Коли гнів володаря стане на тебе, не лишай свого місця, — бо лагі́дність доводить до про́щення навіть великих провин.
If, the spirit of a ruler, riseth up against thee, thy place, do not leave, for gentleness, pacifieth such as have greatly erred.
5 Є зло, що я бачив під сонцем, мов по́милка, що повстає від володаря:
Here was a misfortune I had seen under the sun, —a veritable mistake that was going forth from the presence of one who had power:
6 на великих висо́тах глупо́та буває поста́влена, а багаті сидять у низині́!
Folly placed in great dignity, —while, the rich, in a low place, took their seat:
7 Я бачив на ко́нях рабів, князі́ ж пішки ходили, немов ті раби.
I had seen, servants, upon horses, —and, rulers, walking like servants, on the ground.
8 Хто яму копає, той в неї впаде́, а хто валить мура, того га́дина вкусить.
He that diggeth a pit, thereinto, may fall, —and, he that breaketh through a hedge, there may bite him a serpent.
9 Хто зно́сить камі́ння, пора́ниться ним; хто дро́ва рубає, загро́жений ними.
He that removeth stones, may be hurt therewith, —and he that cleaveth wood, may be endangered thereby.
10 Як залізо ступіє, й хтось ле́за не ви́гострить, той мусить напру́жити свою силу, — та мудрість зара́дить йому!
If, blunt, be the iron, and, himself, hath not sharpened, the edge, then, much force, must he apply, —but, an advantage for giving success, is wisdom.
11 Коли вкусить гадюка перед закля́ттям, тоді ворожби́т не потрібний.
If a serpent will bite, unless he is charmed, then there is nothing better for him that owneth a tongue.
12 Слова́ з уст премудрого — милість, а губи безумного нищать його:
The words of a wise man’s mouth, are pleasant, —but, the lips of a dullard, will swallow him up:
13 поча́ток слів його уст — глупо́та, а кінець його уст — зле шале́нство.
The beginning of the words of his mouth, is folly, —but, the latter end of his speech, is mischievous madness.
14 Нерозумний говорить багато, та не знає люди́на, що́ буде; а що буде по ньому, хто скаже йому?
Yet, a foolish man, multiplieth words, —[though] no man knoweth that which hath been, and, that which shall be after him, who can tell him?
15 Втомляє безумного праця його, бо не знає й дороги до міста.
The toil of dullards, shall weary a man, that he knoweth not how to go into the city.
16 Горе, кра́ю, тобі, коли цар твій — хлопчи́на, а влади́ки твої спозара́нку їдять!
Alas! for thee, O land, when thy king is a boy, —and, thy rulers, in the morning, do eat:
17 Щасливий ти, кра́ю, коли син шляхе́тних у тебе царем, а влади́ки твої своєча́сно їдять, як ті му́жі, а не як п'яни́ці!
How happy art thou, O land, when thy king is a son of nobles, —and, thy rulers, in season, do eat, for strength, and not for debauchery.
18 Від лі́нощів ва́литься стеля, а з опу́щення рук тече дах.
By two lazy arms, the framework sinketh in, —and, by the hanging down of the hands, the house may leak.
19 Гости́ну справляють для радощів, і вином весели́ться життя, а за срі́бло все це можна мати.
Merrily people make bread, and, wine, gladdeneth life, —but, money, answereth all things.
20 Навіть у ду́мці своїй не злосло́в на царя, і в спа́льні своїй не кляни багача́, — небесний бо птах віднесе́ твою мову, а крила́тий розкаже про слово твоє.
Even in thy thought, do not revile, the king, nor, within thy bed-chambers, revile thou the rich, —for, a bird of the heavens, might carry the voice, yea, an owner of wings, might tell the matter.
