Екклезіяст 10
1 Мертві мухи псують та зашумовують оливу мирова́рника, — так трохи глупо́ти псує мудрість та славу.
Dead flies cause a perfumer’s perfume To send forth a stink; The precious by reason of wisdom—By reason of honor—a little folly!
2 Серце мудрого тягне право́руч, а серце безумного — ліво́руч.
The heart of the wise [is] at his right hand, And the heart of a fool at his left.
3 Коли нерозумний і прямою дорогою йде, йому серця бракує, і всім він говорить, що він нерозумний.
And also, when he that is a fool Is walking in the way, his heart is lacking, And he has said to everyone, “He [is] a fool.”
4 Коли гнів володаря стане на тебе, не лишай свого місця, — бо лагі́дність доводить до про́щення навіть великих провин.
If the spirit of the ruler goes up against you, do not leave your place, For yielding quiets great sinners.
5 Є зло, що я бачив під сонцем, мов по́милка, що повстає від володаря:
There is an evil I have seen under the sun, As ignorance that goes out from the ruler,
6 на великих висо́тах глупо́та буває поста́влена, а багаті сидять у низині́!
He has set the fool in many high places, And the rich sits in a low place.
7 Я бачив на ко́нях рабів, князі́ ж пішки ходили, немов ті раби.
I have seen servants on horses, And princes walking as servants on the earth.
8 Хто яму копає, той в неї впаде́, а хто валить мура, того га́дина вкусить.
Whoever is digging a pit falls into it, And whoever is breaking a hedge, a serpent bites him.
9 Хто зно́сить камі́ння, пора́ниться ним; хто дро́ва рубає, загро́жений ними.
Whoever is removing stones is grieved by them, Whoever is cleaving trees endangered by them.
10 Як залізо ступіє, й хтось ле́за не ви́гострить, той мусить напру́жити свою силу, — та мудрість зара́дить йому!
If the iron has been blunt, And he has not sharpened the face, Then he increases strength, And wisdom [is] advantageous to make right.
11 Коли вкусить гадюка перед закля́ттям, тоді ворожби́т не потрібний.
If the serpent bites without enchantment, Then there is no advantage to a master of the tongue.
12 Слова́ з уст премудрого — милість, а губи безумного нищать його:
Words of the mouth of the wise [are] gracious, And the lips of a fool swallow him up.
13 поча́ток слів його уст — глупо́та, а кінець його уст — зле шале́нство.
The beginning of the words of his mouth [is] folly, And the latter end of his mouth [Is] mischievous madness.
14 Нерозумний говорить багато, та не знає люди́на, що́ буде; а що буде по ньому, хто скаже йому?
And the fool multiplies words: “Man does not know that which is—And that which is after him, who declares to him?”
15 Втомляє безумного праця його, бо не знає й дороги до міста.
The labor of the foolish wearies him, In that he has not known to go to the city.
16 Горе, кра́ю, тобі, коли цар твій — хлопчи́на, а влади́ки твої спозара́нку їдять!
Woe to you, O land, when your king [is] a youth, And your princes eat in the morning.
17 Щасливий ти, кра́ю, коли син шляхе́тних у тебе царем, а влади́ки твої своєча́сно їдять, як ті му́жі, а не як п'яни́ці!
Blessed are you, O land, When your king [is] a son of nobles, And your princes eat in due season, For might, and not for drunkenness.
18 Від лі́нощів ва́литься стеля, а з опу́щення рук тече дах.
By slothfulness is the wall brought low, And by idleness of the hands the house drops.
19 Гости́ну справляють для радощів, і вином весели́ться життя, а за срі́бло все це можна мати.
For mirth they are making a feast, And wine makes life joyful, And the silver answers with all.
20 Навіть у ду́мці своїй не злосло́в на царя, і в спа́льні своїй не кляни багача́, — небесний бо птах віднесе́ твою мову, а крила́тий розкаже про слово твоє.
Even in your mind do not revile a king, And in the inner parts of your bed-chamber do not revile the rich: For a bird of the heavens causes the voice to go, And a possessor of wings declares the word.
