Екклезіяст 10
1 Мертві мухи псують та зашумовують оливу мирова́рника, — так трохи глупо́ти псує мудрість та славу.
Dead flies cause to stinke, and putrifie the ointment of the apoticarie: so doeth a litle follie him that is in estimation for wisedome, and for glorie.
2 Серце мудрого тягне право́руч, а серце безумного — ліво́руч.
The heart of a wise man is at his right hand: but the heart of a foole is at his left hand.
3 Коли нерозумний і прямою дорогою йде, йому серця бракує, і всім він говорить, що він нерозумний.
And also when the foole goeth by the way, his heart faileth, and he telleth vnto all that he is a foole.
4 Коли гнів володаря стане на тебе, не лишай свого місця, — бо лагі́дність доводить до про́щення навіть великих провин.
If the spirite of him that ruleth, rise vp against thee, leaue not thy place: for gentlenes pacifieth great sinnes.
5 Є зло, що я бачив під сонцем, мов по́милка, що повстає від володаря:
There is an euil that I haue seene vnder the sunne, as an errour that proceedeth from the face of him that ruleth.
6 на великих висо́тах глупо́та буває поста́влена, а багаті сидять у низині́!
Follie is set in great excellencie, and the riche set in the lowe place.
7 Я бачив на ко́нях рабів, князі́ ж пішки ходили, немов ті раби.
I haue seene seruants on horses, and princes walking as seruants on the ground.
8 Хто яму копає, той в неї впаде́, а хто валить мура, того га́дина вкусить.
He that diggeth a pit, shall fal into it, and he that breaketh the hedge, a serpent shall bite him.
9 Хто зно́сить камі́ння, пора́ниться ним; хто дро́ва рубає, загро́жений ними.
He that remooueth stones, shall hurt himselfe thereby, and hee that cutteth wood, shall be in danger thereby.
10 Як залізо ступіє, й хтось ле́за не ви́гострить, той мусить напру́жити свою силу, — та мудрість зара́дить йому!
If the yron be blunt, and one hath not whet the edge, he must then put to more strength: but the excellencie to direct a thing is wisedome.
11 Коли вкусить гадюка перед закля́ттям, тоді ворожби́т не потрібний.
If the serpent bite, when he is not charmed: no better is a babbler.
12 Слова́ з уст премудрого — милість, а губи безумного нищать його:
The words of ye mouth of a wise man haue grace: but the lippes of a foole deuoure himselfe.
13 поча́ток слів його уст — глупо́та, а кінець його уст — зле шале́нство.
The beginning of the wordes of his mouth is foolishnesse, and the latter ende of his mouth is wicked madnesse.
14 Нерозумний говорить багато, та не знає люди́на, що́ буде; а що буде по ньому, хто скаже йому?
For the foole multiplieth woordes, saying, Man knoweth not what shall be: and who can tell him what shall be after him?
15 Втомляє безумного праця його, бо не знає й дороги до міста.
The labour of the foolish doeth wearie him: for he knoweth not to goe into the citie.
16 Горе, кра́ю, тобі, коли цар твій — хлопчи́на, а влади́ки твої спозара́нку їдять!
Woe to thee, O lande, when thy King is a childe, and thy princes eate in the morning.
17 Щасливий ти, кра́ю, коли син шляхе́тних у тебе царем, а влади́ки твої своєча́сно їдять, як ті му́жі, а не як п'яни́ці!
Blessed art thou, O land, when thy King is the sonne of nobles, and thy princes eate in time, for strength and not for drunkennesse.
18 Від лі́нощів ва́литься стеля, а з опу́щення рук тече дах.
By slouthfulnes the roofe of the house goeth to decaie, and by the ydlenesse of the handes the house droppeth through.
19 Гости́ну справляють для радощів, і вином весели́ться життя, а за срі́бло все це можна мати.
They prepare bread for laughter, and wine comforteth the liuing, but siluer answereth to all.
20 Навіть у ду́мці своїй не злосло́в на царя, і в спа́льні своїй не кляни багача́, — небесний бо птах віднесе́ твою мову, а крила́тий розкаже про слово твоє.
Curse not the King, no not in thy thought, neither curse the rich in thy bed chamber: for the foule of the heauen shall carie the voice, and that which hath wings, shall declare the matter.
