Екклезіяст 10
1 Мертві мухи псують та зашумовують оливу мирова́рника, — так трохи глупо́ти псує мудрість та славу.
As dead flies bring a stench to the perfumer’s oil, so a little folly outweighs wisdom and honor.
2 Серце мудрого тягне право́руч, а серце безумного — ліво́руч.
A wise man’s heart inclines to the right, but the heart of a fool to the left.
3 Коли нерозумний і прямою дорогою йде, йому серця бракує, і всім він говорить, що він нерозумний.
Even as the fool walks along the road, his sense is lacking, and he shows everyone that he is a fool.
4 Коли гнів володаря стане на тебе, не лишай свого місця, — бо лагі́дність доводить до про́щення навіть великих провин.
If the ruler’s temper flares against you, do not abandon your post, for calmness lays great offenses to rest.
5 Є зло, що я бачив під сонцем, мов по́милка, що повстає від володаря:
There is an evil I have seen under the sun— an error that proceeds from the ruler:
6 на великих висо́тах глупо́та буває поста́влена, а багаті сидять у низині́!
Folly is appointed to great heights, but the rich sit in lowly positions.
7 Я бачив на ко́нях рабів, князі́ ж пішки ходили, немов ті раби.
I have seen slaves on horseback, while princes go on foot like slaves.
8 Хто яму копає, той в неї впаде́, а хто валить мура, того га́дина вкусить.
He who digs a pit may fall into it, and he who breaches a wall may be bitten by a snake.
9 Хто зно́сить камі́ння, пора́ниться ним; хто дро́ва рубає, загро́жений ними.
The one who quarries stones may be injured by them, and he who splits logs endangers himself.
10 Як залізо ступіє, й хтось ле́за не ви́гострить, той мусить напру́жити свою силу, — та мудрість зара́дить йому!
If the axe is dull and the blade unsharpened, more strength must be exerted, but skill produces success.
11 Коли вкусить гадюка перед закля́ттям, тоді ворожби́т не потрібний.
If the snake bites before it is charmed, there is no profit for the charmer.
12 Слова́ з уст премудрого — милість, а губи безумного нищать його:
The words of a wise man’s mouth are gracious, but the lips of a fool consume him.
13 поча́ток слів його уст — глупо́та, а кінець його уст — зле шале́нство.
The beginning of his talk is folly, and the end of his speech is evil madness.
14 Нерозумний говорить багато, та не знає люди́на, що́ буде; а що буде по ньому, хто скаже йому?
Yet the fool multiplies words. No one knows what is coming, and who can tell him what will come after him?
15 Втомляє безумного праця його, бо не знає й дороги до міста.
The toil of a fool wearies him, for he does not know the way to the city.
16 Горе, кра́ю, тобі, коли цар твій — хлопчи́на, а влади́ки твої спозара́нку їдять!
Woe to you, O land whose king is a youth, and whose princes feast in the morning.
17 Щасливий ти, кра́ю, коли син шляхе́тних у тебе царем, а влади́ки твої своєча́сно їдять, як ті му́жі, а не як п'яни́ці!
Blessed are you, O land whose king is a son of nobles, and whose princes feast at the proper time— for strength and not for drunkenness.
18 Від лі́нощів ва́литься стеля, а з опу́щення рук тече дах.
Through laziness the roof caves in, and in the hands of the idle, the house leaks.
19 Гости́ну справляють для радощів, і вином весели́ться життя, а за срі́бло все це можна мати.
A feast is prepared for laughter, and wine makes life merry, but money is the answer for everything.
20 Навіть у ду́мці своїй не злосло́в на царя, і в спа́льні своїй не кляни багача́, — небесний бо птах віднесе́ твою мову, а крила́тий розкаже про слово твоє.
Do not curse the king even in your thoughts, or curse the rich even in your bedroom, for a bird of the air may carry your words, and a winged creature may report your speech.
