Екклезіяст 10
1 Мертві мухи псують та зашумовують оливу мирова́рника, — так трохи глупо́ти псує мудрість та славу.
Dead flies cause the oil of the perfumer to send forth an evil odor; [so] doth a little folly outweigh wisdom and honor.
2 Серце мудрого тягне право́руч, а серце безумного — ліво́руч.
A wise man’s heart is at his right hand; but a fool’s heart at his left.
3 Коли нерозумний і прямою дорогою йде, йому серця бракує, і всім він говорить, що він нерозумний.
Yea also, when the fool walketh by the way, his understanding faileth him, and he saith to every one [that] he is a fool.
4 Коли гнів володаря стане на тебе, не лишай свого місця, — бо лагі́дність доводить до про́щення навіть великих провин.
If the spirit of the ruler rise up against thee, leave not thy place; for gentleness allayeth great offences.
5 Є зло, що я бачив під сонцем, мов по́милка, що повстає від володаря:
There is an evil which I have seen under the sun, as it were an error which proceedeth from the ruler:
6 на великих висо́тах глупо́та буває поста́влена, а багаті сидять у низині́!
folly is set in great dignity, and the rich sit in a low place.
7 Я бачив на ко́нях рабів, князі́ ж пішки ходили, немов ті раби.
I have seen servants upon horses, and princes walking like servants upon the earth.
8 Хто яму копає, той в неї впаде́, а хто валить мура, того га́дина вкусить.
He that diggeth a pit shall fall into it; and whoso breaketh through a wall, a serpent shall bite him.
9 Хто зно́сить камі́ння, пора́ниться ним; хто дро́ва рубає, загро́жений ними.
Whoso heweth out stones shall be hurt therewith; [and] he that cleaveth wood is endangered thereby.
10 Як залізо ступіє, й хтось ле́за не ви́гострить, той мусить напру́жити свою силу, — та мудрість зара́дить йому!
If the iron be blunt, and one do not whet the edge, then must he put to more strength: but wisdom is profitable to direct.
11 Коли вкусить гадюка перед закля́ттям, тоді ворожби́т не потрібний.
If the serpent bite before it is charmed, then is there no advantage in the charmer.
12 Слова́ з уст премудрого — милість, а губи безумного нищать його:
The words of a wise man’s mouth are gracious; but the lips of a fool will swallow up himself.
13 поча́ток слів його уст — глупо́та, а кінець його уст — зле шале́нство.
The beginning of the words of his mouth is foolishness; and the end of his talk is mischievous madness.
14 Нерозумний говорить багато, та не знає люди́на, що́ буде; а що буде по ньому, хто скаже йому?
A fool also multiplieth words: [yet] man knoweth not what shall be; and that which shall be after him, who can tell him?
15 Втомляє безумного праця його, бо не знає й дороги до міста.
The labor of fools wearieth every one of them; for he knoweth not how to go to the city.
16 Горе, кра́ю, тобі, коли цар твій — хлопчи́на, а влади́ки твої спозара́нку їдять!
Woe to thee, O land, when thy king is a child, and thy princes eat in the morning!
17 Щасливий ти, кра́ю, коли син шляхе́тних у тебе царем, а влади́ки твої своєча́сно їдять, як ті му́жі, а не як п'яни́ці!
Happy art thou, O land, when thy king is the son of nobles, and thy princes eat in due season, for strength, and not for drunkenness!
18 Від лі́нощів ва́литься стеля, а з опу́щення рук тече дах.
By slothfulness the roof sinketh in; and through idleness of the hands the house leaketh.
19 Гости́ну справляють для радощів, і вином весели́ться життя, а за срі́бло все це можна мати.
A feast is made for laughter, and wine maketh glad the life; and money answereth all things.
20 Навіть у ду́мці своїй не злосло́в на царя, і в спа́льні своїй не кляни багача́, — небесний бо птах віднесе́ твою мову, а крила́тий розкаже про слово твоє.
Revile not the king, no, not in thy thought; and revile not the rich in thy bedchamber: for a bird of the heavens shall carry the voice, and that which hath wings shall tell the matter.
