Екклезіяст 1
1 Книга Пропові́дника, сина Давидового, царя в Єрусалимі.
THE WORDS OF the Koheleth, the son of David, king in Jerusalem.
2 Наймарні́ша марно́та, сказав Пропові́дник, наймарні́ша марно́та, — марно́та усе!
Vanity of vanities, saith Koheleth; vanity of vanities, all is vanity.
3 Яка ко́ристь люди́ні в усім її тру́ді, який вона робить під сонцем?
What profit hath man of all his labour wherein he laboureth under the sun?
4 Поколі́ння відхо́дить, й поколі́ння приходить, а земля вікові́чно стоїть!
One generation passeth away, and another generation cometh; and the earth abideth for ever.
5 І со́нечко схо́дить, і сонце заходить, і поспішає до місця свого́, де схо́дить воно.
The sun also ariseth, and the sun goeth down, and hasteth to his place where he ariseth.
6 Віє вітер на пі́вдень, і на північ верта́ється, кру́титься, крутиться він та й іде, і на круг свій верта́ється вітер.
The wind goeth toward the south, and turneth about unto the north; it turneth about continually in its circuit, and the wind returneth again to its circuits.
7 Всі пото́ки до моря пливуть, але море — воно не напо́внюється: до місця, ізві́дки пливуть, ті потоки вони поверта́ються, щоб зно́ву плисти́!
All the rivers run into the sea, yet the sea is not full; unto the place whither the rivers go, thither they go again.
8 Повні тру́ду всі ре́чі, — люди́на сказати всього́ не потра́пить! Не наси́титься ба́ченням око, і не напо́вниться слу́ханням ухо.
All things toil to weariness; man cannot utter it, the eye is not satisfied with seeing, nor the ear filled with hearing.
9 Що було́, воно й бу́де, і що робилося, бу́де робитись воно, — і немає нічо́го ново́го під сонцем!
That which hath been is that which shall be, and that which hath been done is that which shall be done; and there is nothing new under the sun.
10 Буває таке, що про нього говорять: „Дивись, — це нове́!“Та воно вже було́ від вікі́в, що були́ перед нами!
Is there a thing whereof it is said: 'See, this is new'? — it hath been already, in the ages which were before us.
11 Нема згадки про перше, а тако́ж про насту́пне, що бу́де, — про них згадки не бу́де між тими, що бу́дуть пото́му.
There is no remembrance of them of former times; neither shall there be any remembrance of them of latter times that are to come, among those that shall come after.
12 Я, Проповідник, був царем над Ізраїлем в Єрусалимі.
I Koheleth have been king over Israel in Jerusalem.
13 І поклав я на серце своє, щоб шукати й дослі́джувати мудрістю все, що робилось під небом. Це праця тяжка́, яку дав Бог для лю́дських синів, щоб мозо́литись нею.
And I applied my heart to seek and to search out by wisdom concerning all things that are done under heaven; it is a sore task that God hath given to the sons of men to be exercised therewith.
14 Я бачив усі справи, що чини́лись під сонцем: й ось усе це — марно́та та ло́влення вітру!
I have seen all the works that are done under the sun; and, behold, all is vanity and a striving after wind.
15 Покри́вленого не напра́виш, а неісну́ючого не полі́чиш!
That which is crooked cannot be made straight; and that which is wanting cannot be numbered.
16 Говорив я був з серцем своїм та казав: Ось я велику премудрість набув, Найбільшу за всіх, що до ме́не над Єрусалимом були́. І бачило серце моє всяку мудрість і знання.
I spoke with my own heart, saying: 'Lo, I have gotten great wisdom, more also than all that were before me over Jerusalem'; yea, my heart hath had great experience of wisdom and knowledge.
17 І поклав я на серце своє, щоб пізнати премудрість, і пізнати безу́мство й глупо́ту, — і збагну́в я, що й це все — то ло́влення вітру!
And I applied my heart to know wisdom, and to know madness and folly — I perceived that this also was a striving after wind.
18 Бо при мно́гості мудрости мно́житься й кло́піт, хто ж пізна́ння побільшує, той побільшує й біль!
For in much wisdom is much vexation; and he that increaseth knowledge increaseth sorrow.
