Екклезіяст 1
1 Книга Пропові́дника, сина Давидового, царя в Єрусалимі.
These are the words of the Teacher, the son of David, king in Jerusalem:
2 Наймарні́ша марно́та, сказав Пропові́дник, наймарні́ша марно́та, — марно́та усе!
“Futility of futilities,” says the Teacher, “futility of futilities! Everything is futile!”
3 Яка ко́ристь люди́ні в усім її тру́ді, який вона робить під сонцем?
What does a man gain from all his labor, at which he toils under the sun?
4 Поколі́ння відхо́дить, й поколі́ння приходить, а земля вікові́чно стоїть!
Generations come and generations go, but the earth remains forever.
5 І со́нечко схо́дить, і сонце заходить, і поспішає до місця свого́, де схо́дить воно.
The sun rises and the sun sets; it hurries back to where it rises.
6 Віє вітер на пі́вдень, і на північ верта́ється, кру́титься, крутиться він та й іде, і на круг свій верта́ється вітер.
The wind blows southward, then turns northward; round and round it swirls, ever returning on its course.
7 Всі пото́ки до моря пливуть, але море — воно не напо́внюється: до місця, ізві́дки пливуть, ті потоки вони поверта́ються, щоб зно́ву плисти́!
All the rivers flow into the sea, yet the sea is never full; to the place from which the streams come, there again they flow.
8 Повні тру́ду всі ре́чі, — люди́на сказати всього́ не потра́пить! Не наси́титься ба́ченням око, і не напо́вниться слу́ханням ухо.
All things are wearisome, more than one can describe; the eye is not satisfied with seeing, nor the ear content with hearing.
9 Що було́, воно й бу́де, і що робилося, бу́де робитись воно, — і немає нічо́го ново́го під сонцем!
What has been will be again, and what has been done will be done again; there is nothing new under the sun.
10 Буває таке, що про нього говорять: „Дивись, — це нове́!“Та воно вже було́ від вікі́в, що були́ перед нами!
Is there a case where one can say, “Look, this is new”? It has already existed in the ages before us.
11 Нема згадки про перше, а тако́ж про насту́пне, що бу́де, — про них згадки не бу́де між тими, що бу́дуть пото́му.
There is no remembrance of those who came before, and those yet to come will not be remembered by those who follow after.
12 Я, Проповідник, був царем над Ізраїлем в Єрусалимі.
I, the Teacher, was king over Israel in Jerusalem.
13 І поклав я на серце своє, щоб шукати й дослі́джувати мудрістю все, що робилось під небом. Це праця тяжка́, яку дав Бог для лю́дських синів, щоб мозо́литись нею.
And I set my mind to seek and explore by wisdom all that is done under heaven. What a heavy burden God has laid upon the sons of men to occupy them!
14 Я бачив усі справи, що чини́лись під сонцем: й ось усе це — марно́та та ло́влення вітру!
I have seen all the things that are done under the sun, and have found them all to be futile, a pursuit of the wind.
15 Покри́вленого не напра́виш, а неісну́ючого не полі́чиш!
What is crooked cannot be straightened, and what is lacking cannot be counted.
16 Говорив я був з серцем своїм та казав: Ось я велику премудрість набув, Найбільшу за всіх, що до ме́не над Єрусалимом були́. І бачило серце моє всяку мудрість і знання.
I said to myself, “Behold, I have grown and increased in wisdom beyond all those before me who were over Jerusalem, and my mind has observed a wealth of wisdom and knowledge.”
17 І поклав я на серце своє, щоб пізнати премудрість, і пізнати безу́мство й глупо́ту, — і збагну́в я, що й це все — то ло́влення вітру!
So I set my mind to know wisdom and madness and folly; I learned that this, too, is a pursuit of the wind.
18 Бо при мно́гості мудрости мно́житься й кло́піт, хто ж пізна́ння побільшує, той побільшує й біль!
For with much wisdom comes much sorrow, and as knowledge grows, grief increases.
