< Повторення Закону 8 >
1 Усі заповіді, що я сьогодні наказав тобі, будете пильнувати виконувати, щоб ви жили́, і мно́жилися, і ввійшли й посіли той край, що Господь присягнув вашим батькам.
Вся заповеди, яже аз заповедаю вам днесь, снабдите творити, да живете, и умножитеся, и внидете, и наследите землю благую, еюже клятся Господь Бог отцем вашым.
2 І будеш пам'ятати всю ту доро́гу, що Господь, Бог твій, вів тебе нею по пустині ось уже сорок літ, щоб упокори́ти тебе, щоб ви́пробувати тебе, щоб пізнати те, що в серці твоїм, чи будеш ти держати заповіді Його, чи ні.
И да помянеши весь путь, имже проведе тебе Господь Бог твой, сие четыредесятое лето в пустыни, да искусит тя и озлобит тя, и уразумеются яже в сердцы твоем, аще сохраниши заповеди Его или ни.
3 І впоко́рював Він тебе, і мори́в тебе голодом, і годував тебе ма́нною, якої не знав ти й не знали батьки твої, щоб дати тобі знати, що не хлібом самим живе люди́на, але всім тим, що виходить із уст Господніх, живе люди́на.
И озлоби тя, и гладом замори тя, и напита тя манною, еяже ты не уведел еси, ни отцы твои: да возвестит тебе, яко не от хлебе единем жив будет человек, но о всяком словеси исходящем из уст Божиих жив будет человек.
4 Одежа твоя не витиралася на тобі, а нога твоя не спухла от уже сорок літ.
Ризы твоя не обетшаша на тебе: нозе твои не язвишася, се, четыредесять лет.
5 І пізнаєш ти в серці своїм, що, як навчає чоловік сина свого, так навчає тебе Господь, Бог твій.
И уразумееши сердцем твоим, яко имже образом аще кий человек накажет сына своего, тако Господь Бог твой накажет тя.
6 І будеш вико́нувати заповіді Господа, Бога свого, щоб ходити Його дорогами, та щоб боятися Його,
И сохраниши заповеди Господа Бога твоего ходити в путех Его и боятися Его.
7 бо Господь, Бог твій, уводить тебе до кра́ю хорошого, до краю водних пото́ків, джере́л та безо́день, що виходять у долині й на горі,
Господь бо Бог твой введет тя в землю благую и многу, идеже водотечи водныя и источники бездны исходящыя по полям и горам,
8 до кра́ю пшениці, й ячме́ню, і винограду, і фіґи, і грана́ту, до краю оли́вкового де́рева та меду,
в землю пшеницы и ячменя, (идеже) виногради, смокви и щипцы, в землю масличия елеа и меда:
9 до кра́ю, де подостатком будеш їсти хліб, де не забракне нічого, до кра́ю, що каміння його — залізо, а з його гір добуватимеш мідь.
в землю на нейже не с нищетою снеси хлеб твой, и ничесого востребуеши на ней: в землю в нейже камение железно, и от гор ея ископаеши медь:
10 І будеш ти їсти й наси́тишся, і поблагосло́виш Господа, Бога свого, у тім добрім кра́ї, що дав Він тобі.
и ясти будеши, и насытишися, и благословиши Господа Бога твоего на земли блазей, юже даде тебе.
11 Стережися, щоб не забув ти Господа, Бога свого, щоб не пильнувати Його заповідей, і зако́нів Його, і постанов Його, що я сьогодні наказую тобі,
Вонми себе, не забуди Господа Бога твоего, еже не сохранити заповеди Его и судбы и оправдания Его, елика аз заповедаю тебе днесь:
12 щоб, коли ти будеш їсти й наси́тишся, і добрі доми будуватимеш, і осядеш у них,
да не когда ядый и насытився, и домы добры соградив и вселився в ня,
13 а худоба твоя велика та худоба твоя мала розмно́житься, і срібло та золото розмно́жаться тобі, і все, що твоє, розмно́житься,
и волом твоим и овцам твоим умножившымся тебе, сребру и злату умножившымся тебе, и всем, елика тебе будут, умножившымся тебе,
14 то щоб не загорди́лося серце твоє, і щоб не забув ти Господа, Бога свого, що вивів тебе з єгипетського кра́ю, з дому ра́бства,
вознесешися сердцем твоим, и забудеши Господа Бога твоего, изведшаго тя из земли Египетския, из дому работы:
15 що веде тебе цією великою пустинею, яка збуджує страх, де вуж, сара́ф, і скорпіо́н, і висохла земля, де немає води; що Він випроваджує тобі воду з крем'яно́ї скелі,
проведшаго тя сквозе пустыню великую и страшную ону, в нейже змии угрызающыя, и скорпии, и жажда, в нейже не бяше воды: изведшаго тебе из камене несекома источник водный:
16 що в пустині годує тебе манною, якої не знали батьки твої, щоб упокоря́ти тебе, і щоб випробо́вувати тебе, щоб чинити тобі добро наоста́нку,
питавшаго тя манною в пустыни, еяже не ведел еси ты, ниже ведяху отцы твои, да озлобит тя и да искусит тя, и благо тебе сотворит на последок твой:
17 щоб ти не сказав у серці своїм: „Сила моя та міць моєї руки здобули́ мені цей добро́бут“.
да не речеши в сердцы твоем: крепость моя и сила руки моея сотвори мне силу великую сию,
18 І будеш ти пам'ятати Господа, Бога свого, бо Він Той, що дає тобі силу набути поту́гу, щоб виконати Свого заповіта, якого присягнув Він батькам твоїм, як дня цього.
и помянеши Господа Бога твоего, яко Той даде тебе крепость, еже сотворити силу, и да уставит завет Свой, имже клятся отцем твоим, якоже днесь.
19 І станеться, якщо справді забудеш ти Господа, Бога свого, і пі́деш за іншими богами, і будеш їм служити, і будеш вклонятися їм, то врочисто свідчу вам сьогодні, — ви конче погинете!
И будет аще забвением забудеши Господа Бога твоего, и пойдеши вслед богов иных, и послужиши им, и поклонишися им, засвидетелствую вам днесь небесем и землею, яко пагубою погибнете:
20 Як ті люди, що Господь вигубля́є з-перед вас, так ви погинете за те, що не будете слухатися голосу Господа, Бога вашого!
якоже и прочии языцы, яже Господь Бог погубляет от лица вашего, тако погибнете, занеже не послушасте гласа Господа Бога вашего.