Повторення Закону 20
1 Коли ти вийдеш на війну проти свого ворога, та побачиш коні й вози, та народ, численніший від тебе, то не будеш боятися їх, бо з тобою Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського кра́ю.
Аще же изыдеши на брань на враги твоя, и узриши кони и всадники и люди множайшыя тебе, да не убоишися их: яко Господь Бог твой с тобою, изведый тя из земли Египетския.
2 І станеться, коли ви приступите до бо́ю, то піді́йде священик і буде промовляти до народу,
И будет егда приближишися к рати, и приступив жрец да возглаголет к людем и речет к ним:
3 та й скаже до них: „Слухай, Ізраїлю, ви приступаєте сьогодні до бо́ю проти ваших ворогів. Нехай не зм'якне серце ваше, — не бійтеся, і не страшіться, і не лякайтеся їх,
послушай, Израилю, вы исходите днесь на рать ко врагом вашым: да не ослабеет сердце ваше, ни убойтеся, ниже устрашитеся и не уклонитеся от лица их:
4 бо Господь, Бог ваш, Він Той, що йде з вами воювати для вас з вашими ворогами, щоб спасти вас!“
яко Господь Бог ваш идый пред вами споборствует вам на враги вашя и спасет вас.
5 А урядники будуть промовляти до народу, говорячи: „Хто є тут такий, що збудував нови́й дім, та не справив обряду поно́вин? Нехай він іде й вертається до свого дому, щоб не померти на війні, і щоб інший хто не справив на ньому обряду поно́вин.
И да рекут книгочия к людем, глаголюще: кий человек создавый храмину нову, и не обнови ея? Да идет, и да возвратится в дом свой, да не умрет на рати, и человек ин обновит ю:
6 І хто є тут такий, що засадив виноградинка та не користався ним? Нехай він іде й вертається до свого дому, щоб не померти на війні, і щоб інший хто не скористався ним.
и кии человек, иже насади виноград, и не веселися от него? Да идет, и возвратится в дом свой, да не умрет на рати, и человек ин возвеселится от него:
7 А хто є тут такий, що засватав жінку, та не взяв її? Нехай він іде й вертається до свого дому, щоб не померти на війні, і щоб інший хто не взяв її“.
и кий человек, иже обручи себе жену, и не понял ю? Да идет, и возвратится в дом свой, да не умрет на рати, и ин человек поймет ю.
8 І далі промовлятимуть урядники до народу та й скажуть: „Хто є тут такий, що лякли́вий та м'якосе́рдий? Нехай він іде й вертається до свого дому, щоб не розсла́бив він серця́ братів своїх, як є серце його“.
И да приложат книгочия глаголати к людем, и да рекут: кий человек страшлив и слаб сердцем? Да идет, и возвратится в дом свой, да не устрашит сердца брата своего, аки сердце свое.
9 І станеться, коли урядники закінча́ть промовляти до народу, то призначать зверхників для військо́вих відділів на чоло́ народу.
И будет егда умолкнут книгочия глаголюще к людем, и поставят воеводы воинства вожды людий.
10 Коли ти приступиш до міста, щоб воювати з ним, то запропонуй йому перше мир.
Аще же приидеши ко граду воевати нань, и воззовеши я с миром:
11 І станеться, якщо воно відповість тобі: „Мир“, і відчинить браму тобі, то ввесь той народ, що знаходиться в ньому, буде тобі на данину, і буде служити тобі.
аще убо мирное отвещают ти, и отверзут тебе (град), вси людие обретшиися во граде да будут тебе дань дающе и послушающии тебе:
12 А якщо воно не зами́рить з тобою, і буде прова́дити з тобою війну, то обло́жиш його.
аще же не покорятся тебе, и сотворят с тобою рать, да обсядеши его,
13 І Господь, Бог твій, дасть його в руку твою, а ти повбиваєш усю чоловічу стать його вістрям меча.
дондеже предаст я Господь Бог твой в руце твои: да избиеши всяк мужеск пол в нем убийством меча,
14 Тільки жіно́к, і дітей, і худобу, і все, що буде в тім місті, всю здо́бич його забере́ш собі, і будеш ти їсти здо́бич ворогів своїх, що дав тобі Господь, Бог твій.
кроме жен и имения, и вся скоты, и вся елика суть во граде, и все стяжание да плениши себе, и да снеси весь плен врагов твоих, яже Господь Бог твой дает тебе.
15 Так ти зробиш усім містам, дуже далеким від тебе, що вони не з міст цих народів.
Тако да сотвориши всем градом, иже суть далече от тебе зело, иже не суть от градов языков сих, ихже Господь Бог дает тебе наследити землю их:
16 Тільки з міст тих народів, які Господь, Бог твій, дає тобі на володіння, не позоставиш при житті жодної душі,
от них да не оставите жива всякаго дыхания:
17 бо конче вчиниш їх закляттям: Хіттеянина, і Амореянина, і Ханаанеяннна, і Періззеянина, і Хіввеянина, і Євусеянина, як наказав був тобі Господь, Бог твій,
но и проклятием проклените их, Хеттеа и Аморреа, и Хананеа и Ферезеа, и Евеа и Иевусеа и Гергесеа, якоже заповеда тебе Господь Бог твой:
18 щоб вони не навчили вас робити такого, як усі їхні гидо́ти, що робили вони богам своїм, бо тоді́ згрішите́ ви перед Господом, Богом своїм.
да не научат вас творити всякия мерзости своя, елики твориша богом своим, и согрешите пред Господем Богом вашим.
19 Коли будеш обляга́ти місто багато днів, щоб воювати з ним та щоб здобути його, то не знищиш його де́рева, і не піднесеш сокири на нього, бо з нього ти їстимеш, і його не будеш стинати, бо чи ж пільне де́рево — то чоловік, щоб увійти перед тобою до обложеного міста?
Аще же обсядеши град един дни многи воевати его в приятие себе, да не истребиши садовия его, возложив железо нань, но токмо да яси плод от них, самого же да не посечеши: еда древо, еже в дубраве, человек есть, иже внити от лица твоего в забрала?
20 Тільки дерево, що про нього ти знаєш, що воно не дерево на їжу, його знищиш та зітне́ш, і будеш будувати з ньо́го речі обляга́ння проти того міста, яке провадить з тобою війну, аж до упадку його.
Но древо, еже веси, яко не ястся плод его, сие потребиши и посечеши, и сотвориши лествицы на град, иже творит на тя рать, дондеже предастся.
