Повторення Закону 2
1 І обернулися ми та й рушили в пустиню дорогою до Червоного моря, як Господь промовляв був до мене. І кружля́ли ми навколо гори́ Сеїр багато днів.
Не-ам ынторс ши ам плекат ын пустиу, пе друмул каре дуче ла Маря Рошие, кум ымь порунчисе Домнул, ши ам околит мултэ време мунтеле Сеир.
2 І сказав Господь до мене, говорячи:
Домнул мь-а зис:
3 „До́сить вам кружля́ти навколо цієї гори́, — оберніться на північ!
‘Вэ ажунӂе де кынд околиць мунтеле ачеста. Ынтоарчеци-вэ спре мязэноапте.
4 А наро́дові наказуй, говорячи: Ви перехо́дите границі ваших братів, Ісавових синів, що мешкають у Сеїрі. І будуть вони боятися вас, та й ви пильно стережіться!
Дэ урмэтоаря порункэ попорулуй: «Акум авець сэ тречець прин хотареле фрацилор воштри, копиий луй Есау, каре локуеск ын Сеир. Ей се вор теме де вой, дар сэ вэ пэзиць бине.
5 Не дражні́ть їх, бо Я не дам вам з їхнього кра́ю місця ані на стопу́ ноги, бо го́ру Сеїр Я дав Ісавові, як спа́дщину.
Сэ ну вэ ынкэераць ку ей, кэч ну вэ вой да ын цара лор нич мэкар о палмэ де лок: мунтеле Сеир л-ам дат ын стэпынире луй Есау.
6 Їжу купите від них за срібло — і будете їсти, а також воду будете купувати в них за срібло — і будете пити.
Сэ кумпэраць де ла ей, ку прец де арӂинт, храна пе каре о вець мынка ши сэ кумпэраць де ла ей, ку прец де арӂинт, кяр ши апа пе каре о вець бя.
7 Бо Господь, Бог твій, поблагослови́в тебе в кожному чині твоєї руки, знає Він ходу́ твою в цій великій пустині. Оце сорок літ Господь, Бог твій, з тобою, — не відчув ти недостачі ні в чо́му“.
Кэч Домнул Думнезеул тэу те-а бинекувынтат ын тот лукрул мынилор тале ши ць-а куноскут кэлэтория ын ачест маре пустиу. Ятэ, де патрузечь де ань де кынд Домнул Думнезеул тэу есте ку тине ши н-ай дус липсэ де нимик.»’
8 І перейшли ми від наших братів, Ісавових синів, що сидять у Сеїрі, від дороги сте́пу, від Елату, і від Ецйон-Ґеверу. І обернулися ми, та й перейшли дорогою моавської пустині.
Ам трекут пе департе де фраций ноштри, копиий луй Есау, каре локуеск ын Сеир, ши пе департе де друмул каре дуче ын кымпие, департе де Елат ши де Ецион-Гебер; апой не-ам ынторс ши ам апукат спре пустиул Моабулуй.
9 І сказав Господь мені: „Не ворогу́й з Моавом, і не драту́й їх війною, бо Я не дам тобі з його кра́ю спа́дщини, — бо Лотовим синам дав Я Ар на спа́док“.
Домнул мь-а зис: ‘Ну фаче рэзбой ку Моаб ши ну те апука ла луптэ ку ел, кэч ну-ць вой да нимик сэ стэпынешть ын цара луй. Арул л-ам дат ын стэпынире копиилор луй Лот.
10 Перед тим сиділи в ньому еми, народ великий, і числе́нний, і високий, як ве́летні.
(Май ынаинте, аич локуяу емимий: ун попор маре, мулт ла нумэр ши де статурэ ыналтэ, ка анакимий.
11 Рефаями вважалися й вони, як ве́летні, а моавітяни кличуть їх: еми.
Ей тречяу дрепт рефаимиць, ка ши анакимий, дар моабиций ый нумяу емимь.
12 А в Сеїрі перед тим сиділи були гореї, а Ісавові сини заволоділи ними та вигубили їх перед собою, та й осіли замість них, як зробив Ізраїль кра́єві спа́дку свого, що дав їм Господь.
Сеир ера локуит алтэдатэ де хориць; копиий луй Есау й-ау изгонит, й-ау нимичит динаинтя лор ши с-ау ашезат ын локул лор, кум а фэкут Исраел ын цара пе каре о стэпынеште ши пе каре й-а дат-о Домнул.)
13 „Тепер устаньте, і перейдіть поток Зеред“. І перейшли ми поті́к Зеред.
Акум скулаци-вэ ши тречець пырыул Зеред.’ Ам трекут пырыул Зеред.
14 А час, що ходили ми від Кадеш-Барнеа, аж перейшли поті́к Зеред, — тридцять і вісім літ, аж вимерло все те покоління військо́вих із табо́ру, як Господь присягнув був їм.
Время кыт ау цинут кэлэторииле ноастре де ла Кадес-Барня пынэ ла тречеря пырыулуй Зеред а фост де трейзечь ши опт де ань, пынэ а перит дин мижлокул таберей тот нямул оаменилор де рэзбой, кум ле журасе Домнул.
15 Також і Господня рука була на них, щоб вигубити їх із табо́ру аж до решти.
Мына Домнулуй а фост ымпотрива лор, ка сэ-й нимичяскэ дин мижлокул таберей, пынэ че ау перит.
16 І сталося, коли вигинули всі військо́ві і вимерли з-посеред наро́ду,
Дупэ че ау перит тоць бэрбаций де рэзбой, муринд ын мижлокул попорулуй,
17 то Господь промовляв до мене, говорячи:
Домнул мь-а ворбит ши а зис:
18 „Ти сьогодні прохо́диш моавську границю — Ар.
‘Сэ тречь азь хотарул Моабулуй, ла четатя Ар,
19 І при́йдеш близько до Аммонових синів, — не нена́видь їх і не драту́й їх, бо не дам тобі спа́дку з кра́ю Аммонових синів, бо Лотовим синам Я дав його на спа́дщину“.
ши сэ те апропий де копиий луй Амон. Сэ ну фачь рэзбой ку ей ши сэ ну те ей ла луптэ ку ей, кэч ну-ць вой да нимик де стэпынит ын цара копиилор луй Амон: ам дат-о ын стэпынире копиилор луй Лот.’
20 За край рефаїв вважався також він, — рефаї сиділи в ньому перед тим, а аммоні́тяни кликали їх: замзуми,
Цара ачаста тречя, де асеменя, ка о царэ а луй Рефаим; май ынаинте, локуяу ын еа рефаимиций, ши амониций ый нумяу замзумимь:
21 наро́д великий, і числе́нний, і високий, як ве́летні. І вигубив їх Господь перед ними, і вигнали їх, і осіли замість них,
ун попор маре, мулт ла нумэр ши де статурэ ыналтэ, ка анакимий. Домнул й-а нимичит динаинтя амоницилор, каре й-ау изгонит ши с-ау ашезат ын локул лор.
22 як зробив Він Ісавовим синам, що сидять у Сеїрі, що заволоділи хореянами перед ними, — і вигнали їх, і осіли замість них, і сидя́ть аж до сьогодні.
(Аша а фэкут Домнул ши пентру копиий луй Есау, каре локуеск ын Сеир, кынд а нимичит пе хориць динаинтя лор; ей й-ау изгонит ши с-ау ашезат ын локул лор, пынэ ын зиуа де азь.
23 А аввеїв, що сидять по оселях аж до Ази, вигубили їх кафтори, що вийшли з Кафтору, та й осіли замість них.
Де асеменя, авиций, каре локуяу ын сате пынэ ла Газа, ау фост нимичиць де кафториць, ешиць дин Кафтор, каре с-ау ашезат ын локул лор.)
24 „Уставайте, рушайте, та й перейдіть поті́к Арнон! Ось — Я дав у твою руку Сигона, царя Хешбону, амореянина, а край його зачни забирати, та й воюй з ним.
‘Скулаци-вэ, плекаць ши тречець пырыул Арнон. Ятэ, ыць дау ын мынь пе Сихон, ымпэратул Хесбонулуй, Аморитул, ши цара луй. Ынчепе кучериря, фэ рэзбой ку ел!
25 Того дня Я зачну́ наво́дити страх та жах перед тобою на наро́ди під усім небом, які, коли почують чутку про тебе, то затремтя́ть, і жахнуться перед тобою“.
Де азь ынколо, вой бэга гроаза ши фрика де тине ын тоате попоареле де суб чер; ши, ла аузул файмей тале, вор тремура ши се вор ынгрози де тине.’
26 І послав я послів з пустині Кедемот до Сигона, царя хешбонського, з мирними словами, говорячи:
Дин пустиул Кедемот, ам тримис соль ла Сихон, ымпэратул Хесбонулуй, ку ворбе де паче. Ам тримис сэ-й спунэ:
27 „Нехай же я перейду́ в твоїм кра́ї в дорозі, — я піду́ дорогою, не збочу ні право́руч, ні ліво́руч.
‘Ласэ-мэ сэ трек прин цара та; вой цине друмул маре, фэрэ сэ мэ абат нич ла дряпта, нич ла стынга.
28 їжу за срібло продаси мені, — і я їстиму, і воду даси мені за срібло, — і я питиму. Нехай тільки перейду́ я ногами,
Сэ-мь винзь пе прец де арӂинт храна пе каре о вой мынка ши сэ-мь дай ку прец де арӂинт апа пе каре о вой бя; ну вой фаче алтчева декыт сэ трек ку пичорул,
29 як зробили мені Ісавові сини, що сидять у Сеїрі, і моави, що сидять у в Арі, аж перейду́ я Йорда́н до того кра́ю, що його нам дає Господь, Бог наш“.
лукру пе каре ми л-ау ынгэдуит копиий луй Есау каре локуеск ын Сеир ши моабиций каре локуеск ын Ар – ынгэдуе-мь ши ту лукрул ачеста, пынэ вой трече Йорданул, ка сэ интру ын цара пе каре не-о дэ Домнул Думнезеул ностру.’
30 Та не хотів Сигон, цар хешбонський, дати нам перейти через свою землю, бо Господь, Бог твій, зробив запеклим дух його, та ожорсто́чив його серце, щоб дати його в руку твою, як сьогодні це ви́дко.
Дар Сихон, ымпэратул Хесбонулуй, н-а врут сэ не ласе сэ тречем пе ла ел, кэч Домнул Думнезеул тэу й-а фэкут духул неындуплекат ши й-а ымпетрит инима, ка сэ-л дя ын мыниле тале, кум везь азь.
31 І сказав Господь мені: „Ось, Я зачав давати перед тобою Сигона та його край; зачни заволодіва́ти, щоб успадкува́ти його край.“
Домнул мь-а зис: ‘Везь, акум ынчеп сэ-ць дау пе Сихон ши цара луй; ынчепе ши ту дар сэ-й ей ын стэпынире цара ка с-о моштенешть.’
32 І вийшов Сигон навпроти нас, він та ввесь народ його, на війну до Ягацу.
Сихон не-а ешит ынаинте ку тот попорул луй, ка сэ лупте ымпотрива ноастрэ, ла Иахац.
33 І дав його нам Господь, Бог наш, і ми побили його й синів його та ввесь його народ.
Домнул Думнезеул ностру ни л-а дат ын мынь ши л-ам бэтут, пе ел ши пе фиий луй ши пе тот попорул луй.
34 І того ча́су ми здобули́ всі його міста, і зробили закляттям кожне місто, чоловіків і жінок та дітей, нікого не позоставили ми.
Й-ам луат атунч тоате четэциле ши ле-ам нимичит ку десэвыршире: бэрбаць, фемей ши прунчь й-ам нимичит ку десэвыршире ши н-ам лэсат сэ скапе ничунул мэкар.
35 Тільки худобу забрали ми собі на здо́бич, та захо́плене в містах, що ми їх здобули́.
Нумай вителе ле-ам рэпит пентру ной, прекум ши прада дин четэциле пе каре ле луасерэм.
36 Від Ароеру, що на березі арнонського пото́ку, і від міста, що в долині, і аж до Ґілеаду не було міста, яке було б сильніше від нас, — усе віддав нам Господь, Бог наш.
Де ла Ароер, каре есте пе малуриле пырыулуй Арнон, ши де ла четатя каре есте ын вале пынэ ла Галаад, н-а фост ничо четате пря таре пентру ной: Домнул Думнезеул ностру ни ле-а дат пе тоате ын мынэ.
37 Тільки до кра́ю Аммонових синів не набли́зився ти, до всього побережжя потоку Яббоку, і до міст гори, та до всього, про що наказав був Господь, Бог наш.
Дар де цара копиилор луй Амон ну те-ай апропият, де тоате малуриле пырыулуй Иабок, де четэциле де ла мунте ши де тоате локуриле пе каре те-а оприт Домнул Думнезеул тэу сэ ле ловешть.
