Даниїл 9
1 За першого року Дарія, Ахашверо́шового сина, з насіння мі́дян, що зацарював над халдейським царством,
In the first year of Darius the son of Achashverosh, of the seed of the Medes, who was made king over the kingdom of the Chaldeans,
2 за першого року його царюва́ння я, Даниїл, бачив у книгах число тих ро́ків, про які було́ Господнє слово до пророка Єремії, — що спо́вниться для руїн Єрусалиму сімдеся́т ро́ків.
In the first year of his reign, I Daniel searched in the books for understanding concerning the number of the years whereof the word of the Lord had come to Jeremiah the prophet, that he would let pass full seventy years over the ruins of Jerusalem.
3 І звернув я своє обличчя до Господа Бога, — проха́ти з молитвою та з блага́ннями, у по́сті, у вере́тищі та в по́пелі.
And I directed my face unto the Lord God, to ask by prayer and supplications, with fasting, and in sackcloth, and ashes.
4 І молився я Господе́ві, Богові своєму, і сповіда́вся й казав: „О мій Господи, Боже великий і грізни́й, що стережеш заповіта та милість для тих, хто кохає Тебе, та для тих, хто виконує Твої за́повіді!
And I prayed unto the Lord my God, and made my confession, and said, O Lord, the great and terrible God, who keepeth the covenant and kindness to those that love him, and to those that keep his commandments:
5 Ми прогрішилися та чинили беззако́ння, і були несправедливі, і бунтува́лися, і відверта́лися від Твоїх заповідей та від постанов Твоїх.
We have sinned, and have committed iniquity, and have done wickedly, and have rebelled, and have departed from thy commandments and from thy ordinances;
6 І не прислуха́лися ми до Твоїх рабів пророків, що говорили в Твоїм Імені до наших царів, наших начальників та наших батьків, і до всього наро́ду землі.
Nor have we hearkened unto thy servants the prophets, who spoke in thy name to our kings, our princes, and our fathers, and to all the people of the land.
7 Тобі, Господи, справедливість, а нам сором на обличчя, як цього дня для юдея, і для ме́шканців Єрусалиму, і для всього Ізраїля, близьки́х та далеких, по всіх тих края́х, куди Ти їх вигнав за їхнє спроневі́рення, що допустилися його перед Тобою.
Thine, O Lord, is the righteousness, but unto us belongeth the shame of face, as it is this day, —to the men of Judah, and to the inhabitants of Jerusalem, and unto all Israel, those that are near, and those that are far off, through all the countries whither thou hast driven them, because of their trespass which they have trespassed against thee.
8 Господи, сором на обличчя нам, нашим царям, князя́м нашим та нашим батька́м, що згрішили перед Тобою!
O Lord, to us belongeth the shame of face, to our kings, to our princes, and to our fathers; because we have sinned against thee.
9 А Господе́ві, нашому Богові, — милість та про́щення, бо ми бунтува́лися проти Нього,
To the Lord our God belong mercies and pardonings; for we have rebelled against him;
10 і не слухалися голосу Господа, нашого Бога, щоб ходити зако́нами Його, які Він дав нам через Своїх рабів пророків.
And we have not obeyed the voice of the Lord our God, to walk in his laws, which he set before us through means of his servants the prophets.
11 І ввесь Ізраїль переступив Зако́на Твого, і відвернулися, щоб не слухатися Твого голосу, і було вилите на нас те прокля́ття й та прися́га, що написана в Зако́ні Мойсея, Божого раба, бо ми прогріши́лися Йому.
Yea, all Israel have transgressed thy law, and have departed so as not to obey thy voice: therefore was poured out over us the curse, with the oath that is written in the law of Moses the servant of God; because we had sinned against him.
12 І Він спо́внив Своє слово, яке говорив на нас та на наших су́ддів, що судили нас, щоб спрова́дити на нас велике зло, — такого не було вчи́нено під ці́лим небом, яке було́ вчинене в Єрусалимі!
And he hath accomplished his words, which he had spoken concerning us, and concerning our judges that judged us, by bringing upon us a great evil, which was never done under the whole heaven as it hath been done in Jerusalem.
13 Як написано в Мойсеєвому Зако́ні, усе те лихо прийшло на нас, та ми не вблагали Господа, нашого Бога, щоб вернутися нам від свого гріха́, і щоб порозумнішати в Твоїй правді.
As it is written in the law of Moses; all this evil came over us: yet offered we not any entreaty before the Lord our God, to return from our iniquities, and to become intelligent in thy truth.
14 І Господь пильнував того лиха, і спровадив його на нас, бо справедливий Господь, Бог наш, у всіх Своїх чи́нах, які Він зробив, та ми не слухали Його голосу.
Therefore did the Lord watch over the evil, and he brought it upon us; for the Lord our God is righteous because of all his deeds which he hath done; but we have not obeyed his voice.
15 А тепер, Господи, Боже наш, що вивів з єгипетського краю Свій наро́д поту́жною рукою, і зробив Собі славне Ім'я́, як цього дня, — згрішили ми, стали несправедливі!
And now, O Lord our God, who hast brought forth thy people out of the land of Egypt with a strong hand, and hast made thyself a [great] name, as it is this day: we have sinned, we have done wickedly.
16 Господи, у міру всієї Твоєї справедливости нехай відве́рнеться гнів Твій та Твоя ревність від Твого міста Єрусалиму, Твоєї святої гори́, бо через наші гріхи та через провини наших батьків Єрусалим та наро́д Твій відда́ний на га́ньбу для всіх наших око́лиць.
O Lord, according to all thy righteousness, I beseech thee, let thy anger and thy fury be turned away from thy city Jerusalem, thy holy mountain; because through our sins, and through the iniquities of our fathers, Jerusalem and thy people are become a reproach to all who are round about us.
17 І ни́ні прислу́хайся, Боже наш, до молитви Твого раба та до його блага́нь, і нехай засві́титься Твоє лице над Твоєю спусто́шеною святинею, ради Господа!
And now listen, O our God, to the prayer of thy servant, and to his supplications, and cause thy face to shine upon thy sanctuary which is desolate, for the sake of the Lord.
18 Нахили, Боже мій, вухо Своє та й послухай, відкрий Свої очі й побач наші спусто́шення та те місто, де кли́калося Ім'я́ Твоє в ньому, бо ми кладемо свої блага́ння перед Твоїм лицем не через свої справедливості, але через велику Твою милість.
Incline, O my God, thy ear, and hear; open thy eyes, and look on our desolations, and the city whereupon thy name is called: for not [relying] on our acts of righteousness do we present humbly our supplications before thee, but [relying] on thy great mercies.
19 Господи, вислухай! Господи, прости! Господи, прислу́хайся й зроби! Не опізняйся ради Себе, мій Боже, бо Ім'я́ Твоє кли́четься над Твоїм містом і над Твоїм наро́дом!“
O Lord, hear; O Lord, forgive; O Lord, hearken and do it; delay it not; for thy own sake, O my God; for thy name is called upon thy city and upon thy people.
20 А ще я говорив і молився, та іспові́дував гріх свій та наро́ду мого Ізраїля, і клав свою молитву перед лице Господа, мого Бога, за святу го́ру мого Бога,
And while I was yet speaking, and praying, and confessing my sin and the sin of my people Israel, and presenting my supplication humbly before the Lord my God because of the holy mountain of my God:
21 і ще я говорив на цій молитві, а той муж Гавриїл, якого я бачив у видінні напоча́тку, швидко прилетів, і доторкну́вся до мене за ча́су вечірньої хлі́бної жертви.
Yea, while I was yet speaking in prayer, the man Gabriel, whom I had seen in the vision at the beginning, came, flying swiftly, near me about the time of the evening oblation.
22 І він напу́чував мене, і говорив зо мною та й сказав: „Даниїле, я тепер вийшов, щоб умудри́ти тебе в розумінні.
And he gave me understanding, and spoke with me, and said, O Daniel, now am I come forth to make thee intelligent with understanding.
23 На поча́тку молито́в твоїх вийшло слово, і я прийшов об'явити його тобі, бо ти улю́блений, і приглянься до цього слова, і придивися до виді́ння.
At the beginning of thy supplications the word went forth, and I am come to tell it; for thou art greatly beloved: therefore understand the matter, and have understanding of the appearance.
24 Сімдеся́т ро́ків -ти́жнів призна́чено для твого наро́ду та для міста твоєї святині, аж поки пере́ступ буде докі́нчений, і міра гріха́ буде повна, аж поки вина буде споку́тувана, і вічна правда приве́дена, аж поки будуть потверджені видіння й пророк, і щоб пома́зати Святеє Святих.
Seventy weeks are determined upon thy people and upon thy holy city, to close up the transgression, and to make an end of sins, and to atone for iniquity, and to bring in everlasting righteousness, and to seal up the vision and prophecy, and to anoint the most holy thing.
25 Та знай і розумій: від ви́ходу нака́зу, щоб вернути Ізраїля й збудувати Єрусалим, аж до Владики Месі́ї сім тижнів та шістдеся́т і два тижні. І ве́рнеться наро́д, і відбудо́ваний буде майда́н і вулиця, і то буде за тяжко́го ча́су.
Know therefore and comprehend, that from the going forth of the word to restore and to build Jerusalem unto the anointed the prince will be seven weeks: and during sixty and two weeks will it be again built with streets and ditches [around it], even in the pressure of the times.
26 І по тих шостидесятьо́х і двох ти́жнях буде погу́блений Месі́я, хоч не буде на Ньому вини. А це місто й святиню знищить наро́д воло́даря, що при́йде, а кінець його — у пові́дді. І аж до кінця буде війна, гострі спусто́шення.
And after the sixty and two weeks will an anointed one be cut off without a successor to follow him: and the city and the sanctuary will the people of the prince that is coming destroy; but his end will come in a violent overthrow; but until the end of the war devastations are decreed [against it].
27 І він зміцни́ть заповіта для багатьох на один ти́ждень, а на півтижня припинить жертву та жертву хлібну. І на святиню при́йде гидо́та спусто́шення, поки зни́щення й рішучий суд кари не виллється на спустоши́теля“.
And he will make a strong covenant with the many for one week; and in the half of the week will he cause the sacrifice and the oblation to cease, and this because of the prevalence of the abominations which bringeth devastation, and until destruction and what is decreed shall be poured out upon the waster.
