Дії 1
1 Першу книгу я був написав, о Тео́філе, про все те, що Ісус від поча́тку чинив та навчав,
THE former treatise, Theophilus, I composed, concerning all things which Jesus began both to do and to teach,
2 аж до дня, коли через Духа Святого подав Він нака́зи апо́столам, що їх вибрав, і возні́сся.
until that day, when having given a charge to his apostles through the Holy Ghost, whom he had chosen, he was taken up:
3 А по муці Своїй Він ставав перед ними живий із засві́дченнями багатьма́, і сорок день їм з'являвся та про Боже Царство казав.
to whom also he had shewed himself alive, after he had suffered, by many infallible proofs, during forty days being frequently seen by them, and speaking of the things which relate to the kingdom of God:
4 А зібравшися з ними, Він звелів, щоб вони не відхо́дили з Єрусалиму, а чекали обі́тниці Отчої, „що про неї — казав — ви чули від Мене.
and assembling them together, commanded them not to depart from Jerusalem, but to wait for the promise of the Father, which, said he, ye have heard from me.
5 Іван бо водою христив, — ви ж охрищені будете Духом Святим через кілька тих днів!“
For John indeed baptised with water; but ye shall be baptised with the Holy Ghost not many days after the present.
6 А вони, зійшовшись, питали Його й говорили: „Чи не ча́су цього відбуду́єш Ти, Господи, царство Ізраїлеві?“
They then accordingly assembling together, asked him, saying, Lord, wilt thou at this time reestablish the kingdom of Israel?
7 А Він їм відказав: „То не ваша справа знати час та добу́, що Отець покла́в у вла́ді Своїй.
But he said unto them, It is not for you to know the times and the seasons, which the Father hath reserved under his own authority.
8 Та ви при́ймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками бу́дете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього кра́ю землі“.
But ye shall receive power, when the Holy Ghost is come upon you: and ye shall be witnesses for me, both in Jerusalem, and throughout all Judea, and Samaria, and unto the extremity of the earth.
9 І, прорікши оце, як дивились вони, Він уго́ру возно́ситись став, а хмара забра́ла Його сперед їхніх оче́й.
And as he was speaking these things, while they were looking upon him, he was taken up; and a cloud enveloping him hid him from their eyes.
10 А коли вони пильно дивились на небо, як Він віддалявся, то два мужі́ у білій одежі ось стали при них,
And as they looked up earnestly into the heaven, while he was passing, behold, two men stood by them in white apparel;
11 та й сказали: „Галілейські мужі, — чого стоїте́ й задивля́єтесь на небо? Той Ісус, що вознісся на небо від вас, при́йде так, як бачили ви, як ішов Він на небо!“
who also said to them, Ye men of Galilee, why stand ye gazing up to heaven? this Jesus, who hath been taken up from you into heaven, shall so come, in the same manner as ye have seen him go into heaven.
12 Тоді вони повернулись до Єрусалиму з гори, що Оливною зветься, і що знахо́диться по́близько Єрусалиму, на віддаль дороги суботнього дня.
Then they returned unto Jerusalem, from the mount called Olivet, which is near Jerusalem, about a sabbath-day’s journey distant.
13 А прийшовши, увійшли вони в го́рницю, де й перебували: Петро та Іван, та Яків та Андрій, Пилип та Фома, Варфоломі́й та Матвій, Яків Алфе́їв та Си́мон Зило́т, та Юда Яковів.
And when they had arrived, they went up to an upper room, where abode Peter, and James, and John, and Andrew, Philip, and Thomas, Bartholomew, and Matthew, James son of Alpheus, and Simon the zealous, and Jude brother to James.
14 Вони всі однодушно були на невпинній молитві, із жінка́ми, і з Марією, матір'ю Ісусовою, та з братами Його.
These all persevered unanimously in prayer and supplication, with the women, and Mary the mother of Jesus, and with his brethren.
15 Тими ж днями Петро став посеред братів — а наро́ду було поіменно до ста двадцяти — та й промовив:
And in those days arose Peter in the midst of the disciples, and said, (there was a number of persons together, about an hundred and twenty, )
16 „Мужі-браття! Нале́жало збутись Писа́нню тому́, що устами Давидовими Дух Святий був прорік про Юду, який показав дорогу для тих, хто Ісуса схопи́в,
Men and brethren, it must needs be that this scripture should be fulfilled, which the Holy Ghost delivered before by the mouth of David concerning Judas, who was the conductor of those who seized on Jesus.
17 бо він був зарахований з нами, і же́реб служі́ння оцього прийняв.
For he was reckoned of our number, and had obtained an appointment to this ministry.
18 І він поле набув за заплату злочи́нства, а впавши сторчма́, він тріснув надво́є, і все нутро́ його вилилось.
This man indeed accordingly purchased a spot of ground with the wages of iniquity; and projected forward, he burst in the midst, and all his bowels fell out.
19 І стало відо́ме це всім, хто замешкує в Єрусалимі, тому й поле те на́зване їхнього мовою Акелдама́, що є: Поле крови.
And it was a fact known to all who dwelt at Jerusalem; so that this field is called in their own dialect, Aceldama, that is, The field of blood.
20 Бо написано в книзі Псалмів: „Нехай пусткою стане мешка́ння його, і нехай пожильця́ в нім не бу́де“, а також: „А служі́ння його забере́ нехай інший“.
For it is written in the book of Psalms, Let his habitation be desolate, and let there be no man to dwell in it: and his office, as bishop, let another take.
21 Отже треба, щоб один із тих мужів, що схо́дились з нами повсякча́с, як Господь Ісус вхо́див і вихо́див між нами,
Wherefore from among the men who have associated with us always during the time that the Lord Jesus went in and out among us,
22 зачавши від хрищення Іванового аж до дня, коли Він вознісся від нас, щоб той ра́зом із нами був свідком Його воскресіння“.
beginning from his baptism by John, until the day in which he was taken up from us, must there be chosen with us a witness of his resurrection, even one of these.
23 І поставили двох: Йо́сипа, що Варса́вою зветься, і що Юстом був на́званий, та Матті́я.
So they appointed two persons, Joseph called Barsabas, whose sirname was Justus, and Matthias.
24 А молившись, казали: „Ти, Господи, знавче всіх серде́ць, покажи з двох одно́го, котро́го Ти вибрав,
And joining in prayer, they said, Do thou, O Lord, who knowest the hearts of all men, point out the one of these two which thou hast chosen,
25 щоб він зайняв місце тієї служби й апо́стольства, що Юда від нього відпав, щоб іти в своє місце“.
to take a part in this ministry and apostleship, from which Judas by transgression fell, to go to his own place.
26 І дали́ жеребки́ їм, — і впав жеребо́к на Матті́я, і він зарахований був до одинадцятьо́х апо́столів.
And they drew lots for them and the lot fell to Matthias and he was by unanimous suffrage numbered with the eleven apostles.
