Дії 8
1 А Савл похваляв його вби́вство. І утиск великий постав того дня проти єрусалимської Церкви, і всі, крім апо́столів, розпоро́шилися по краях юдейських та самарійських.
ⲁ̅ⲥⲁⲩⲗⲟⲥ ⲇⲉ ⲛⲉϥⲥⲩⲛⲉⲩⲇⲟⲕⲓ ⲡⲉ ⲉⲡⲉϥϩⲱⲧⲃ ⲁⲥϣⲱⲡⲉ ⲇⲉ ⲙⲡⲉϩⲟⲟⲩ ⲉⲧⲙⲙⲁⲩ ⲛϭⲓ ⲟⲩⲑⲗⲓⲯⲓⲥ ⲙⲛⲟⲩⲛⲟϭ ⲛⲇⲓⲱⲅⲙⲟⲥ ⲉϩⲣⲁⲓ ⲉϫⲛ ⲧⲉⲕⲕⲗⲏⲥⲓⲁ ⲉⲧϩⲛ ⲑⲓⲗⲏⲙ ⲟⲩⲟⲛ ⲇⲉ ⲛⲓⲙ ⲁⲩϫⲱⲱⲣⲉ ⲉⲃⲟⲗ ⲉⲛⲉⲭⲱⲣⲁ ⲛϯⲟⲩⲇⲁⲓⲁ ⲙⲛ ⲧⲥⲁⲙⲁⲣⲓⲁ ϣⲁⲧⲛ ⲛⲁⲡⲟⲥⲧⲟⲗⲟⲥ ⲙⲁⲩⲁⲁⲩ ⲉⲁⲩϭⲱ ϩⲛ ⲑⲓⲗⲏⲙ
2 І поховали Степа́на му́жі побожні, і плакали ревно за ним.
ⲃ̅ⲁⲩⲕⲱⲱⲥ ⲇⲉ ⲛⲥⲧⲉⲫⲁⲛⲟⲥ ⲛϭⲓ ϩⲉⲛⲣⲱⲙⲉ ⲛⲣⲉϥⲣϩⲟⲧⲉ ⲉⲁⲩⲉⲓⲣⲉ ⲛⲟⲩⲛⲟϭ ⲛⲛⲉϩⲡⲉ ⲉϩⲣⲁⲓ ⲉϫⲱϥ
3 А Савл нищив Церкву, — вдирався в доми́, витягав чоловіків і жінок та давав до в'язниці.
ⲅ̅ⲥⲁⲩⲗⲟⲥ ⲇⲉ ⲛⲉϥϣⲱϥ ⲡⲉ ⲛⲧⲉⲕⲕⲗⲏⲥⲓⲁ ⲉϥⲃⲏⲕ ⲉϩⲟⲩⲛ ⲉⲛⲏⲓ ⲉϥⲥⲱⲕ ⲉⲃⲟⲗ ⲛⲛⲣⲱⲙⲉ ⲙⲛ ⲛⲉϩⲓⲟⲙⲉ ⲉϥⲛⲟⲩϫⲉ ⲙⲙⲟⲟⲩ ⲉⲡⲉϣⲧⲉⲕⲟ
4 Ходили тоді розпоро́шенці, та Боже Слово благовісти́ли.
ⲇ̅ⲛⲧⲟⲟⲩ ⲇⲉ ⲛⲧⲉⲣⲟⲩϫⲱⲱⲣⲉ ⲉⲃⲟⲗ ⲁⲩⲙⲟⲟϣⲉ ⲉⲩⲧⲁϣⲉⲟⲉⲓϣ ⲙⲡϣⲁϫⲉ ⲕⲁⲧⲁ ⲡⲟⲗⲓⲥ
5 Ось Пилип прийшов до самарійського міста, і проповідував їм про Христа.
ⲉ̅ⲫⲓⲗⲓⲡⲡⲟⲥ ⲇⲉ ⲁϥⲉⲓ ⲉϩⲣⲁⲓ ⲉⲩⲡⲟⲗⲓⲥ ⲛⲧⲉ ⲧⲥⲁⲙⲁⲣⲓⲁ ⲁϥⲕⲏⲣⲩⲥⲥⲉ ⲛⲁⲩ ⲙⲡⲉⲭⲥ
6 А люди вважали на те, що Пилип говорив, і згідно слухали й бачили чу́да, які він чинив.
ⲋ̅ⲙⲙⲏⲏϣⲉ ⲇⲉ ⲉⲛⲉⲩϯ ⲛϩⲧⲏⲩ ϩⲓ ⲟⲩⲥⲟⲡ ⲉⲛⲉⲧⲉⲣⲉ ⲫⲓⲗⲓⲡⲡⲟⲥ ϫⲱ ⲙⲙⲟⲟⲩ ϩⲙ ⲡⲧⲣⲉⲩⲥⲱⲧⲙ ⲉⲣⲟϥ ⲁⲩⲱ ⲛⲥⲉⲛⲁⲩ ⲉⲙⲙⲁⲉⲓⲛ ⲉⲛⲉϥⲉⲓⲣⲉ ⲙⲙⲟⲟⲩ
7 Із багатьох бо, що мали їх, ду́хи нечисті вихо́дили з криком великим, і багато розсла́блених та кривих уздорови́лися.
ⲍ̅ϩⲁϩ ⲅⲁⲣ ⲛⲛⲉⲧⲉⲣⲉⲛⲉⲡⲛⲁ ⲛⲁⲕⲁⲑⲁⲣⲧⲟⲛ ϩⲓⲱⲟⲩ ⲛⲉⲩⲱϣ ⲉⲃⲟⲗ ϩⲛ ⲟⲩⲛⲟϭ ⲛⲥⲙⲏ ⲉⲩⲛⲏⲩ ⲉⲃⲟⲗ ⲛϩⲏⲧⲟⲩ ⲟⲩⲙⲏⲏϣⲉ ⲇⲉ ⲟⲛ ⲉⲩⲥⲏϭ ⲁⲩⲱ ⲛϭⲁⲗⲉ ⲁϥⲧⲁⲗϭⲟⲟⲩ
8 І радість велика в тім місті була́!
ⲏ̅ⲟⲩⲛⲟϭ ⲛⲣⲁϣⲉ ⲁϥϣⲱⲡⲉ ϩⲛ ⲧⲡⲟⲗⲓⲥ ⲉⲧⲙⲙⲁⲩ
9 Був один чоловік, на ім'я́ йому́ Си́мон, що до того в цім місті займавсь ворожби́тством та дурив самарійський наро́д, видаючи себе за якогось великого.
ⲑ̅ⲛⲉⲩⲛⲟⲩⲣⲱⲙⲉ ⲇⲉ ϩⲛ ⲧⲡⲟⲗⲓⲥ ⲉⲡⲉϥⲣⲁⲛ ⲡⲉ ⲥⲓⲙⲱⲛ ⲉϥⲣϩⲓⲕ ⲁⲩⲱ ⲉϥⲡⲱϣⲥ ⲙⲡϩⲉⲑⲛⲟⲥ ⲛⲧⲥⲁⲙⲁⲣⲓⲁ ⲉϥϫⲱ ⲙⲙⲟⲥ ⲉⲣⲟϥ ϫⲉ ⲁⲛⲟⲕ ⲡⲉ
10 Його слухали всі, — від найменшого аж до найбільшого, кажучи: „Він — сила Божа, що зветься велика!“
ⲓ̅ⲁⲩⲱ ⲛⲉⲩϯ ⲛϩⲧⲏⲩ ⲉⲣⲟϥ ⲧⲏⲣⲟⲩ ϫⲓⲛ ⲡⲉⲩⲕⲟⲩⲓ ϣⲁ ⲡⲉⲩⲛⲟϭ ⲉⲩϫⲱ ⲙⲙⲟⲥ ϫⲉ ⲡⲁⲓ ⲡⲉ ⲧⲛⲟϭ ⲛϭⲟⲙ ⲛⲧⲉ ⲡⲛⲟⲩⲧⲉ
11 Його ж слухалися, бо він їх довший час дивував ворожби́тством.
ⲓ̅ⲁ̅ⲛⲉⲩⲡⲣⲟⲥⲉⲭⲉ ⲇⲉ ⲉⲣⲟϥ ⲉⲃⲟⲗ ϫⲉ ⲁϥⲣⲟⲩⲛⲟϭ ⲛⲟⲩⲟⲓϣ ⲉϥⲡⲱϣⲥ ⲙⲙⲟⲟⲩ ϩⲛ ⲙⲙⲛⲧⲙⲁⲅⲟⲥ
12 Та коли йняли віри Пилипові, що благовістив про Боже Царство й Ім'я́ Ісуса Христа, чоловіки й жінки охристи́лися.
ⲓ̅ⲃ̅ⲛⲧⲉⲣⲟⲩⲥⲱⲧⲙ ⲇⲉ ⲉⲫⲓⲗⲓⲡⲡⲟⲥ ⲉϥⲉⲩⲁⲅⲅⲉⲗⲓⲍⲉ ⲛⲧⲙⲛⲧⲉⲣⲟ ⲙⲡⲛⲟⲩⲧⲉ ⲁⲩⲱ ⲙⲡⲣⲁⲛ ⲛⲓⲥ ⲡⲉⲭⲥ ⲁⲩϫⲓ ⲃⲁⲡⲧⲓⲥⲙⲁ ⲛϭⲓ ⲛⲣⲱⲙⲉ ⲁⲩⲱ ⲛⲉϩⲓⲟⲙⲉ
13 Увірував навіть сам Си́мон, і, охристившись, тримався Пилипа; а бачивши чуда й знаме́на великі, він дуже дивувався.
ⲓ̅ⲅ̅ⲥⲓⲙⲱⲛ ϩⲱⲱϥ ⲟⲛ ⲁϥⲡⲓⲥⲧⲉⲩⲉ ⲁⲩⲱ ⲛⲧⲉⲣⲉϥϫⲓ ⲃⲁⲡⲧⲓⲥⲙⲁ ⲛⲉϥⲡⲣⲟⲥⲕⲁⲣⲧⲉⲣⲓ ⲉⲫⲓⲗⲓⲡⲡⲟⲥ ⲉϥⲛⲁⲩ ⲇⲉ ⲉϩⲉⲛⲙⲁⲉⲓⲛ ⲙⲛ ϩⲉⲛⲛⲟϭ ⲛϭⲟⲙ ⲉϥⲉⲓⲣⲉ ⲙⲙⲟⲟⲩ ⲁϥⲡⲱϣⲥ
14 Як зачули ж апо́столи, які в Єрусалимі були, що Боже Слово прийняла́ Самарі́я, то послали до них Петра та Івана.
ⲓ̅ⲇ̅ⲛⲧⲉⲣⲟⲩⲥⲱⲧⲙ ⲇⲉ ⲛϭⲓ ⲛⲁⲡⲟⲥⲧⲟⲗⲟⲥ ⲉⲧϩⲛ ⲑⲓⲗⲏⲙ ϫⲉ ⲁⲧⲥⲁⲙⲁⲣⲓⲁ ϣⲱⲡ ⲉⲣⲟⲥ ⲙⲡϣⲁϫⲉ ⲙⲡⲛⲟⲩⲧⲉ ⲁⲩϫⲟⲟⲩ ϣⲁⲣⲟⲟⲩ ⲙⲡⲉⲧⲣⲟⲥ ⲙⲛ ⲓⲱϩⲁⲛⲛⲏⲥ
15 А вони, як прийшли, помолились за них, щоб Духа Святого вони прийняли́,
ⲓ̅ⲉ̅ⲛⲁⲓ ⲛⲧⲉⲣⲟⲩⲃⲱⲕ ⲁⲩϣⲗⲏⲗ ⲉϩⲣⲁⲓ ⲉϫⲱⲟⲩ ϫⲉⲕⲁⲥ ⲉⲩⲉϫⲓⲡⲛⲁ ⲉϥⲟⲩⲁⲁⲃ
16 бо ще ні на о́дного з них Він не схо́див, а були вони тільки охрищені в Ім'я́ Господа Ісуса.
ⲓ̅ⲋ̅ⲛⲉⲙⲡⲁⲧϥⲉⲓ ⲅⲁⲣ ⲉϩⲣⲁⲓ ⲉϫⲛ ⲗⲁⲁⲩ ⲙⲙⲟⲟⲩ ⲁⲗⲗⲁ ⲛⲧⲁⲩϫⲓ ⲃⲁⲡⲧⲓⲥⲙⲁ ⲙⲙⲁⲧⲉ ⲉⲡⲣⲁⲛ ⲙⲡϫⲟⲉⲓⲥ ⲓⲥ
17 Тоді на них руки поклали, і прийняли́ вони Духа Святого!
ⲓ̅ⲍ̅ⲧⲟⲧⲉ ⲁⲩⲧⲁⲗⲉϭⲓϫ ⲉϫⲱⲟⲩ ⲁⲩϫⲓ ⲙⲡⲉⲡⲛⲁ ⲉⲧⲟⲩⲁⲁⲃ
18 Як побачив же Си́мон, що через наклада́ння апо́стольських рук Святий Дух подається, то приніс він їм гроші,
ⲓ̅ⲏ̅ⲛⲧⲉⲣⲉϥⲛⲁⲩ ⲇⲉ ⲛϭⲓ ⲥⲓⲙⲱⲛ ϫⲉ ⲉⲃⲟⲗ ϩⲓⲧⲙ ⲡⲧⲁⲗⲟ ⲛⲛϭⲓϫ ⲛⲛⲁⲡⲟⲥⲧⲟⲗⲟⲥ ⲉⲩϯ ⲙⲡⲉⲡⲛⲁ ⲁϥⲉⲓⲛⲉ ⲛⲁⲩ ⲛϩⲉⲛⲭⲣⲏⲙⲁ
19 і сказав: „Дайте й мені таку вла́ду, щоб той, на кого́ покладу́ свої руки, одержав би Духа Святого!“
ⲓ̅ⲑ̅ⲉϥϫⲱ ⲙⲙⲟⲥ ϫⲉ ⲙⲁ ⲛⲁⲓ ϩⲱ ⲛⲧⲉⲓⲉⲝⲟⲩⲥⲓⲁ ϫⲉⲕⲁⲥ ⲡⲉϯⲛⲁⲧⲁⲗⲉ ϭⲓϫ ⲉϫⲱϥ ⲉϥⲉϫⲓ ⲙⲡⲉⲡⲛⲁ ⲉⲧⲟⲩⲁⲁⲃ
20 Та промовив до нього Петро: „Нехай згине з тобою те срібло твоє, бо ти ду́мав набути дар Божий за гроші!
ⲕ̅ⲡⲉⲧⲣⲟⲥ ⲇⲉ ⲡⲉϫⲁϥ ⲛⲁϥ ϫⲉ ⲡⲉⲕϩⲁⲧ ⲉϥⲉϣⲱⲡⲉ ⲛⲙⲙⲁⲕ ⲉⲡⲧⲁⲕⲟ ϫⲉ ⲁⲕⲙⲉⲉⲩⲉ ϫⲉ ⲧⲇⲱⲣⲉⲁ ⲙⲡⲛⲟⲩⲧⲉ ⲉϣⲁⲩϫⲡⲟⲥ ϩⲓⲧⲛ ϩⲉⲛⲭⲣⲏⲙⲁ
21 У цім ділі нема тобі частки ні уділу, бо серце твоє перед Богом не слушне.
ⲕ̅ⲁ̅ⲙⲛ ⲙⲉⲣⲓⲥ ⲟⲩⲇⲉ ⲙⲛ ⲕⲗⲏⲣⲟⲥ ϣⲟⲟⲡ ⲛⲁⲕ ϩⲙ ⲡⲉⲓϣⲁϫⲉ ⲙⲡⲉⲕϩⲏⲧ ⲅⲁⲣ ⲥⲟⲩⲧⲱⲛ ⲁⲛ ⲙⲡⲉⲙⲧⲟ ⲉⲃⲟⲗ ⲙⲡⲛⲟⲩⲧⲉ
22 Тож покайся за це лихе ді́ло своє, і проси Господа, — може про́щений буде тобі за́мір серця твого!
ⲕ̅ⲃ̅ⲙⲉⲧⲁⲛⲟⲓ ϭⲉ ⲉⲃⲟⲗ ϩⲛ ⲧⲉⲕⲕⲁⲕⲓⲁ ⲛⲅⲥⲟⲡⲥ ⲙⲡϫⲟⲉⲓⲥ ⲉϣⲱⲡⲉ ⲥⲉⲛⲁⲕⲱ ⲛⲁⲕ ⲉⲃⲟⲗ ⲙⲡⲙⲉⲉⲩⲉ ⲙⲡⲉⲕϩⲏⲧ
23 Бо я бачу, що ти пробува́єш у жо́вчі гіркі́й та в пу́тах неправди“.
ⲕ̅ⲅ̅ϯⲛⲁⲩ ⲅⲁⲣ ⲉⲣⲟⲕ ⲉⲕϣⲟⲟⲡ ϩⲛ ⲟⲩⲭⲟⲗⲏ ⲙⲡⲉⲕⲣⲓⲁ ⲁⲩⲱ ⲟⲩⲙⲣⲣⲉ ⲛϫⲓ ⲛϭⲟⲛⲥ
24 А Си́мон озвався й сказав: „Помоліться за мене до Господа, щоб мене не спіткало нічого з того, про що ви говорили“.
ⲕ̅ⲇ̅ⲁϥⲟⲩⲱϣⲃ ⲇⲉ ⲛϭⲓ ⲥⲓⲙⲱⲛ ⲉϥϫⲱ ⲙⲙⲟⲥ ϫⲉ ⲥⲟⲡⲥ ⲛⲧⲱⲧⲛ ⲙⲡϫⲟⲉⲓⲥ ϩⲁⲣⲟⲓ ϫⲉⲕⲁⲥ ⲛⲛⲉⲗⲁⲁⲩ ⲛⲛⲉⲛⲧⲁⲧⲉⲧⲛϫⲟⲟⲩ ⲉⲓ ⲉϩⲣⲁⲓ ⲉϫⲱⲓ
25 А вони ж, засвідчивши, і Слово Господнє звістивши, повернулись до Єрусалиму, і звіщали Єва́нгелію в багатьох самарійських осе́лях.
ⲕ̅ⲉ̅ⲛⲧⲟⲟⲩ ϭⲉ ⲛⲧⲉⲣⲟⲩⲣⲙⲛⲧⲣⲉ ⲙⲡⲙⲏⲏϣⲉ ⲁⲩⲱ ⲁⲩϫⲱ ⲉⲣⲟⲟⲩ ⲙⲡϣⲁϫⲉ ⲙⲡϫⲟⲉⲓⲥ ⲁⲩⲕⲟⲧⲟⲩ ⲉⲑⲓⲗⲏⲙ ⲉⲩⲙⲟⲟϣⲉ ⲇⲉ ⲟⲩⲙⲏⲏϣⲉ ⲛϯⲙⲉ ⲛⲥⲁⲙⲁⲣⲓⲧⲏⲥ ⲁⲩⲉⲩⲁⲅⲅⲉⲗⲓⲍⲉ ⲛⲁⲩ
26 А ангол Господній промовив Пилипові, кажучи: „Устань та на пі́вдень іди, на дорогу, що від Єрусалиму до Га́зи спускається, — порожня вона“.
ⲕ̅ⲋ̅ⲡⲁⲅⲅⲉⲗⲟⲥ ⲇⲉ ⲙⲡϫⲟⲉⲓⲥ ⲁϥϣⲁϫⲉ ⲙⲛ ⲫⲓⲗⲓⲡⲡⲟⲥ ⲉϥϫⲱ ⲙⲙⲟⲥ ϫⲉ ⲧⲱⲟⲩⲛ ⲛⲅⲙⲟⲟϣⲉ ⲙⲡⲛⲟⲩ ⲙⲙⲉⲉⲣⲉ ϩⲓ ⲧⲉϩⲓⲏ ⲉⲧⲟ ⲛⲉⲣⲏⲙⲟⲥ ⲉⲧⲛⲏⲩ ⲉⲃⲟⲗ ϩⲛ ⲑⲓⲗⲏⲙ ⲉϩⲣⲁⲓ ⲉⲅⲁⲍⲁ
27 І, вставши, пішов він. І ось муж етіо́пський, скопе́ць, вельможа Канда́ки, цариці етіопської, що був над усіма́ її ска́рбами, що до Єрусалиму прибув поклонитись,
ⲕ̅ⲍ̅ⲁϥⲧⲱⲟⲩⲛ ⲁϥⲃⲱⲕ ⲁⲩⲱ ⲉⲓⲥ ⲟⲩⲣⲱⲙⲉ ⲛⲉϭⲱϣ ⲛⲥⲓⲟⲩⲣ ⲛⲇⲩⲛⲁⲥⲧⲏⲥ ⲛⲧⲉ ⲕⲁⲛⲇⲁⲕⲏ ⲧⲣⲣⲱ ⲛⲛⲉϭⲟⲟϣ ⲡⲁⲓ ⲉⲛⲉϥϣⲟⲟⲡ ⲉϩⲣⲁⲓ ⲉϫⲛ ⲛⲉⲥⲭⲣⲏⲙⲁ ⲧⲏⲣⲟⲩ ⲛⲉⲁϥⲉⲓ ⲡⲉ ⲉⲑⲓⲗⲏⲙ ⲉⲟⲩⲱϣⲧ
28 вертався, і, сидючи́ на пово́зі своїм, читав пророка Ісаю.
ⲕ̅ⲏ̅ⲛⲧⲉⲣⲉϥⲕⲧⲟϥ ⲇⲉ ⲛⲉϥϩⲙⲟⲟⲥ ϩⲓ ⲡⲉϥϩⲁⲣⲙⲁ ⲉϥⲱϣ ⲛⲏⲥⲁⲓⲁⲥ ⲡⲉⲡⲣⲟⲫⲏⲧⲏⲥ
29 А Дух до Пилипа промовив: „Підійди, та й пристань до цього пово́зу“.
ⲕ̅ⲑ̅ⲡⲉϫⲉ ⲡⲉⲡⲛⲁ ⲙⲫⲓⲗⲓⲡⲡⲟⲥ ϫⲉ ϯⲡⲉⲕⲟⲩⲟⲓ ⲛⲅⲧⲟϭⲕ ⲉⲡⲉⲓϩⲁⲣⲙⲁ
30 Пилип же підбіг і почув, що той читає пророка Ісаю, та й спитав: „Чи розумієш, що́ ти читаєш?“
ⲗ̅ⲁϥϯ ⲡⲉϥⲟⲩⲟⲓ ⲛϭⲓ ⲫⲓⲗⲓⲡⲡⲟⲥ ⲁϥⲥⲱⲧⲙ ⲉⲣⲟϥ ⲉϥⲱϣ ⲛⲏⲥⲁⲓⲁⲥ ⲡⲉⲡⲣⲟⲫⲏⲧⲏⲥ ⲡⲉϫⲁϥ ⲙⲡⲉⲥⲓⲟⲩⲣ ϫⲉ ⲁⲣⲁ ⲕⲛⲟⲓ ⲛⲛⲉⲧⲕⲱϣ ⲙⲙⲟⲟⲩ
31 А той відказав: „Як же мо́жу, як ніхто не напу́тить мене?“І впросив він Пилипа піднятись та сісти з ним.
ⲗ̅ⲁ̅ⲛⲧⲟϥ ⲇⲉ ⲡⲉϫⲁϥ ⲛⲁϥ ϫⲉ ⲛⲁϣ ⲛϩⲉ ϯⲛⲁϣϭⲙϭⲟⲙ ⲉⲓⲙⲏⲧⲓ ⲛⲧⲉ ⲟⲩⲁ ⲧⲥⲉⲃⲉⲉⲓⲁⲧ ⲉⲃⲟⲗ ⲁϥⲥⲉⲡⲥ ⲫⲓⲗⲓⲡⲡⲟⲥ ⲇⲉ ⲉⲧⲣⲉϥⲁⲗⲉ ⲛϥϩⲙⲟⲟⲥ ϩⲓⲧⲟⲩⲱϥ
32 А слово Писа́ння, що його він читав, було це: „Як вівцю́ на заріз Його ве́дено, і як ягня супроти стрижія́ безголосе, так Він не відкрив Своїх уст!
ⲗ̅ⲃ̅ⲡⲙⲁ ⲇⲉ ⲛⲧⲉⲅⲣⲁⲫⲏ ⲉⲛⲉϥⲱϣ ⲙⲙⲟϥ ⲡⲉ ⲡⲁⲓ ⲛⲑⲉ ⲛⲟⲩⲉⲥⲟⲟⲩⲉ ⲁⲩⲛⲧϥ ⲉⲡⲉϥⲙⲁ ⲛⲕⲟⲛⲥϥ ⲁⲩⲱ ⲛⲑⲉ ⲛⲟⲩϩⲓⲉⲓⲃ ⲙⲡⲉⲙⲧⲟ ⲉⲃⲟⲗ ⲙⲡⲉⲧϩⲱⲱⲕⲉ ⲙⲙⲟϥⲉⲛϥϯ ⲁⲛ ⲛⲧⲉϥⲥⲙⲏ ⲧⲁⲓ ⲧⲉ ⲑⲉ ⲙⲡϥⲟⲩⲱⲛ ⲛⲣⲱϥ
33 У прини́женні суд Йому віднятий був, а про рід Його хто розповість? Бо життя Його із землі забирається“.
ⲗ̅ⲅ̅ϩⲙ ⲡⲉϥⲑⲃⲃⲓⲟ ⲁⲩϥⲓ ⲙⲡⲉϥϩⲁⲡ ⲧⲉϥⲅⲉⲛⲉⲁ ⲛⲓⲙ ⲡⲉⲧⲛⲁϣⲧⲁⲩⲟⲥ ϫⲉ ⲥⲉⲛⲁϥⲓ ⲙⲡⲉϥⲱⲛϩ ⲉⲃⲟⲗ ϩⲓϫⲙ ⲡⲕⲁϩ
34 Відізвався ж скопе́ць до Пилипа й сказав: „Благаю тебе, — це про ко́го говорить пророк? Чи про себе, чи про іншого кого?“
ⲗ̅ⲇ̅ⲁϥⲟⲩⲱϣⲃ ⲛϭⲓ ⲡⲉⲥⲓⲟⲩⲣ ⲡⲉϫⲁϥ ⲙⲫⲓⲗⲓⲡⲡⲟⲥ ϫⲉ ϯⲥⲟⲡⲥ ⲙⲙⲟⲕ ⲁϫⲓⲥ ⲉⲣⲟⲓ ϫⲉ ⲉⲣⲉⲡⲉⲡⲣⲟⲫⲏⲧⲏⲥ ϫⲱ ⲙⲡⲁⲓ ⲉⲧⲃⲉ ⲛⲓⲙ ⲉⲧⲃⲏⲏⲧϥ ϫⲛ ⲉⲧⲃⲉ ⲕⲉⲟⲩⲁ
35 А Пилип відкрив у́ста свої, і, зачавши від цього Писа́ння, благовістив про Ісуса йому.
ⲗ̅ⲉ̅ⲁⲫⲓⲗⲓⲡⲡⲟⲥ ⲇⲉ ⲟⲩⲱⲛ ⲛⲣⲱϥ ⲉⲁϥⲁⲣⲭⲉⲓ ⲉⲃⲟⲗ ϩⲛ ⲧⲉⲓⲅⲣⲁⲫⲏ ⲁϥⲉⲩⲁⲅⲅⲉⲗⲓⲍⲉ ⲛⲁϥ ⲙⲡϫⲟⲉⲓⲥ ⲓⲥ ⲡⲉⲭⲥ
36 І, як шляхо́м вони їхали, прибули́ до якоїсь води. І озвався скопець: „Ось вода. Що мені заважає христитись?“
ⲗ̅ⲋ̅ⲉⲩⲙⲟⲟϣⲉ ⲇⲉ ϩⲓ ⲧⲉϩⲓⲏ ⲁⲩⲉⲓ ⲉϩⲣⲁⲓ ⲉϫⲛ ⲟⲩⲙⲟⲟⲩ ⲡⲉϫⲉ ⲡⲉⲥⲓⲟⲩⲣ ⲙⲫⲓⲗⲓⲡⲡⲟⲥ ϫⲉ ⲉⲓⲥ ⲡⲙⲟⲟⲩ ⲟⲩ ⲡⲉⲧⲕⲱⲗⲩ ⲙⲙⲟⲓ ⲉⲧⲣⲁϫⲓ ⲃⲁⲡⲧⲓⲥⲙⲁ
37 А Пилип відказав: „Якщо віруєш із повного серця свого, то можна“. А той відповів і сказав: „Я вірую, що Ісус Христос — то Син Божий!“
ⲗ̅ⲍ̅
38 І звелів, щоб по́віз спинився. І оби́два — Пилип та скопе́ць — увійшли до води, і охристив він його.
ⲗ̅ⲏ̅ⲁϥⲟⲩⲉϩ ⲥⲁϩⲛⲉ ⲛϭⲓ ⲫⲓⲗⲓⲡⲡⲟⲥ ⲉⲧⲣⲉⲡϩⲁⲣⲙⲁ ⲁϩⲉⲣⲁⲧϥ ⲁⲩⲃⲱⲕ ⲙⲡⲉⲥⲛⲁⲩ ⲉϩⲣⲁⲓ ⲉⲡⲙⲟⲟⲩ ⲁⲩⲱ ⲁⲫⲓⲗⲓⲡⲡⲟⲥ ⲃⲁⲡⲧⲓⲍⲉ ⲙⲙⲟϥ
39 А коли вони вийшли з води, Дух Господній Пилипа забрав, і скопе́ць уже більше не бачив його. І він їхав, радіючи, шляхом своїм.
ⲗ̅ⲑ̅ⲛⲧⲉⲣⲟⲩⲉⲓ ⲇⲉ ⲉϩⲣⲁⲓ ϩⲙ ⲡⲙⲟⲟⲩ ⲟⲩⲡⲛⲁ ⲛⲧⲉ ⲡϫⲟⲉⲓⲥ ⲁϥⲧⲱⲣⲡ ⲙⲫⲓⲗⲓⲡⲡⲟⲥ ⲁⲩⲱ ⲙⲡϥⲕⲟⲧϥ ⲉⲛⲁⲩ ⲉⲣⲟϥ ⲛϭⲓ ⲡⲉⲥⲓⲟⲩⲣ ⲛⲉϥⲙⲟⲟϣⲉ ⲅⲁⲣ ⲡⲉ ⲛⲧⲉϥϩⲓⲏ ⲉϥⲣⲁϣⲉ
40 А Пилип опинився в Азо́ті, і, переходячи, звіщав Єва́нгелію всім містам, аж поки прийшов у Кесарі́ю.
ⲙ̅ⲫⲓⲗⲓⲡⲡⲟⲥ ⲇⲉ ⲁⲩϩⲉ ⲉⲣⲟϥ ϩⲛ ⲁⲍⲱⲧⲟⲥ ⲁⲩⲱ ⲉϥⲙⲟⲟϣⲉ ⲉϥⲧⲁϣⲉⲟⲉⲓϣ ⲛⲙⲡⲟⲗⲓⲥ ⲧⲏⲣⲟⲩ ϣⲁⲛⲧϥⲉⲓ ⲉϩⲣⲁⲓ ⲉⲕⲁⲓⲥⲁⲣⲓⲁ
