Дії 5
1 А один чоловік, на йме́ння Ана́ній, із своєю дружи́ною Сапфі́рою, продав маєток,
But a certain man named Ananias, with Sapphira his wife, sold a possession,
2 та й з ві́дома дружи́ни своєї присво́їв частину з заплати, а якусь там частину приніс та й поклав у ногах у апо́столів.
and kept back part of the price, his wife also being aware of it, then brought a certain part and laid it at the apostles’ feet.
3 І промовив Петро: „Ана́нію, чого сатана́ твоє серце напо́внив, щоб ти Духу Святому неправду сказав та присво́їв із заплати за землю?
But Peter said, “Ananias, why has Satan filled your heart to lie to the Holy Spirit and to keep back part of the price of the land?
4 Хіба те, що́ ти мав, не твоє все було, а про́дане не в твоїй вла́ді було? Чого ж в серце своє ти цю справу поклав? Ти не лю́дям неправду сказав, але Богові!“
While you kept it, didn’t it remain your own? After it was sold, wasn’t it in your power? How is it that you have conceived this thing in your heart? You haven’t lied to men, but to God.”
5 Як Ана́ній зачу́в ці слова́, то впав та й умер. І обгорнув жах великий усіх, що це чули!
Ananias, hearing these words, fell down and died. Great fear came on all who heard these things.
6 Юнаки́ ж повставали, обгорну́ли його, і винесли та й поховали.
The young men arose and wrapped him up, and they carried him out and buried him.
7 І сталось, годин через три прийшла й дружи́на його, про випа́док нічо́го не знавши.
About three hours later, his wife, not knowing what had happened, came in.
8 І промовив до неї Петро: „Скажи мені, чи за стільки ви землю оту продали́?“Вона ж відказала: „Так, за стільки“.
Peter answered her, “Tell me whether you sold the land for so much.” She said, “Yes, for so much.”
9 До неї ж Петро: „Чому це ви змо́вилися споку́шувати Господнього Духа? Он ті входять у двері, що чоловіка твого поховали, — і тебе вони винесуть“.
But Peter asked her, “How is it that you have agreed together to tempt the Spirit of the Lord? Behold, the feet of those who have buried your husband are at the door, and they will carry you out.”
10 І вона зараз упала до ніг його, та й умерла. Як ввійшли ж юнаки́, то знайшли її мертвою, і, винісши, біля мужа її поховали.
She fell down immediately at his feet and died. The young men came in and found her dead, and they carried her out and buried her by her husband.
11 І обгорнув страх великий всю Церкву та всіх, що чули про це.
Great fear came on the whole assembly, and on all who heard these things.
12 А руками апо́столів стались знаме́на та чуда великі в наро́ді. І були́ однодушно всі в Соломоновім ґанку.
By the hands of the apostles many signs and wonders were done amongst the people. They were all with one accord in Solomon’s porch.
13 А з сторонніх ніхто приставати не важивсь до них, але люд прославляв їх.
None of the rest dared to join them; however, the people honoured them.
14 І все збі́льшувалось тих, хто вірує в Господа, бе́зліч чолові́ків і жінок,
More believers were added to the Lord, multitudes of both men and women.
15 так що хворих стали вино́сити на вулиці, та й клали на ложа та ноші, щоб, як ітиме Петро, то хоч тінь його впала б на ко́го із них.
They even carried out the sick into the streets and laid them on cots and mattresses, so that as Peter came by, at least his shadow might overshadow some of them.
16 І бе́зліч люду збиралась до Єрусалиму з довко́лишніх міст, і не́сли недужих та хворих від ду́хів нечистих, — і були́ вони всі вздоро́влювані!
The multitude also came together from the cities around Jerusalem, bringing sick people and those who were tormented by unclean spirits; and they were all healed.
17 А первосвященик, уставши, та й усі, хто був із ним, хто належав до саддуке́йської єресі, перепо́внились за́здрощами,
But the high priest rose up, and all those who were with him (which is the sect of the Sadducees), and they were filled with jealousy
18 і руки наклали вони на апо́столів, і до в'язниці грома́дської вкинули їх.
and laid hands on the apostles, then put them in public custody.
19 Але Ангол Господній вночі відчинив для них двері в'язничні, і, вивівши їх, проказав:
But an angel of the Lord opened the prison doors by night, and brought them out and said,
20 „Ідіть, і, ставши, говоріть до наро́ду у храмі всі слова́ цього життя“.
“Go stand and speak in the temple to the people all the words of this life.”
21 Як це вчули вони, то в храм рано ввійшли і навчали. А первосвященик і ті, хто був із ним, прийшовши, скликали синедріо́н і всіх старших з Ізраїлевих синів. І послали в в'язницю, щоб їх привели́.
When they heard this, they entered into the temple about daybreak and taught. But the high priest and those who were with him came and called the council together, with all the senate of the children of Israel, and sent to the prison to have them brought.
22 А служба, прийшовши, не знайшла́ їх у в'язниці, а вернувшись, сповістила,
But the officers who came didn’t find them in the prison. They returned and reported,
23 говорячи: „В'язницю знайшли ми з великою пильністю за́мкнену, і сторо́жу, що при две́рях стояла; а коли відчинили, то ніко́го всере́дині ми не знайшли!“
“We found the prison shut and locked, and the guards standing before the doors, but when we opened them, we found no one inside!”
24 Як почули слова ці начальник сторожі храму та первосвященики, не могли зрозуміти вони, що́ б то сталося.
Now when the high priest, the captain of the temple, and the chief priests heard these words, they were very perplexed about them and what might become of this.
25 Та прийшовши один, сповістив їх, говорячи: „Ось ті мужі, що ви їх до в'язниці всадили були, у храмі стоять та й навчають наро́д“.
One came and told them, “Behold, the men whom you put in prison are in the temple, standing and teaching the people.”
26 Пішов тоді старши́й сторо́жі зо слу́жбою, та й привів їх без насильства, бо боялись наро́ду, щоб їх не побили камінням.
Then the captain went with the officers, and brought them without violence, for they were afraid that the people might stone them.
27 Припровадивши ж їх, поставили перед синедріоном. І спитався їх первосвященик, говорячи:
When they had brought them, they set them before the council. The high priest questioned them,
28 „Чи ми не заборонили з погрозою вам, щоб про Те Ім'я́ не навчати? І ото, ви своєю наукою перепо́внили Єрусалим, і хочете кров Чоловіка Того припрова́дити на нас“.
saying, “Didn’t we strictly command you not to teach in this name? Behold, you have filled Jerusalem with your teaching, and intend to bring this man’s blood on us.”
29 Відповів же Петро та сказали апо́столи: „Бога повинно слухатися більш, як людей!
But Peter and the apostles answered, “We must obey God rather than men.
30 Бог наших отців воскресив нам Ісуса, Якому ви смерть були заподі́яли, повісивши на дереві.
The God of our fathers raised up Jesus, whom you killed, hanging him on a tree.
31 Його Бог підвищив Своєю прави́цею — на Начальника й Спаса, щоб дати Ізраїлеві покая́ння і про́щення гріхів.
God exalted him with his right hand to be a Prince and a Saviour, to give repentance to Israel, and remission of sins.
32 А тих справ Йому свідками ми й Святий Дух, що Його Бог дав тим, хто слухня́ний Йому“.
We are his witnesses of these things; and so also is the Holy Spirit, whom God has given to those who obey him.”
33 Як зачули ж оце, запалилися гнівом вони, та й ра́дилися, я́к їм смерть заподі́яти?
But they, when they heard this, were cut to the heart, and were determined to kill them.
34 І встав у синедріо́ні один фарисей, Гамалії́л на ймення, учитель Зако́ну, поважаний від усього наро́ду, та й звелів на часи́нку апо́столів ви́вести.
But one stood up in the council, a Pharisee named Gamaliel, a teacher of the law, honoured by all the people, and commanded to put the apostles out for a little while.
35 І промовив до них: „Мужі ізраїльські! Поміркуйте собі про людей цих, що́ з ними робити ви маєте.
He said to them, “You men of Israel, be careful concerning these men, what you are about to do.
36 Бо перед цими днями повстав був Те́вда та й казав, що великий він хтось, і до нього пристало з чотириста люда. Він забитий, а всі ті, хто слухав його, розпоро́шились та оберну́лись в ніщо́.
For before these days Theudas rose up, making himself out to be somebody; to whom a number of men, about four hundred, joined themselves. He was slain; and all, as many as obeyed him, were dispersed and came to nothing.
37 Після нього повстав, під час пе́репису, Галіле́янин Юда, та й багато людей потягнув за собою. Загинув і він, а всі ті, хто слухав його, розпоро́шились.
After this man, Judas of Galilee rose up in the days of the enrolment, and drew away some people after him. He also perished, and all, as many as obeyed him, were scattered abroad.
38 І тепер кажу́ вам: Відступіться від цих людей, і занеха́йте їх! Бо коли від людей оця рада чи справа ця бу́де, — розпаде́ться вона.
Now I tell you, withdraw from these men and leave them alone. For if this counsel or this work is of men, it will be overthrown.
39 А коли те від Бога, то того зруйнувати не зможете, щоб випа́дком не стати і вам богобо́рцями!“І послухались ради його.
But if it is of God, you will not be able to overthrow it, and you would be found even to be fighting against God!”
40 І, покликавши зно́в апо́столів, вибили їх, наказали їм не говори́ти про Ісусове Йме́ння, та й їх відпустили.
They agreed with him. Summoning the apostles, they beat them and commanded them not to speak in the name of Jesus, and let them go.
41 А вони поверта́лися з синедріо́ну, радіючи, що сподоби́лись прийняти знева́гу за Йме́ння Го́спода Ісуса.
They therefore departed from the presence of the council, rejoicing that they were counted worthy to suffer dishonour for Jesus’ name.
42 І щоденно у храмі й домах безупинно навчали, і звіщали Єва́нгелію Ісуса Христа.
Every day, in the temple and at home, they never stopped teaching and preaching Jesus, the Christ.
