Дії 5
1 А один чоловік, на йме́ння Ана́ній, із своєю дружи́ною Сапфі́рою, продав маєток,
And a certain man, Ananias by name, with Sapphira his wife, sold an estate
2 та й з ві́дома дружи́ни своєї присво́їв частину з заплати, а якусь там частину приніс та й поклав у ногах у апо́столів.
and kept back a part from the price, his wife knowing it along with him; and having brought a certain part, laid it at the feet of the apostles.
3 І промовив Петро: „Ана́нію, чого сатана́ твоє серце напо́внив, щоб ти Духу Святому неправду сказав та присво́їв із заплати за землю?
But Peter said, Ananias, wherefore hath Satan filled thy heart to lie to the Holy Ghost, and keep back a part from the price of the land?
4 Хіба те, що́ ти мав, не твоє все було, а про́дане не в твоїй вла́ді було? Чого ж в серце своє ти цю справу поклав? Ти не лю́дям неправду сказав, але Богові!“
Remaining with thee did it not belong to thee; and having been sold, was it not still in thy control? why hast thou placed this thing in thy heart? thou hast not lied to men, but to God.
5 Як Ана́ній зачу́в ці слова́, то впав та й умер. І обгорнув жах великий усіх, що це чули!
And Ananias hearing these words, having fallen down, breathed out his soul. And great fear came on all hearing;
6 Юнаки́ ж повставали, обгорну́ли його, і винесли та й поховали.
and the young men, rising up, took him, and having carried him out, buried him.
7 І сталось, годин через три прийшла й дружи́на його, про випа́док нічо́го не знавши.
And an interval of about three hours supervened, and his wife, not having known what had taken place, came in.
8 І промовив до неї Петро: „Скажи мені, чи за стільки ви землю оту продали́?“Вона ж відказала: „Так, за стільки“.
And Peter responded to her, Tell me if you sold the place for so much? And she said; Yes, for so much.
9 До неї ж Петро: „Чому це ви змо́вилися споку́шувати Господнього Духа? Он ті входять у двері, що чоловіка твого поховали, — і тебе вони винесуть“.
And Peter said to her; Why has it been agreed with you to tempt the Spirit of the Lord? behold, the feet of those having buried thy husband are at the door, and they will carry thee out.
10 І вона зараз упала до ніг його, та й умерла. Як ввійшли ж юнаки́, то знайшли її мертвою, і, винісши, біля мужа її поховали.
And immediately she fell at his feet, and breathed out her soul; and the young men having come in found her dead, and having carried her out, buried her with her husband.
11 І обгорнув страх великий всю Церкву та всіх, що чули про це.
And great fear came on all the church, and on all those hearing these things.
12 А руками апо́столів стались знаме́на та чуда великі в наро́ді. І були́ однодушно всі в Соломоновім ґанку.
And many miracles and wonders were wrought by the hands of the apostles among the people. And they were all of one accord in Solomon's porch.
13 А з сторонніх ніхто приставати не важивсь до них, але люд прославляв їх.
And no one of the rest dared to attach himself to them; but the people were magnifying them;
14 І все збі́льшувалось тих, хто вірує в Господа, бе́зліч чолові́ків і жінок,
but believers were the more added to the Lord, a multitude both of men and women,
15 так що хворих стали вино́сити на вулиці, та й клали на ложа та ноші, щоб, як ітиме Петро, то хоч тінь його впала б на ко́го із них.
so that they were carrying the sick into the streets, and placing them on couches and beds, in order that the shadow of Peter passing along might cast a shadow on some one of them.
16 І бе́зліч люду збиралась до Єрусалиму з довко́лишніх міст, і не́сли недужих та хворих від ду́хів нечистих, — і були́ вони всі вздоро́влювані!
Then a multitude, of the cities around about Jerusalem, came together, carrying their sick and those tormented by unclean spirits, who were all being healed.
17 А первосвященик, уставши, та й усі, хто був із ним, хто належав до саддуке́йської єресі, перепо́внились за́здрощами,
And the high priest and all those being with him, being the sect of the Sadducees, were filled with rage,
18 і руки наклали вони на апо́столів, і до в'язниці грома́дської вкинули їх.
and laid hands on the apostles, and placed them in the public prison.
19 Але Ангол Господній вночі відчинив для них двері в'язничні, і, вивівши їх, проказав:
And the angel of the Lord, having opened the doors of the prison during the night, and leading them out said,
20 „Ідіть, і, ставши, говоріть до наро́ду у храмі всі слова́ цього життя“.
Go, and standing in the temple, speak to the people all the words of this life.
21 Як це вчули вони, то в храм рано ввійшли і навчали. А первосвященик і ті, хто був із ним, прийшовши, скликали синедріо́н і всіх старших з Ізраїлевих синів. І послали в в'язницю, щоб їх привели́.
And hearing, they came into the temple at daydawn, and were teaching. And the high priest coming and those with him, called together the sanhedrim and all the eldership of the children of Israel, and sent to the prison to bring them.
22 А служба, прийшовши, не знайшла́ їх у в'язниці, а вернувшись, сповістила,
And the officers arriving found them not in the prison; and having returned, reported,
23 говорячи: „В'язницю знайшли ми з великою пильністю за́мкнену, і сторо́жу, що при две́рях стояла; а коли відчинили, то ніко́го всере́дині ми не знайшли!“
saying; We found the prison closed with all safety, and the guards standing at the doors, and having opened, we found no one within.
24 Як почули слова ці начальник сторожі храму та первосвященики, не могли зрозуміти вони, що́ б то сталося.
And when the captain of the temple, and the chief priests heard these words, they were at a loss concerning them, what this might be.
25 Та прийшовши один, сповістив їх, говорячи: „Ось ті мужі, що ви їх до в'язниці всадили були, у храмі стоять та й навчають наро́д“.
And a certain one coming announced to them, Behold, the men whom you placed in the prison are standing in the temple and teaching the people.
26 Пішов тоді старши́й сторо́жі зо слу́жбою, та й привів їх без насильства, бо боялись наро́ду, щоб їх не побили камінням.
Then the captain along with the officers, having gone away, led them, not with violence, for they feared the people lest they might be stoned.
27 Припровадивши ж їх, поставили перед синедріоном. І спитався їх первосвященик, говорячи:
And leading them, they placed them in the council, and the chief priests asked them, saying,
28 „Чи ми не заборонили з погрозою вам, щоб про Те Ім'я́ не навчати? І ото, ви своєю наукою перепо́внили Єрусалим, і хочете кров Чоловіка Того припрова́дити на нас“.
With commandment we commanded you not to teach in this name; and behold, you have filled Jerusalem with your teaching; and you are determined to bring upon us the blood of this man.
29 Відповів же Петро та сказали апо́столи: „Бога повинно слухатися більш, як людей!
But Peter and the apostles responding said, It behooves us to obey God rather than men.
30 Бог наших отців воскресив нам Ісуса, Якому ви смерть були заподі́яли, повісивши на дереві.
The God of our fathers raised up Jesus, whom you have slain, hanging him on the wood;
31 Його Бог підвищив Своєю прави́цею — на Начальника й Спаса, щоб дати Ізраїлеві покая́ння і про́щення гріхів.
Him hath God exalted at His own right hand, a Prince and a Savior, to give repentance and remission of sins to Israel.
32 А тих справ Йому свідками ми й Святий Дух, що Його Бог дав тим, хто слухня́ний Йому“.
And we are witnesses of these words, and the Holy Ghost, whom God has given to those who obey him.
33 Як зачули ж оце, запалилися гнівом вони, та й ра́дилися, я́к їм смерть заподі́яти?
And hearing, they were cut through and were minded to kill them.
34 І встав у синедріо́ні один фарисей, Гамалії́л на ймення, учитель Зако́ну, поважаний від усього наро́ду, та й звелів на часи́нку апо́столів ви́вести.
But a certain Pharisee, Gamaliel by name, a teacher of the law, honorable to all the people, rising in the sanhedrim command them to put the men out for a short time,
35 І промовив до них: „Мужі ізраїльські! Поміркуйте собі про людей цих, що́ з ними робити ви маєте.
and he said to them; Israelitish men, take heed to yourselves in reference to these men what you are about to do.
36 Бо перед цими днями повстав був Те́вда та й казав, що великий він хтось, і до нього пристало з чотириста люда. Він забитий, а всі ті, хто слухав його, розпоро́шились та оберну́лись в ніщо́.
For before these days Theudas arose, saying that he was somebody, to whom a number of men, about four hundred, adhered, who were slain, and all, so many as confided in him, were dispersed, and came to nothing.
37 Після нього повстав, під час пе́репису, Галіле́янин Юда, та й багато людей потягнув за собою. Загинув і він, а всі ті, хто слухав його, розпоро́шились.
After him Judas the Galilean arose, in the days of the enrollment, and led the people after him; he also perished, and all, so many as confided in him, were scattered abroad.
38 І тепер кажу́ вам: Відступіться від цих людей, і занеха́йте їх! Бо коли від людей оця рада чи справа ця бу́де, — розпаде́ться вона.
And I now say this to you: Stand aloof from these men, and let them alone; for if this counsel or this work be of men, it will come to naught;
39 А коли те від Бога, то того зруйнувати не зможете, щоб випа́дком не стати і вам богобо́рцями!“І послухались ради його.
but if it be of God, you will not be able to destroy them, lest perchance you may also be found fighting against God.
40 І, покликавши зно́в апо́столів, вибили їх, наказали їм не говори́ти про Ісусове Йме́ння, та й їх відпустили.
And they obeyed him, and having called the apostles, beating them, they commanded them not to speak in the name of Jesus, and sent them away.
41 А вони поверта́лися з синедріо́ну, радіючи, що сподоби́лись прийняти знева́гу за Йме́ння Го́спода Ісуса.
Then they departed from the face of the sanhedrim, rejoicing indeed, because they were counted worthy to suffer dishonor for the sake of his name.
42 І щоденно у храмі й домах безупинно навчали, і звіщали Єва́нгелію Ісуса Христа.
And all day in the temple, and from house to house, they ceased not teaching and preaching the gospel of Jesus Christ.
