Дії 4
1 А коли промовляли вони до наро́ду оце́, до них приступили священики, і вла́да сторожі храму й саддукеї,
As Peter and John were speaking to the people, the priests and the captain of the temple and the Sadducees came upon them.
2 обурюючись, що навчають наро́д та звіщають в Ісусі воскресі́ння з мертвих.
They were deeply troubled because Peter and John were teaching the people and proclaiming in Jesus the resurrection from the dead.
3 І руки наклали на них, і до в'язниці всадили до ра́нку, бо вже вечір настав був.
They arrested them and put them in jail until the next morning, since it was now evening.
4 І багато-хто з тих, хто слухав слово, увірували; число ж мужів таки́х було тисяч із п'ять.
But many of the people who had heard the message believed; and the number of the men who believed was about five thousand.
5 І сталось, що ра́нком зібралися в Єрусалимі начальники їхні, і старші та книжники,
It came about on the next day that their rulers, elders and scribes gathered together in Jerusalem.
6 і Анна первосвященик, і Кайя́фа, і Іван, і Олександер, і скільки було їх із роду первосвященичого.
Annas the high priest was there, and Caiaphas, and John, and Alexander, and all who were relatives of the high priest.
7 І, поставивши їх посере́дині, запиталися: „Якою ви силою чи яким ви ім'я́м те робили?“
When they had set Peter and John in their midst, they asked them, “By what power, or in what name, have you done this?”
8 Тоді Петро, переповнений Духом Святим, промовив до них: „Начальники люду та старши́ни Ізраїлеві!
Then Peter, filled with the Holy Spirit, said to them, “You rulers of the people, and elders,
9 Як сьогодні беруть нас на до́пит про те доброді́йство недужій люди́ні, як вона вздоро́влена, -
if we this day are being questioned concerning a good deed done to a sick man, by what means was this man made well?
10 нехай буде відо́мо всім вам, і всім лю́дям Ізраїлевим, що Ім'я́м Ісуса Христа Назаряни́на, що Його розп'яли́ ви, та Його воскресив Бог із мертвих, — Ним поставлений він перед вами здоровий!
May this be known to you all and to all the people of Israel, that in the name of Jesus Christ of Nazareth, whom you crucified, but whom God raised from the dead, that this man stands here before you healthy.
11 Він „камінь, що ви, будівни́чі, відкинули, але каменем став Він нарі́жним!“
Jesus Christ is the stone which you as builders despised but which has been made the head cornerstone.
12 І нема ні в кім іншім спасі́ння. Бо під небом нема іншого Йме́ння, даного людям, що ним би спасти́ся ми мали“.
There is no salvation in any other person, for there is no other name under heaven given among men by which we must be saved.”
13 А бачивши сміли́вість Петра та Івана, і спостерігши, що то люди оби́два невчені та про́сті, дивувалися, і пізнали їх, що вони з Ісусом були́.
Now when they saw the boldness of Peter and John, and realized that they were ordinary, uneducated men, they were surprised, becoming aware that Peter and John had been with Jesus.
14 Та бачивши, що вздоро́влений чоловік стоїть з ними, нічого навпро́ти сказати не могли.
Because they saw the man who was healed standing with them, they had nothing to say against this.
15 І, звелівши їм вийти із синедріо́ну, зачали радитися між собою,
But after they had commanded the apostles to leave the council meeting, they talked among themselves.
16 говорячи: „Що́ робити нам із цими людьми́? Бож усім ме́шканцям Єрусалиму відо́мо, що вчинили вони явне чудо, і не можемо того заперечити.
They said, “What shall we do to these men? For the fact that a remarkable miracle has been done through them is known to everyone who lives in Jerusalem; we cannot deny it.
17 Та щоб більш не поши́рювалось це в наро́ді, то з погрозою заборонімо їм, щоб ніко́му з людей вони не говорили про Це Ім'я́“.
But in order that it spreads no further among the people, let us warn them not to speak anymore to anyone in this name.”
18 І, закли́кавши їх, наказали їм не говорити, і взагалі не навчати про Ісусове Йме́ння.
They called Peter and John in and commanded them not to speak at all nor teach in the name of Jesus.
19 І відповіли́ їм Петро та Іван, та й сказали: „Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога?
But Peter and John answered and said to them, “Whether it is right in the sight of God to obey you rather than him, you judge.
20 Бо не можемо ми не казати про те, що́ ми бачили й чули!“
We are not able to stop speaking about the things we have seen and heard.”
21 А вони пригрози́ли їм ще, і відпустили їх, не знайшовши нічо́го, щоб їх покарати, через людей, бо всі сла́вили Бога за те, що сталось.
After further warning Peter and John, they let them go. They were unable to find any excuse to punish them, because all of the people were praising God for what had been done.
22 Бо ро́ків більш сорока мав той чоловік, що на нім відбулося це чудо вздоро́влення.
The man who had experienced this miracle of healing was more than forty years old.
23 Коли ж їх відпустили, вони до своїх прибули́ й сповістили, про що́ первосвященики й старші до них говорили.
After they were set free, Peter and John came to their own people and reported all that the chief priests and the elders had said to them.
24 Вони ж, вислухавши, однодушно свій голос до Бога підне́сли й промовили: „Владико, що небо, і землю, і море, і все, що в них є, Ти створив!
When they heard it, they raised their voices together to God and said, “Lord, you made the heavens and the earth and the sea, and all that is in them.
25 Ти уста́ми Давида, Свого слуги́, отця нашого, сказав Духом Святим: „Чого люди бунтуються, а наро́ди задумують ма́рне?
You spoke by the Holy Spirit through the mouth of your servant, our father David, 'Why did the Gentile nations rage, and the peoples imagine useless things?'
26 Повстають царі зе́мні, і збираються старші докупи на Господа та на Христа Його“.
You said, 'The kings of the earth set themselves together, and the rulers gathered together against the Lord, and against his Christ.'
27 Бо справді зібралися в місці оцім проти Отрока Святого Твого Ісуса, що Його намастив Ти, Ірод та По́нтій Пилат із поганами та з наро́дом Ізраїлевим,
Indeed, both Herod and Pontius Pilate, together with the Gentiles and the people of Israel, gathered together in this city against your holy servant Jesus, whom you anointed.
28 учинити оте, що рука Твоя й воля Твоя наперед встановили були, щоб збуло́ся.
They gathered together to do all that your hand and your plan had decided in advance would happen.
29 І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміли́вістю слово Твоє повіда́ти,
Now, Lord, look upon their warnings and grant to your servants to speak your word with all boldness.
30 коли руку Свою простягатимеш Ти на вздоро́влення, і щоб знаме́на та чуда чинились Ім'я́м Твого Святого Отрока Ісуса“.
Stretch out your hand to heal, and to give signs and wonders through the name of your holy servant Jesus.”
31 Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і перепо́внилися всі Святим Духом, — і зачали говори́ти Слово Боже з сміли́вістю!
When they finished praying, the place where they were gathered together was shaken, and they were all filled with the Holy Spirit and they spoke the word of God with boldness.
32 А люди, що ввірували, мали серце одне й одну душу, і жоден із них не вважав що з маєтку свого́ за своє, але в них усе спі́льним було́.
The great number of those who believed were of one heart and soul. No one said that anything he possessed was his own, but they had everything in common.
33 І апо́столи з вели́кою силою свідчили про воскресіння Ісуса Господа, і благода́ть велика на всіх них була!
With great power the apostles were proclaiming their testimony about the resurrection of the Lord Jesus, and great grace was upon them all.
34 Бо жоден із них не терпів недостачі: бо, хто мав поле чи дім, продавали, і заплату за про́даж прино́сили,
There was no person among them who lacked anything, for all who owned title to lands or houses sold them and brought the money of the things that were sold
35 та й клали в ногах у апо́столів, — і роздавалося кожному, хто потре́бу в чім мав.
and laid it at the apostles' feet, and it was distributed to each one according to their need.
36 Так, Йо́сип, що Варна́вою — що в перекладі є „син потіхи“— був про́званий від апо́столів, Левит, родом кі́прянин,
Joseph, a Levite, a man from Cyprus whom the apostles called Barnabas (which means Son of Encouragement),
37 мавши поле, продав, а гроші приніс, та й поклав у ногах у апо́столів.
sold a field and brought the money and laid it at the apostles' feet.
