Дії 4
1 А коли промовляли вони до наро́ду оце́, до них приступили священики, і вла́да сторожі храму й саддукеї,
And while they were speaking to the people, the priests and the captain of the temple and the Sadducees came upon them,
2 обурюючись, що навчають наро́д та звіщають в Ісусі воскресі́ння з мертвих.
being indignant that they taught the people, and proclaimed in Jesus the resurrection from the dead.
3 І руки наклали на них, і до в'язниці всадили до ра́нку, бо вже вечір настав був.
And they laid hands upon them, and put them in prison until the next day; for it was now evening.
4 І багато-хто з тих, хто слухав слово, увірували; число ж мужів таки́х було тисяч із п'ять.
Many however of those who heard the word believed; and the number of the men became five thousand.
5 І сталось, що ра́нком зібралися в Єрусалимі начальники їхні, і старші та книжники,
And it came to pass on the next day, that their rulers and elders and scribes,
6 і Анна первосвященик, і Кайя́фа, і Іван, і Олександер, і скільки було їх із роду первосвященичого.
and Annas the high-priest, and Caiaphas, and John, and Alexander, and as many as were of the kindred of the high-priest, were gathered together at Jerusalem.
7 І, поставивши їх посере́дині, запиталися: „Якою ви силою чи яким ви ім'я́м те робили?“
And when they had set them in the midst, they asked, By what power, or by what name, did ye do this?
8 Тоді Петро, переповнений Духом Святим, промовив до них: „Начальники люду та старши́ни Ізраїлеві!
Then Peter, filled with the Holy Spirit, said to them, Rulers of the people, and elders of Israel!
9 Як сьогодні беруть нас на до́пит про те доброді́йство недужій люди́ні, як вона вздоро́влена, -
If we are this day examined in respect to a good deed done to a cripple, by what means he hath been restored,
10 нехай буде відо́мо всім вам, і всім лю́дям Ізраїлевим, що Ім'я́м Ісуса Христа Назаряни́на, що Його розп'яли́ ви, та Його воскресив Бог із мертвих, — Ним поставлений він перед вами здоровий!
be it known to you all, and to all the people of Israel, that by the name of Jesus Christ the Nazarene, whom ye crucified, whom God raised from the dead, —by him doth this man stand here before you sound.
11 Він „камінь, що ви, будівни́чі, відкинули, але каменем став Він нарі́жним!“
This is the stone which was set at nought by you the builders, which is become a cornerstone.
12 І нема ні в кім іншім спасі́ння. Бо під небом нема іншого Йме́ння, даного людям, що ним би спасти́ся ми мали“.
And there is salvation in no other; for there is not another name under heaven, that hath been given among men, by which we must be saved.
13 А бачивши сміли́вість Петра та Івана, і спостерігши, що то люди оби́два невчені та про́сті, дивувалися, і пізнали їх, що вони з Ісусом були́.
And when they beheld the boldness of Peter and John, and perceived that they were unlearned and common men, they wondered; and they recognized them as having been with Jesus.
14 Та бачивши, що вздоро́влений чоловік стоїть з ними, нічого навпро́ти сказати не могли.
And seeing the man that had been cured standing with them, they could say nothing in reply.
15 І, звелівши їм вийти із синедріо́ну, зачали радитися між собою,
But when they had commanded them to go aside out of the council, they conferred among themselves,
16 говорячи: „Що́ робити нам із цими людьми́? Бож усім ме́шканцям Єрусалиму відо́мо, що вчинили вони явне чудо, і не можемо того заперечити.
saying, What shall we do to these men? for that indeed a remarkable sign hath been wrought by them is manifest to all that dwell in Jerusalem; and we cannot deny it.
17 Та щоб більш не поши́рювалось це в наро́ді, то з погрозою заборонімо їм, щоб ніко́му з людей вони не говорили про Це Ім'я́“.
But that it spread no further among the people, let us strictly forbid them with threats to speak any longer in this name to any one.
18 І, закли́кавши їх, наказали їм не говорити, і взагалі не навчати про Ісусове Йме́ння.
And they called them, and commanded them not to speak at all, nor teach, in the name of Jesus.
19 І відповіли́ їм Петро та Іван, та й сказали: „Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога?
But Peter and John answered and said to them, Whether it is right in the sight of God to hearken to you rather than to God, judge ye.
20 Бо не можемо ми не казати про те, що́ ми бачили й чули!“
For we cannot but speak the things which we saw and heard.
21 А вони пригрози́ли їм ще, і відпустили їх, не знайшовши нічо́го, щоб їх покарати, через людей, бо всі сла́вили Бога за те, що сталось.
So, having further threatened them, they let them go, finding no way to punish them, on account of the people; because all were glorifying God for that which had been done.
22 Бо ро́ків більш сорока мав той чоловік, що на нім відбулося це чудо вздоро́влення.
For the man was above forty years old, on whom this sign of the healing had been wrought.
23 Коли ж їх відпустили, вони до своїх прибули́ й сповістили, про що́ первосвященики й старші до них говорили.
And being released they went to their own company, and reported all that the chief priests and elders had said to them.
24 Вони ж, вислухавши, однодушно свій голос до Бога підне́сли й промовили: „Владико, що небо, і землю, і море, і все, що в них є, Ти створив!
And on hearing it, they lifted up their voice to God with one accord, and said, Lord, thou art he that made heaven and earth and sea, and all things that are in them;
25 Ти уста́ми Давида, Свого слуги́, отця нашого, сказав Духом Святим: „Чого люди бунтуються, а наро́ди задумують ма́рне?
who by the mouth of thy servant David said, “Why did the heathen rage, and the peoples meditate vain things?
26 Повстають царі зе́мні, і збираються старші докупи на Господа та на Христа Його“.
The kings of the earth came up, and the rulers assembled together, against the Lord, and against his Anointed.”
27 Бо справді зібралися в місці оцім проти Отрока Святого Твого Ісуса, що Його намастив Ти, Ірод та По́нтій Пилат із поганами та з наро́дом Ізраїлевим,
For in truth against thy holy servant Jesus, whom thou didst anoint, did both Herod and Pontius Pilate, with the gentiles, and the peoples of Israel, assemble in this city,
28 учинити оте, що рука Твоя й воля Твоя наперед встановили були, щоб збуло́ся.
to do whatever thy hand and thy will before determined to be done.
29 І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміли́вістю слово Твоє повіда́ти,
And now, Lord, look upon their threatenings, and grant to thy servants that with all boldness they may speak thy word,
30 коли руку Свою простягатимеш Ти на вздоро́влення, і щоб знаме́на та чуда чинились Ім'я́м Твого Святого Отрока Ісуса“.
while thou stretchest forth thy hand to heal, and signs and wonders are wrought through the name of thy holy servant Jesus.
31 Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і перепо́внилися всі Святим Духом, — і зачали говори́ти Слово Боже з сміли́вістю!
And when they had prayed, the place was shaken where they were assembled; and they were all filled with the Holy Spirit, and they spoke the word of God with boldness.
32 А люди, що ввірували, мали серце одне й одну душу, і жоден із них не вважав що з маєтку свого́ за своє, але в них усе спі́льним було́.
And the multitude of those who believed were of one heart, and of one soul; and not one of them said that aught of the things which he possessed was his own; but they had all things common.
33 І апо́столи з вели́кою силою свідчили про воскресіння Ісуса Господа, і благода́ть велика на всіх них була!
And with great power did the apostles give their testimony to the resurrection of the Lord Jesus; and great grace was upon them all.
34 Бо жоден із них не терпів недостачі: бо, хто мав поле чи дім, продавали, і заплату за про́даж прино́сили,
For there was no one among them that was in want; for as many as were possessors of lands or houses sold them, and brought the prices of the things that were sold,
35 та й клали в ногах у апо́столів, — і роздавалося кожному, хто потре́бу в чім мав.
and laid them at the feet of the apostles; and distribution was made to every one, according as he had need.
36 Так, Йо́сип, що Варна́вою — що в перекладі є „син потіхи“— був про́званий від апо́столів, Левит, родом кі́прянин,
And Joseph, who by the apostles was surnamed Barnabas, (which is, when interpreted, Son of consolation, ) a Levite, born in Cyprus,
37 мавши поле, продав, а гроші приніс, та й поклав у ногах у апо́столів.
having land, sold it, and brought the money, and laid it at the feet of the apostles.
