Дії 3
1 А Петро та Іван на дев'яту годину молитви йшли ра́зом у храм.
tRtIyayAmavelAyAM satyAM prArthanAyAH samaye pitarayohanau sambhUya mandiraM gacchataH|
2 І не́сено там чоловіка одно́го, що кривий був з утро́би своєї матері. Його садови́ли щоденно в воро́тях храму, що Красними звалися, просити ми́лостині від тих, хто до храму йшов.
tasminneva samaye mandirapravezakAnAM samIpe bhikSAraNArthaM yaM janmakhaJjamAnuSaM lokA mandirasya sundaranAmni dvAre pratidinam asthApayan taM vahantastadvAraM Anayan|
3 Як побачив же він, що Петро та Іван хочуть у храм увійти, став просити в них милостині.
tadA pitarayohanau mantiraM praveSTum udyatau vilokya sa khaJjastau kiJcid bhikSitavAn|
4 Петро ж із Іваном поглянув на нього й сказав: „Подивися на нас!“
tasmAd yohanA sahitaH pitarastam ananyadRSTyA nirIkSya proktavAn AvAM prati dRSTiM kuru|
5 І той подивився на них, сподіваючися щось дістати від них.
tataH sa kiJcit prAptyAzayA tau prati dRSTiM kRtavAn|
6 Та промовив Петро: „Срібла й золота в мене нема, але що я маю, даю тобі: У Ім'я́ Ісуса Христа Назаряни́на — устань та й ходи!“
tadA pitaro gaditavAn mama nikaTe svarNarUpyAdi kimapi nAsti kintu yadAste tad dadAmi nAsaratIyasya yIzukhrISTasya nAmnA tvamutthAya gamanAgamane kuru|
7 І, узявши його за прави́цю, він підвів його. І хвилі тієї зміцни́лися но́ги й сугло́бці його!
tataH paraM sa tasya dakSiNakaraM dhRtvA tam udatolayat; tena tatkSaNAt tasya janasya pAdagulphayoH sabalatvAt sa ullamphya protthAya gamanAgamane 'karot|
8 І, зірвавшись, він устав та й ходив, і з ними у храм увійшов, ходячи та підскакуючи, і хвалячи Бога!
tato gamanAgamane kurvvan ullamphan IzvaraM dhanyaM vadan tAbhyAM sArddhaM mandiraM prAvizat|
9 Наро́д же ввесь бачив, як ходив він та Бога хвалив.
tataH sarvve lokAstaM gamanAgamane kurvvantam IzvaraM dhanyaM vadantaJca vilokya
10 І пізнали його, що це той, що при Красних воро́тях храму сидів ради милостині. І вони перепо́внились жа́хом та по́дивом із того, що́ сталось йому!
mandirasya sundare dvAre ya upavizya bhikSitavAn saevAyam iti jJAtvA taM prati tayA ghaTanayA camatkRtA vismayApannAzcAbhavan|
11 А тому́, що тримався він Петра та Івана, увесь наро́д зачудований збігся до них на той ґанок, який Соломоновим зветься.
yaH khaJjaH svasthobhavat tena pitarayohanoH karayordhTatayoH satoH sarvve lokA sannidhim Agacchan|
12 І, побачивши це, промовив Петро до наро́ду: „Мужі ізраїльські! Чого ви дивуєтесь цим, та чого ви на нас позира́єте так, ніби те, що він ходить, ми зробили своєю силою чи благоче́стям?
tad dRSTvA pitarastebhyo'kathayat, he isrAyelIyalokA yUyaM kuto 'nenAzcaryyaM manyadhve? AvAM nijazaktyA yadvA nijapuNyena khaJjamanuSyamenaM gamitavantAviti cintayitvA AvAM prati kuto'nanyadRSTiM kurutha?
13 „Бог Авраамів, та Ісаків, та Яковів, Бог наших батьків, Сина Свого прославив“, Ісуса, Якого ви ви́дали, і відцуралися перед Пилатом, як він присудив був пустити Його.
yaM yIzuM yUyaM parakareSu samArpayata tato yaM pIlAto mocayitum ecchat tathApi yUyaM tasya sAkSAn nAGgIkRtavanta ibrAhIma ishAko yAkUbazcezvaro'rthAd asmAkaM pUrvvapuruSANAm IzvaraH svaputrasya tasya yIzo rmahimAnaM prAkAzayat|
14 Але ви відцура́лись Святого та Праведного, і домагалися видати вам душогубця.
kintu yUyaM taM pavitraM dhArmmikaM pumAMsaM nAGgIkRtya hatyAkAriNamekaM svebhyo dAtum ayAcadhvaM|
15 Начальника ж життя ви забили, та Його воскресив Бог із мертвих, чого свідками — ми!
pazcAt taM jIvanasyAdhipatim ahata kintvIzvaraH zmazAnAt tam udasthApayata tatra vayaM sAkSiNa Asmahe|
16 І через віру в Ім'я́ Його вздоро́вило Ім'я́ Його того, кого бачите й знаєте. І віра, що від Нього, прине́сла йому вздоро́влення це перед вами всіма́.
imaM yaM mAnuSaM yUyaM pazyatha paricinutha ca sa tasya nAmni vizvAsakaraNAt calanazaktiM labdhavAn tasmin tasya yo vizvAsaH sa taM yuSmAkaM sarvveSAM sAkSAt sampUrNarUpeNa svastham akArSIt|
17 А тепер, браття, знаю, що вчинили ви це з несвідо́мости, як і ваші начальники.
he bhrAtaro yUyaM yuSmAkam adhipatayazca ajJAtvA karmmANyetAni kRtavanta idAnIM mamaiSa bodho jAyate|
18 А Бог учинив так, як Він провіщав був уста́ми Своїх усіх пророків, щоб терпіти Христові.
kintvIzvaraH khrISTasya duHkhabhoge bhaviSyadvAdinAM mukhebhyo yAM yAM kathAM pUrvvamakathayat tAH kathA itthaM siddhA akarot|
19 Покайтеся ж та наверні́ться, щоб Він змилувався над вашими гріхами,
ataH sveSAM pApamocanArthaM khedaM kRtvA manAMsi parivarttayadhvaM, tasmAd IzvarAt sAntvanAprApteH samaya upasthAsyati;
20 щоб часи́ відпочинку прийшли від обличчя Господнього, і щоб послав запові́дженого вам Ісуса Христа,
punazca pUrvvakAlam Arabhya pracArito yo yIzukhrISTastam Izvaro yuSmAn prati preSayiSyati|
21 що Його небо мусить прийняти аж до ча́су відно́влення всього, про що провіщав Бог від віку устами всіх святих пророків Своїх! (aiōn g165)
kintu jagataH sRSTimArabhya Izvaro nijapavitrabhaviSyadvAdigaNona yathA kathitavAn tadanusAreNa sarvveSAM kAryyANAM siddhiparyyantaM tena svarge vAsaH karttavyaH| (aiōn g165)
22 Бо Мойсей провіща́в: „Господь Бог вам Пророка піді́йме від ваших братів, як мене; у всім Його слухайтеся, про що тільки Він вам говоритиме!“
yuSmAkaM prabhuH paramezvaro yuSmAkaM bhrAtRgaNamadhyAt matsadRzaM bhaviSyadvaktAram utpAdayiSyati, tataH sa yat kiJcit kathayiSyati tatra yUyaM manAMsi nidhaddhvaM|
23 „І станеться, що кожна душа, яка не послухала б того Пророка, зни́щена буде з наро́ду“.
kintu yaH kazcit prANI tasya bhaviSyadvAdinaH kathAM na grahISyati sa nijalokAnAM madhyAd ucchetsyate," imAM kathAm asmAkaM pUrvvapuruSebhyaH kevalo mUsAH kathayAmAsa iti nahi,
24 Так само всі пророки від Самуї́ла й наступних, скільки їх говорило, також провіщали ці дні.
zimUyelbhaviSyadvAdinam Arabhya yAvanto bhaviSyadvAkyam akathayan te sarvvaeva samayasyaitasya kathAm akathayan|
25 Сини ви пророків і того заповіту, що Бог вашим батька́м заповів, промовляючи до Авраама: „І в насінні твоїм усі народи землі благосло́влені будуть!“
yUyamapi teSAM bhaviSyadvAdinAM santAnAH, "tava vaMzodbhavapuMsA sarvvadezIyA lokA AziSaM prAptA bhaviSyanti", ibrAhIme kathAmetAM kathayitvA IzvarosmAkaM pUrvvapuruSaiH sArddhaM yaM niyamaM sthirIkRtavAn tasya niyamasyAdhikAriNopi yUyaM bhavatha|
26 Воскресивши Свого Слугу, Бог послав Його перше до вас, щоб вас поблагослови́ти, щоб кожен із вас відвернувся від злих своїх учинків!“
ata Izvaro nijaputraM yIzum utthApya yuSmAkaM sarvveSAM svasvapApAt parAvarttya yuSmabhyam AziSaM dAtuM prathamatastaM yuSmAkaM nikaTaM preSitavAn|
