Дії 3
1 А Петро та Іван на дев'яту годину молитви йшли ра́зом у храм.
NOW at that time Peter and John were going up to the temple at the hour of prayer, the ninth;
2 І не́сено там чоловіка одно́го, що кривий був з утро́би своєї матері. Його садови́ли щоденно в воро́тях храму, що Красними звалися, просити ми́лостині від тих, хто до храму йшов.
when a certain man who was lame from his mother’s womb was carried, whom they laid daily at the gate of the temple called Beautiful, to ask alms of those who were entering into the temple;
3 Як побачив же він, що Петро та Іван хочуть у храм увійти, став просити в них милостині.
who seeing Peter and John just going into the temple, asked to receive alms.
4 Петро ж із Іваном поглянув на нього й сказав: „Подивися на нас!“
Then Peter fixing his eves stedfastly on him with John, said, Look on us.
5 І той подивився на них, сподіваючися щось дістати від них.
So he attentively regarded them, expecting to receive something from them.
6 Та промовив Петро: „Срібла й золота в мене нема, але що я маю, даю тобі: У Ім'я́ Ісуса Христа Назаряни́на — устань та й ходи!“
Then said Peter, I have neither silver nor gold; but what I have, that I give thee: By the name of Jesus Christ the Nazarean, arise, and walk!
7 І, узявши його за прави́цю, він підвів його. І хвилі тієї зміцни́лися но́ги й сугло́бці його!
And taking him by the right hand, he raised him up: and immediately his feet and ancles were restored to strength.
8 І, зірвавшись, він устав та й ходив, і з ними у храм увійшов, ходячи та підскакуючи, і хвалячи Бога!
And springing up he stood on his feet, and walked, and entered with them into the temple, walking, and leaping, and praising God.
9 Наро́д же ввесь бачив, як ходив він та Бога хвалив.
And all the people beheld him walking and praising God:
10 І пізнали його, що це той, що при Красних воро́тях храму сидів ради милостині. І вони перепо́внились жа́хом та по́дивом із того, що́ сталось йому!
and they took notice of him, that it was the same person who had sat for alms at the Beautiful gate of the temple: and they were filled with astonishment and amazed at what had happened to him.
11 А тому́, що тримався він Петра та Івана, увесь наро́д зачудований збігся до них на той ґанок, який Соломоновим зветься.
But as the lame man that was cured held fast Peter and John, all the people ran together unto them into the portico called Solomon’s, in vast amazement.
12 І, побачивши це, промовив Петро до наро́ду: „Мужі ізраїльські! Чого ви дивуєтесь цим, та чого ви на нас позира́єте так, ніби те, що він ходить, ми зробили своєю силою чи благоче́стям?
Then Peter observing it, addressed himself to the people, Ye men of Israel, why marvel ye at this? or why gaze ye upon us, as if by our own power or piety we had enabled this man to walk?
13 „Бог Авраамів, та Ісаків, та Яковів, Бог наших батьків, Сина Свого прославив“, Ісуса, Якого ви ви́дали, і відцуралися перед Пилатом, як він присудив був пустити Його.
The God of Abraham, and Isaac, and Jacob, the God of our fathers, hath glorified his Son Jesus; whom ye delivered up, and denied him in the presence of Pilate, when he had determined to release him.
14 Але ви відцура́лись Святого та Праведного, і домагалися видати вам душогубця.
But ye denied the Holy One and the Just, and besought that a man, a murderer, might as a favour be given unto you;
15 Начальника ж життя ви забили, та Його воскресив Бог із мертвих, чого свідками — ми!
but ye slew the Author of life, whom God raised from the dead: of which we are witnesses.
16 І через віру в Ім'я́ Його вздоро́вило Ім'я́ Його того, кого бачите й знаєте. І віра, що від Нього, прине́сла йому вздоро́влення це перед вами всіма́.
And through faith in his name hath his name restored this man to strength, whom ye behold and know: yea, the faith which is by him hath given him this perfect soundness in the sight of you all.
17 А тепер, браття, знаю, що вчинили ви це з несвідо́мости, як і ваші начальники.
And now, brethren, I know that through ignorance ye did this deed, as did also your rulers.
18 А Бог учинив так, як Він провіщав був уста́ми Своїх усіх пророків, щоб терпіти Христові.
But the things which God before announced by the mouth of all his prophets, that Messiah should suffer, he hath thus fulfilled.
19 Покайтеся ж та наверні́ться, щоб Він змилувався над вашими гріхами,
Repent ye therefore, and be converted, that your sins may be blotted out, when refreshing seasons shall come from the presence of the Lord;
20 щоб часи́ відпочинку прийшли від обличчя Господнього, і щоб послав запові́дженого вам Ісуса Христа,
and he will send Jesus Christ, who was before preached unto you:
21 що Його небо мусить прийняти аж до ча́су відно́влення всього, про що провіщав Бог від віку устами всіх святих пророків Своїх! (aiōn g165)
whom the heaven indeed must receive, until the times of restoration of all things, which God hath spoken of by the mouth of all his holy prophets from the beginning of the world. (aiōn g165)
22 Бо Мойсей провіща́в: „Господь Бог вам Пророка піді́йме від ваших братів, як мене; у всім Його слухайтеся, про що тільки Він вам говоритиме!“
For Moses truly said unto the fathers, “A prophet shall the Lord your God raise up unto you from among your brethren, like myself; him shall ye hear in all things whatsoever he shall speak to you.
23 „І станеться, що кожна душа, яка не послухала б того Пророка, зни́щена буде з наро́ду“.
But it shall come to pass, that every soul which will not hearken to that prophet, shall be utterly exterminated from amidst the people.”
24 Так само всі пророки від Самуї́ла й наступних, скільки їх говорило, також провіщали ці дні.
And all the prophets indeed from Samuel, and those who succeeded him, as many as have spoken, have also foretold those days.
25 Сини ви пророків і того заповіту, що Бог вашим батька́м заповів, промовляючи до Авраама: „І в насінні твоїм усі народи землі благосло́влені будуть!“
Ye are the children of the prophets, and of the covenant which God made with our fathers, saying unto Abraham, And “in thy seed shall all the nations of the earth be blessed.”
26 Воскресивши Свого Слугу, Бог послав Його перше до вас, щоб вас поблагослови́ти, щоб кожен із вас відвернувся від злих своїх учинків!“
Unto you in the first instance, hath God, after raising up his Son Jesus, sent him to bless you, to the end that every one of you should turn away from your iniquities.
