Дії 27
1 А коли постановлено, щоб відпли́нули ми до Італії, то віддано Павла та ще деяких інших ув'я́знених сотникові, Юлієві на ім'я́, з полку Августа.
Now as it was determined that we should sail to Italy, they delivered Paul and some other prisoners to a centurion named Julius, of the Augustan cohort.
2 І посідали ми на корабля адрамі́тського, що пливти́ мав біля місць азійських, та й відча́лили. Із нами був Аріста́рх македо́нець із Солу́ня.
And going on board a ship of Adramyttium, we went off, intending to sail by the coasts of Asia; Aristarchus a Macedonian of Thessalonica being with us.
3 А другого дня ми пристали в Сидо́ні. До Павла ж Юлій ставивсь по-лю́дському, і дозволив до друзів піти, та їхньої опіки зазнати.
And the next day we touched at Sidon. And Julius treating Paul with great humanity, permitted him to go to his friends to get proper supplies.
4 А ви́рушивши звідти, припливли́ ми до Кіпру, бо вітри́ супроти́вні були́.
And when we departed from thence, we sailed under Cyprus, because the winds were contrary.
5 Коли ж перепли́нули море, що біля Кілікі́ї й Памфі́лії, то ми прибули́ до Лікі́йської Міри.
And sailing through the sea of Cilicia and Pamphylia, we came to Myra a city of Lycia.
6 І там сотник знайшов корабля олександрійського, що пли́в в Італію, і всадив нас на нього.
And there the centurion finding a ship of Alexandria bound for Italy, he put us on board it.
7 І днів багато помалу пливли́ ми, і насилу насупроти Кніду припли́нули, а що вітер нас не допускав, попливли́ ми додолу на Кріт при Салмо́ні.
And as we sailed slowly for many days, and were hardly got on to Cnidus, the wind not permitting us, we sailed under Crete by Salmone.
8 І коли ми насилу минули його, то припливли́ до одно́го місця, що зветься Доброю При́станню, недалеко якого знахо́диться місто Ласе́я.
And passing it with difficulty, we came to a place called the Fair-havens, near to which was the city of Lasea.
9 А як ча́су минуло багато, і була вже плавба́ небезпечна, бо минув уже й піст, то зачав Павло радити,
And as much time was spent, and sailing was now dangerous, (for the fast was now past, ) Paul exhorted them,
10 говорячи їм: „О мужі! Я бачу, що буде плавба́ з перешкодами та з великим ущербком не лиш для вантажу́ й корабля, але й для наших душ“.
saying, Sirs, I perceive that this voyage is like to be prejudicial and with much damage, not only of the lading and of the ship, but also of our lives.
11 Та сотник довіря́в більше стерни́чому та власнико́ві корабля, ніж тому, що Павло говорив.
But the centurion regarded the pilot and the master of the vessel, more than the things that were said by Paul.
12 А що при́стань була на зимівлю неви́гідна, то більшість давала пораду відпли́нути звідти, щоб, як можна, дістатись до Фініка, і перезимувати в пристані крітській, неприступній західнім вітра́м із пі́вдня та з пі́вночі.
And the haven not being commodious to winter in, the greater part advised to sail from thence, if they could possibly reach to Phenice to winter at that haven of Crete, which looks both to the south-west and north-west.
13 А як вітер півде́нний повіяв, то поду́мали, що бажа́ння вони досягли́, тому витягли кітви й попливли покрай Кріту.
And as the south wind blew gently, thinking they were secure of their purpose, they weighed anchor and sailed close by Crete.
14 Але незаба́ром ударив на них рвучкий вітер, що зветься евроклі́дон.
But not long after there arose against it a tempestuous wind called Euroclydon.
15 А коли корабель був підхо́плений, і не міг противитись вітрові, то йому віддались ми й поне́слися.
And the ship being hurried on, and not able to face the wind, we gave it up and so were carried along.
16 І наїхали ми на один остріве́ць, що Кла́вдою зветься, і чо́вна насилу затримати змогли.
And running under a certain island called Clauda, we were hardly able to become masters of the boat.
17 Коли ж його витягли, то за́собів допомічни́х добирали й корабля підв'язали. А боявшись, щоб не впасти на Сірт, поспускали вітри́ла, і носилися так.
Which when they had hoisted up, they used helps, undergirding the ship; and fearing least they should fall into the quick-sands, they struck fail, and so were driven.
18 А коли зачала́ буря мі́цно нас ки́дати, то другого дня стали ми розванта́жуватись,
And as we were exceedingly tossed by the storm, the next day they lightened the ship:
19 а третього дня корабельне знаря́ддя ми повикидали власно́руч.
and the third day we cast out with our own hands the tackling of the ship too.
20 А коли довгі дні не з'являлось ні сонце, ні зо́рі, і буря чимала на нас напирала, то останню наді́ю ми втратили, щоб нам урятуватись.
And as neither sun nor stars appeared for several days, and no small tempest lay on us, all hope of our being saved was now taken away.
21 А як довго не їли вони, то Павло став тоді серед них і промовив: „О мужі, тож треба було мене слухатися та не відпливати від Кріту, — і обминули б були ці терпіння та шкоди.
But after long abstinence from food, Paul stood up in the midst of them and said, Sirs, ye should have hearkened unto me, and not loosed from Crete, and so have saved this damage and loss.
22 А тепер вас благаю триматись на дусі, бо ні о́дна душа з вас не згине, окрім корабля.
However, I now exhort you to be of good courage: for there shall be no loss of any life among you, but only of the ship:
23 Бо ночі цієї з'явився мені Ангол Бога, Якому належу й Якому служу́,
for there stood by me this night an angel of God, whose I am, and whom I serve, saying,
24 та і прорік: „Не бійся, Па́вле, бо треба тобі перед ке́сарем стати, і ось Бог дарував тобі всіх, хто з тобою пливе“.
Fear not, Paul, thou must be brought before Cesar, and behold God hath given thee all that are sailing with thee.
25 Тому́ то тримайтесь на дусі, о мужі, бо я вірую Богові, що станеться так, як було мені сказано.
Wherefore, Sirs, be of good courage; for I trust in God, that it shall be so, according as it was told me.
26 І ми мусимо наткнутись на о́стрів якійсь“.
But we must be cast upon some island.
27 А коли надійшла чотирнадцята ніч, і ми носились по Адріяти́цькому морю, то десь коло пі́вночі стали доми́слюватись моряки, що наближуються до якоїсь землі.
And when the fourteenth night was come, as we were driven up and down in the Adriatic sea, about the middle of the night the mariners thought they drew near to some land:
28 І, запустивши оли́вницю, двадцять сяжнів знайшли. А від 'їхавши трохи, запустити оли́вницю знову, — і знайшли сяжнів п'ятнадцять.
and sounding they found it twenty fathoms; and when they had gone a little farther, and sounded again, they found it fifteen fathoms.
29 І боявшись, щоб не натрапити нам на скеля́сті місця́, ми закинули чотири кі́тві з корми́, і благали, щоб настав день.
Then fearing least they should fall upon some rocky places, they cast four anchors out of the stern and wished for day.
30 А коли моряки намага́лись утекти́ з корабля́, і чо́вна спускали до моря, вдаючи́, ніби кі́тви закинути з носа хо́чуть,
But the mariners endeavouring to flee out of the ship, and having let down the boat into the sea, under pretence that they were going to stretch out anchors from the head of the ship,
31 то сказав Павло сотникові й воякам: „Як вони в кораблі не зоста́нуться, то спасти́сь ви не зможете!“
Paul said to the centurion, and to the soldiers, Unless these men stay in the ship ye cannot be saved.
32 Тоді вояки́ перерізали мо́тузи в чо́вна, і дали́ йому впасти.
Then the soldiers cut off the ropes of the boat, and let it fall off.
33 А коли розвиднятися стало, то благав Павло всіх, щоб поживу прийняти, і казав: „Чотирна́дцятий день ось сьогодні без їжі ви перебуваєте, очікуючи та нічого не ївши.
And while the day was coming on, Paul exhorted them all to take some food, saying, Fourteen days this day ye continue waiting without proper food, having taken nothing:
34 Тому́ то благаю вас ї́жу прийняти, бо це на рятунок вам буде, — бо жодному з вас не спаде з голови й волоси́на!“
wherefore I exhort you to take some nourishment, for this is necessary for your safety: for there shall not a hair fall from the head of any of you.
35 А промовивши це, узяв хліб та подякував Богові перед усіма́, і, поламавши, став їсти.
And having spoken thus, he took bread and gave thanks to God in presence of them all, and when he had broken it he began to eat.
36 Тоді всі підне́слись на дусі, і, стали поживу приймати.
And being all encouraged they also took some food.
37 А всіх душ нас було в кораблі — двісті сімдесят шість.
And we were in all in the ship two hundred and seventy-six souls.
38 І як наїлись вони, то стали полегшувати корабля, викидаючи збіжжя до моря.
And when they were satisfied with food, they lightened the ship and cast out the corn into the sea.
39 А коли настав день, то вони не могли розпізнати землі, одначе зато́ку якусь там угледіли, що берега пла́ского мала, до якого й ви́рішили, як можна, приплисти́ з кораблем.
And when it was day, they did not know the land near them: but they perceived a certain creek with a shore, into which they were desirous, if they could, to have thrust the ship.
40 Підняли тоді кі́тви, і повкидали до моря, і порозв'язували поворо́зки в стерна́, і вітри́ло мале за вітром поставили, — та й покерува́ли до берега.
And when they had taken up the anchors, they trusted the ship to the sea, at the same time, loosing the rudder-bands; and hoisting up the main-sail to the wind, they made to the shore.
41 Та ось ми натра́пили на місце, що мало з обох сторін море, і корабель опинивсь на мілко́му: ніс загруз й позоставсь нерухо́мий, а корма́ розбивалася силою хвиль.
But falling into a place where two seas met, they ran the ship a-ground; and the fore-part stuck fast, and remained immoveable, but the hinder part was dashed in pieces by the violence of the waves.
42 Вояки́ ж були змовилися повбивати в'язнів, щоб котри́йсь не поплив і не втік.
And the counsel of the soldiers was to kill the prisoners, least any of them should swim out and escape.
43 Але сотник хотів урятувати Павла, і заборонив їхній на́мір, і звелів усім тим, хто пли́вати вміє, щоб скакали та перші на берег вихо́дили,
But the centurion, desirous to save Paul, hindered them from their purpose, and ordered those that could swim to throw themselves out first, and get off to land:
44 а інші — хто на до́шках, а хто на чімбудь з корабля. І таким чином сталось, що всі врятувались на землю!
and the rest, some on planks, and others on some other things out of the ship. And so it came to pass that they all got safe to land.
