< Дії 27 >
1 А коли постановлено, щоб відпли́нули ми до Італії, то віддано Павла та ще деяких інших ув'я́знених сотникові, Юлієві на ім'я́, з полку Августа.
And as it was determined that we should sail to Italy, they delivered Paul and some other prisoners to a centurion of the Augustan band, named Julius.
2 І посідали ми на корабля адрамі́тського, що пливти́ мав біля місць азійських, та й відча́лили. Із нами був Аріста́рх македо́нець із Солу́ня.
And going on board a ship of Adramyttium, we put to sea, intending to sail by the coast of Asia, Aristarchus, a Macedonian of Thessalonica, being with us.
3 А другого дня ми пристали в Сидо́ні. До Павла ж Юлій ставивсь по-лю́дському, і дозволив до друзів піти, та їхньої опіки зазнати.
On the next day, we touched at Sidon; and Julius treated Paul with kindness, and permitted him to go to his friends, and receive their attentions.
4 А ви́рушивши звідти, припливли́ ми до Кіпру, бо вітри́ супроти́вні були́.
And thence we put to sea, and sailed under the lee of Cyprus, because the winds were adverse.
5 Коли ж перепли́нули море, що біля Кілікі́ї й Памфі́лії, то ми прибули́ до Лікі́йської Міри.
And when we had sailed across the sea opposite Cilicia and Pamphylia, we came to Myra, a city of Lycia.
6 І там сотник знайшов корабля олександрійського, що пли́в в Італію, і всадив нас на нього.
And there the centurion found a ship of Alexandria, sailing to Italy; and he put us on board.
7 І днів багато помалу пливли́ ми, і насилу насупроти Кніду припли́нули, а що вітер нас не допускав, попливли́ ми додолу на Кріт при Салмо́ні.
For many days we sailed slowly; and having with difficulty come off Cnidus, the wind not permitting us to go further, we sailed under the lee of Crete, off Salmone:
8 І коли ми насилу минули його, то припливли́ до одно́го місця, що зветься Доброю При́станню, недалеко якого знахо́диться місто Ласе́я.
and coasting along it with difficulty, we came to a place called Fair Havens, near which is the city of Lasea.
9 А як ча́су минуло багато, і була вже плавба́ небезпечна, бо минув уже й піст, то зачав Павло радити,
But, after much time had been spent, and sailing was now dangerous, for the fast was already past, Paul admonished them,
10 говорячи їм: „О мужі! Я бачу, що буде плавба́ з перешкодами та з великим ущербком не лиш для вантажу́ й корабля, але й для наших душ“.
saying: Men, I perceive that this voyage will be with damage and much loss, not only to the cargo and the ship, but also to our lives.
11 Та сотник довіря́в більше стерни́чому та власнико́ві корабля, ніж тому, що Павло говорив.
But the centurion had more confidence in the pilot, and in the owner of the ship, than in the things which were spoken by Paul.
12 А що при́стань була на зимівлю неви́гідна, то більшість давала пораду відпли́нути звідти, щоб, як можна, дістатись до Фініка, і перезимувати в пристані крітській, неприступній західнім вітра́м із пі́вдня та з пі́вночі.
And as the harbor was not commodious to winter in, the majority advised that they should put to sea from that place also, if, by any means, they might reach Phoenix, and winter there, which is a harbor of Crete, lying toward the south-west and north-west.
13 А як вітер півде́нний повіяв, то поду́мали, що бажа́ння вони досягли́, тому витягли кітви й попливли покрай Кріту.
And when the south wind blew gently, supposing that they had gained their object, they launched the ship, and ran along close to the shore of Crete.
14 Але незаба́ром ударив на них рвучкий вітер, що зветься евроклі́дон.
But in a little time a tempestuous wind, called Euroclydon, blew against it.
15 А коли корабель був підхо́плений, і не міг противитись вітрові, то йому віддались ми й поне́слися.
And the ship being caught and unable to bear up against the wind, we committed it to the gale, and were driven along.
16 І наїхали ми на один остріве́ць, що Кла́вдою зветься, і чо́вна насилу затримати змогли.
And running under the lee of a certain island called Clauda, we with difficulty secured the boat.
17 Коли ж його витягли, то за́собів допомічни́х добирали й корабля підв'язали. А боявшись, щоб не впасти на Сірт, поспускали вітри́ла, і носилися так.
When they had taken it up, they used helps, undergirding the ship. And fearing lest they should fall into the quicksand, they lowered the mast, and thus were driven along.
18 А коли зачала́ буря мі́цно нас ки́дати, то другого дня стали ми розванта́жуватись,
And as we were greatly tossed by the tempest, on the next day they threw overboard the cargo;
19 а третього дня корабельне знаря́ддя ми повикидали власно́руч.
and on the third day, with our own hands, we threw out the tackling of the ship.
20 А коли довгі дні не з'являлось ні сонце, ні зо́рі, і буря чимала на нас напирала, то останню наді́ю ми втратили, щоб нам урятуватись.
And as neither sun nor stars appeared for many days, and no small tempest lay upon us, all hope of our being saved was at length taken away.
21 А як довго не їли вони, то Павло став тоді серед них і промовив: „О мужі, тож треба було мене слухатися та не відпливати від Кріту, — і обминули б були ці терпіння та шкоди.
But, after long abstinence from food, Paul stood up in the midst of them, and said: men, you ought to have been persuaded by me, and not to have put to sea from Crete; and you would have avoided this damage and loss.
22 А тепер вас благаю триматись на дусі, бо ні о́дна душа з вас не згине, окрім корабля.
And now, I exhort you to be of good cheer; for there shall be no loss of life among you, but only of the ship.
23 Бо ночі цієї з'явився мені Ангол Бога, Якому належу й Якому служу́,
For there stood by me this night an angel of God, whose I am, and whom I serve,
24 та і прорік: „Не бійся, Па́вле, бо треба тобі перед ке́сарем стати, і ось Бог дарував тобі всіх, хто з тобою пливе“.
and said, Fear not, Paul; you must stand in the presence of Cæsar; and behold, God has given you all that are sailing with you.
25 Тому́ то тримайтесь на дусі, о мужі, бо я вірую Богові, що станеться так, як було мені сказано.
For this reason, men, be cheerful; for I believe God, that it shall be even as it was told to me.
26 І ми мусимо наткнутись на о́стрів якійсь“.
But we must be thrown upon a certain island.
27 А коли надійшла чотирнадцята ніч, і ми носились по Адріяти́цькому морю, то десь коло пі́вночі стали доми́слюватись моряки, що наближуються до якоїсь землі.
But when the fourteenth night had come, and we were drifting up and down in the Adriatic Sea, about midnight the sailors supposed that they were drawing near some land.
28 І, запустивши оли́вницю, двадцять сяжнів знайшли. А від 'їхавши трохи, запустити оли́вницю знову, — і знайшли сяжнів п'ятнадцять.
And they sounded, and found twenty fathoms: and when they had gone a little further, and sounded again, they found fifteen fathoms.
29 І боявшись, щоб не натрапити нам на скеля́сті місця́, ми закинули чотири кі́тві з корми́, і благали, щоб настав день.
And fearing that we would fall upon rocks, they threw out four anchors from the stern, and wished for day.
30 А коли моряки намага́лись утекти́ з корабля́, і чо́вна спускали до моря, вдаючи́, ніби кі́тви закинути з носа хо́чуть,
And as the sailors were attempting to flee from the ship, and were letting down the boat into the sea, under the pretext that they were about to let down anchors from the prow,
31 то сказав Павло сотникові й воякам: „Як вони в кораблі не зоста́нуться, то спасти́сь ви не зможете!“
Paul said to the centurion and the soldiers: Unless these remain in the ship, you can not be saved.
32 Тоді вояки́ перерізали мо́тузи в чо́вна, і дали́ йому впасти.
Then the soldiers cut away the ropes of the boat, and let it fall off.
33 А коли розвиднятися стало, то благав Павло всіх, щоб поживу прийняти, і казав: „Чотирна́дцятий день ось сьогодні без їжі ви перебуваєте, очікуючи та нічого не ївши.
And while the day was coming on, Paul exhorted them all to take food, saying: This is the fourteenth day that you have been in suspense, and continued without food, having taken nothing.
34 Тому́ то благаю вас ї́жу прийняти, бо це на рятунок вам буде, — бо жодному з вас не спаде з голови й волоси́на!“
Wherefore, I exhort you to take food; for this will promote your safety. For not a hair shall fall from the head of any of you.
35 А промовивши це, узяв хліб та подякував Богові перед усіма́, і, поламавши, став їсти.
And when he had said this, he took bread, and gave thanks to God before them all, and broke, and began to eat.
36 Тоді всі підне́слись на дусі, і, стали поживу приймати.
And all became cheerful, and also partook of food.
37 А всіх душ нас було в кораблі — двісті сімдесят шість.
And all of us that were in the ship were two hundred and seventy-six souls.
38 І як наїлись вони, то стали полегшувати корабля, викидаючи збіжжя до моря.
When they were satisfied with food, they lightened the ship by throwing the provisions into the sea.
39 А коли настав день, то вони не могли розпізнати землі, одначе зато́ку якусь там угледіли, що берега пла́ского мала, до якого й ви́рішили, як можна, приплисти́ з кораблем.
And when it was day, they did not recognize the land; but they perceived an inlet, that had an accessible shore, into which they desired, if they could, to thrust the ship.
40 Підняли тоді кі́тви, і повкидали до моря, і порозв'язували поворо́зки в стерна́, і вітри́ло мале за вітром поставили, — та й покерува́ли до берега.
And, after cutting away the anchors, they committed the ship to the sea, at the same time loosing the lashings of the rudders: and they set up the front sail to the wind, and kept the ship firmly toward the shore.
41 Та ось ми натра́пили на місце, що мало з обох сторін море, і корабель опинивсь на мілко́му: ніс загруз й позоставсь нерухо́мий, а корма́ розбивалася силою хвиль.
And falling into a place where two currents met, they ran the ship aground, and the prow stuck fast, and remained immovable; but the stern was broken by the violence of the waves.
42 Вояки́ ж були змовилися повбивати в'язнів, щоб котри́йсь не поплив і не втік.
The soldiers counsel was to kill the prisoners, lest some of them should swim out and escape.
43 Але сотник хотів урятувати Павла, і заборонив їхній на́мір, і звелів усім тим, хто пли́вати вміє, щоб скакали та перші на берег вихо́дили,
But the centurion, wishing to save Paul, kept them from their purpose, and commanded those who were able to swim, to throw themselves into the sea first, and get to land;
44 а інші — хто на до́шках, а хто на чімбудь з корабля. І таким чином сталось, що всі врятувались на землю!
and then the rest, some on planks, and others on what could be taken from the ship. And thus it came to pass, that all got safe to land.