Дії 26
1 А Агріппа сказав до Павла: „Дозволяємо тобі говорити про себе само́го“. Павло тоді простягнув руку, і промовив у своїй обороні:
So Agrippa said to Paul, “You may speak for yourself.” Then Paul stretched out his hand and made his defense.
2 „О ца́рю Агріппо! Уважаю себе за щасливого, що сьогодні я перед тобою боронитися маю з усьо́го, у чім мене винуватять юдеї,
“I regard myself as happy, King Agrippa, to make my case before you today against all the accusations of the Jews;
3 особливо ж тому́, що ти знаєш усі юдейські звича́ї та супере́чки. Тому я прошу́ мене вислухати терпля́че.
especially, because you are an expert in all the Jewish customs and questions. So I ask you to hear me patiently.
4 А життя моє зма́лку, що споча́тку точилося в Єрусалимі серед наро́ду мого, знають усі юдеї,
Truly, all the Jews know how I lived from my youth in my own nation and at Jerusalem.
5 які відають зда́вна мене, аби тільки схотіли засві́дчити, — що я жив фарисеєм за найдокладнішою сектою нашої віри.
They knew me from the beginning and they should admit that I lived as a Pharisee, the strictest party of our religion.
6 І тепер я стою отут су́джений за надію обі́тниці, що Бог дав ії нашим отцям,
Now I stand here to be judged because of my certain hope in the promise made by God to our fathers.
7 а її викона́ння чекають побачити наші дванадцять племен, слу́жачи Богові безперестанно вдень та вночі. За цю надію, о ца́рю, мене винуватять юдеї!
For this is the promise that our twelve tribes sought to receive as they earnestly worshiped God night and day. It is for this certain hope, King Agrippa, that the Jews accuse me.
8 Чому ви вважаєте за неймовірне, що Бог воскрешає померлих?
Why should any of you think it is unbelievable that God raises the dead?
9 Правда, ду́мав був я, що мені нале́жить чинити багато ворожого проти Ймення Ісуса Назаряни́на,
Now indeed, I myself thought that I should do many things against the name of Jesus of Nazareth.
10 що я в Єрусалимі й робив, і багато кого зо святих до в'язниць я замкнув, як отримав був вла́ду від первосвящеників; а як їх убивали, я голос давав проти них.
I did these in Jerusalem. I locked up many of the saints in prison by the authority I received from the chief priests, and when they were killed, I cast my vote against them.
11 І часто по всіх синагогах караючи їх, до богозневаги примушував я, а лютуючи ве́льми на них, переслідував їх навіть по закордонних містах.
I punished them many times in all the synagogues and I tried to force them to blaspheme. I was furiously enraged against them and I persecuted them even to foreign cities.
12 Коли в цих справах я йшов до Дамаску зо вла́дою та припору́ченням первосвящеників,
While I was doing this, I went to Damascus with authority and orders from the chief priests;
13 то опі́вдні, о ца́рю, на дорозі побачив я світло із неба, ясніше від світлости сонця, що ося́яло мене та тих, хто разом зо мною йшов!
and on the way there, at midday, King, I saw a light from heaven that was brighter than the sun and it shone around both me and the men who were traveling with me.
14 І як ми всі повалились на землю, я голос почув, що мені говорив єврейською мовою: „Савле, Савле, — чому ти Мене переслідуєш? Трудно тобі бити ногою колю́чку!“
When we all fell to the ground, I heard a voice speaking to me that said in the Hebrew language, 'Saul, Saul, why do you persecute me? It is hard for you to kick a goad.'
15 А я запитав: „Хто Ти, Господи?“А Він відказав: „Я Ісус, що Його переслідуєш ти.
Then I said, 'Who are you, Lord?' The Lord replied, 'I am Jesus whom you persecute.
16 Але підведи́ся, і стань на ноги свої. Бо на те Я з'явився тобі, щоб тебе вчинити слугою та свідком того, що ти бачив та що Я відкрию тобі.
Now get up and stand on your feet; because for this purpose I appeared to you, to appoint you to be a servant and a witness concerning the things that you know about me now and the things that I will show to you later;
17 Визволяю тебе від твого наро́ду та від поган, до яких Я тебе посилаю, —
and I will rescue you from the people and from the Gentiles to whom I am sending you,
18 відкрити їм очі, щоб вони наверну́лись від те́мряви в світло та від сатани́ної вла́ди до Бога, щоб вірою в Мене отримати їм дарува́ння гріхів і насліддя з освяченими“.
to open their eyes and to turn them from darkness to light and from the power of Satan to God, so that they may receive from God the forgiveness of sins and the inheritance that I give to them who are sanctified by faith in me.'
19 Через це я, о ца́рю Агріппо, не був супротивний видінню небесному,
Therefore, King Agrippa, I did not disobey the heavenly vision;
20 але ме́шканцям перше Дамаску, потім Єрусалиму й усякого кра́ю юдейського та поганам я проповідував, щоб пока́ялися й наверну́лись до Бога, і чинили діла, гі́дні покая́ння.
but, to those in Damascus first, and then at Jerusalem, and throughout all the country of Judea, and also to the Gentiles, I gave them the message that that they should repent and turn to God, doing deeds worthy of repentance.
21 Через це юдеї в святині схопи́ли мене та й хотіли роздерти.
For this cause the Jews arrested me in the temple and tried to kill me.
22 Але, поміч від Бога одержавши, я стою́ аж до дня сьогоднішнього та свідкую мало́му й великому, нічого не розповідаючи, окрім того, що сказали Пророки й Мойсей, що статися має, —
God has helped me until now, so I stand and testify to the common people and to the great ones about nothing more than what the prophets and Moses said would happen—
23 що має Христос постраждати, що Він, як перший воскреснувши з мертвих, проповідувати буде світло народові й поганам!“
that Christ must suffer and that by being the first to rise from the dead, he would proclaim light to our own people and to the Gentiles.”
24 Коли ж він боронився отак, то Фест проказав гучни́м голосом: „Дурієш ти, Павле! Велика наука доводить тебе до нерозуму“!
As Paul completed his defense, Festus said with a loud voice, “Paul, you are insane; your great learning makes you insane.”
25 А Павло: „Не дурію — сказав, — о Фесте достойний, але провіщаю слова правди та щирого розуму.
But Paul said, “I am not insane, most excellent Festus, but what I am declaring is true and rational.
26 Цар бо знає про це, — до нього з відвагою я й промовляю. Бо не гада́ю я, щоб із цього щобудь схова́лось від нього, — бо не в за́кутку ді́ялось це.
For the king knows about these things; and so, I speak freely to him, for I am persuaded that none of this is hidden from him; for this has not been done in a corner.
27 Чи віруєш, ца́рю Агріппо, Пророкам? Я знаю, що віруєш“.
Do you believe the prophets, King Agrippa? I know that you believe.”
28 Агріппа ж Павлові: „Ти малощо не намовляєш мене, щоб я став християни́ном“.
Agrippa said to Paul, “In a short time would you persuade me and make me a Christian?”
29 А Павло: „Благав би я Бога, щоб чи мало, чи багато, — не тільки но ти, але й усі, хто чує сьогодні мене, зробились такими, як і я, крім оцих ланцюгів“.
Paul said, “I pray to God, that whether in a short or long time, not you only, but also all that hear me today, would be like me, but without these prison chains.”
30 І встав цар та намісник, і Верні́ка та ті, хто з ними сидів.
Then the king stood up, and the governor, and Bernice also, and those who were sitting with them;
31 І на́бік вони відійшли, і розмовляли один до одно́го й казали: „Нічого, ва́ртого смерти або ланцюгів, чоловік цей не робить!“
when they left the hall, they talked to one another and said, “This man does nothing worthy of death or of bonds.”
32 Агріппа ж до Феста сказав: „Міг би бути відпу́щений цей чоловік, якби не відкликавсь був до ке́саря“
Agrippa said to Festus, “This man could have been freed if he had not appealed to Caesar.”
