Дії 25
1 А коли прибув Фест до свого намісництва, то він по трьох днях відійшов із Кесарі́ї до Єрусалиму.
Titia, Festus etu jagate ahise, aru tin din pichete, tai Caesarea pora Jerusalem te jaise.
2 І поскаржилися йому на Павла первосвященики та головніші з юдеїв, і благали його,
Titia mukhyo purohit khan aru Yehudi laga cholawta khan Festus logot Paul bhirodh te golti lagaise, aru anurodh korise.
3 і ніби милости просили для нього, щоб до Єрусалиму його припровадив, — вони змову вчинили, щоб смерть заподі́яти йому по дорозі.
Aru Paul laga bhirodh te ekta upkar Festus ke mangise - ki Festus pora Paul ke Jerusalem te matibo nimite- eneka hoile taike loija-a homoi te kunba khan rasta te rukhai kene taike morai dibole bhabona thakise.
4 А Фест відповів, що Павла стережуть у Кесарії, і він сам незаба́ром туди подає́ться.
Kintu Festus koise Paul to Caesarea te bondhi ase, aru tai nijor bhi joldi ta te jabole ase.
5 „Отже, — сказав він, — хто спроможен із вас, нехай ті вируша́ють ра́зом зо мною, і коли є неправда яка в чоловікові цьому, нехай оскаржа́ють його“.
Tai koise, “Etu karone tumikhan majote kun cholawta ase taikhan moi logote jabole dibi. Jodi etu manu kiba biya kaam korise koile, taikhan taike golti dibole kobi.”
6 І, пробувши в них днів не більше як вісім чи десять, він поверну́вся до Кесарії. А другого дня він засів на суддевім сидінні, і звелів, щоб приве́сти Павла.
Aru tai dos din nisena taikhan logote thaki kene tai Caesarea te ahi jaise, aru dusra din bisar jagate bohi kene Paul ke loi anibole hukum dise.
7 Як його ж привели́, то стали навколо юдеї, що поприхо́дили з Єрусалиму, і Павлу закидали багато тяжки́х винувачень, що їх не могли дове́сти,
Aru jitia Paul ahise, Jerusalem pora aha Yehudi khan ahi tai age piche khara hoi kene taike bisi biya golti lagaise jun to taikhan nijor bhi sakhi koribo napare.
8 бо Павло боронився: „Я не провинився ні в чім ані проти Зако́ну юдейського, ані проти храму, ані супроти ке́саря“.
Titia tai nijor kotha koise, “Moi Yehudi khan niyom laga bhirodh, nohoile girja ke bhirodh, nohoile Caesar laga bhirodh te eku bhi golti kora nohoi.”
9 Тоді Фест, що бажав догодити юдеям, промовив Павло́ві на відповідь: „Чи ти хочеш до Єрусалиму піти, і там суд прийняти від мене про це?“
Kintu Festus Yehudi khan ke khushi koribo itcha pora Paul ke koise, “Tumi Jerusalem te jai kene ami laga bisar jaga usorte etu kotha loi bisar korile tumi itcha hobo?”
10 Та Павло відказав: „Я стою перед судом ке́саревим, де належить мені суд прийняти. Юдеїв нічим я не скри́вдив, як і ти дуже добре те знаєш.
Titia Paul koise, “Moi etiya bhi Caesar bisar jaga usorte khara ase, ami laga bisar yate hobo lage, apuni bhi jani ase, moi Yehudi khan logot eku golti kora nohoi.
11 Бо коли допустився я кривди, або гідне смерти вчинив що, то не відмовляюся вмерти. Як нема ж нічого того, у чім вони винуватять мене, то не може ніхто мене видати їм. Відкликаюсь до ке́саря!“
Jodi moi golti ase, aru etu nimite moike morai dibole layak ase koile moi morile bhi apatti nai. Kintu ki kotha loi kene moike doshi di ase, jodi ekta bhi hosa nohoi koile, kunbi moike taikhan hathte dibo na paribo, moi Caesar logot anurodh koribo.”
12 Тоді Фест, побалакавши з радою, відповідь дав: „Ти відкли́кавсь до ке́саря, — до ке́саря пі́деш!“
Titia Festus pora sabhakhan ke kotha kori kene koise, “Tumi Caesar logote kotha mila bole kori ase. Karone tumi Caesar logote jabo!”
13 Як минуло ж днів кілька, цар Агрі́ппа й Верні́ка приїхали до Кесарії, щоб Феста вітати.
Aru olop din juwa pichete Raja Agrippa aru Bernica Caesarea te ahi Festus ke adar dise.
14 А що там багато днів вони пробули́, то Фест ви́клав справу Павлову цареві й промовив: „Є один чоловік — від Фелікса лишений в'язень,
Aru duijon ta te bisi din thaka pichete, Festus Paul laga kotha raja ke koi dise. Tai koise, “Felix pora yate kunba ekjon ke bondh kora jagate rakhi ase.
15 на якого, як в Єрусалимі я був, первосвященики й старші юдейські прине́сли скаргу, домагаючись його о́суду.
Aru jitia moi Jerusalem te jaise, Yehudi khan laga mukhyo purohit khan aru bura khan tai bhirodh te golti kotha moike koise, bisar kori taike saja dibole.
16 Я їм відповів, що римля́ни не мають звича́ю люди́ну якусь видавати на згубу, поки пізваний перед собою не матиме обвинувачі́в, і не буде йому дано можности для оборони від закидів.
Kintu moi taikhan ke koise, Rome laga niyom te to hoile, kunke golti lagai ase, taike bisar kora dinte taike golti lagai diya khan usor nijor sob kotha kobole homoi nadi kene taike saja diya niyom nai.
17 І як зійшлись вони тут, то я, зволіка́ння не роблячи жодного, сів наступного дня на сидіння судде́ве, і звелів привести́ цього мужа.
Karone jitia taikhan yate ahi kene joma hoise, moi deri nakori kene dusra din, bisar jagate bohi kene utu manu ke loi anibole hukum dise.
18 І винувальники стали круг нього, проте́ не вказали вини ані жодної з тих, яких я сподівався.
Jitia taike golti diya manu khan khara koi kene tai laga golti koise, taikhan eku biya golti dibo para nai, jineka moi bhabise tineka huwa nai.
19 Та мали вони проти нього якісь суперечки про власне своє марновірство, і про якогось Ісуса померлого, про Якого Павло твердив, що живий Він.
Kintu taikhan nijor dhorom kotha aru mori juwa Jisu koi kene ekjon asele, Paul koi utu jinda ase, etu kotha loi kotha namila he ase.
20 І я був непевний у цьо́му змага́нні й спитав, чи не хоче піти він до Єрусалиму, і там суд прийняти про це?
Aru etu laga motlob moi bhal pora bujhi bole para nai, karone moi taike hudise jodi tai etu kotha ke bisar kori bole Jerusalem te jabole mon kore na nai.
21 Через те ж, що Павло заявив, щоб зали́шений був він на ке́сарів ро́зсуд, я звелів сторожити його, аж поки його не відправлю до ке́саря“.
Kintu Paul koise tai Caesar logote anurodh koribo, etu karone moi taike Caesar logot pathai nadiya tak taike bondh kora jagate thaki bole hukum dise.”
22 А Агріппа промовив до Феста: „Хотів би і я цього му́жа послухати!“„Узавтра — сказав той — почуєш його“.
Titia Agrippa pora Festus ke koise, “Moi nijor utu manu laga kotha hunibo itcha ase. Festus jawab dise, “Kali apuni tai kotha huni bole pabo.”
23 А назавтра Агрі́ппа й Верні́ка прийшли з превеликою пишно́тою, і на залю судо́ву ввійшли разом з тисяцькими та значнішими му́жами міста. І як Фест наказав, то Павло був приве́дений.
Karone dusra din Agrippa aru Bernica duijon dhum-dham pora bhal kapra lagai kene aru sheher laga daruga khan aru dusra cholawta logote sabha te ahise. Aru jitia Festus hukum dise, titia Paul ke loi anise.
24 І сказав до них Фест: „О ца́рю Агріппо, та з нами присутні всі му́жі! Ви бачите того, що за нього ввесь люд юдейський мені докучав в Єрусалимі та тут, кричачи́, що йому не повинно більш жити.
Festus koise, “Raja Agrippa aru jun yate ahi bohi ase, apnikhan bhi etu manu ke dikhi ase, etu manu nimite yate thaka Yehudi khan sob aru Jerusalem te thaka sob moi logote binti korise tai jinda thaki bole nalage koise.
25 Я ж дізнавсь, що нічого, ва́ртого смерти, він не вчинив; а що сам він відкликавсь до Августа, розсудив я послати його.
Kintu tai moribo lage eneka eku kaam kora moi pa-a nai, aru tai nijor moi Caesar logot anurodh koribo koise, to moi taike pathai dibole faisla kori loise.
26 Нічого не маю я певного, що міг би про нього писати до пана. Тому я припровадив його перед вас, а найбільш перед тебе, ца́рю Агріппо, щоб після переслу́хання мав що писати.
Kintu tai laga kotha ami Caesar logot kineka likhibo thik napai-a karone, moi taike apnikhan aru khaas pora Raja Agrippa apuni usorte loi anise, pichete kiba likhi bole pabo bhabona kori kene.
27 Бо здається мені нерозва́жливим ув'я́зненого посилати, і не озна́чити обвинува́чень на нього“.
Kelemane ekjon manu ke ki nimite bondhi nisena pathai ase etu thik pora nalikhile, etu to moi hisab te thik nohobo.”
