< Дії 24 >

1 А по п'яти днях прибув первосвященик Ана́ній з якимись старши́ми, та з промовцем якимсь Терти́лом, що перед намісником ска́ржилися на Павла.
پَنْچَبھْیو دِنیبھْیَح پَرَں ہَنانِییَناما مَہایاجَکودھِپَتیح سَمَکْشَں پَولَسْیَ پْراتِکُولْیینَ نِویدَیِتُں تَرْتُلَّنامانَں کَنْچَنَ وَکْتارَں پْراچِینَجَناںشْچَ سَنْگِنَح کرِتْوا کَیسَرِیانَگَرَمْ آگَچّھَتْ۔
2 Коли ж він був покликаний, то Тертил оскаржати зачав, промовляючи: „Через тебе великий мир маємо ми, і для наро́ду цього добрі речі впроваджено через дбайливість твою, —
تَتَح پَولے سَمانِیتے سَتِ تَرْتُلَّسْتَسْیاپَوادَکَتھاں کَتھَیِتُمْ آرَبھَتَ ہے مَہامَہِمَپھِیلِکْشَ بھَوَتو وَیَمْ اَتِنِرْوِّگھْنَں کالَں یاپَیامو بھَوَتَح پَرِنامَدَرْشِتَیا ایتَدّیشِییاناں بَہُونِ مَنْگَلانِ گھَٹِتانِ،
3 це ми за́вжди і скрізь визнаємо з подякою щирою, вседостойний наш Фе́ліксе!
اِتِ ہیتو رْوَیَمَتِکرِتَجْناح سَنْتَح سَرْوَّتْرَ سَرْوَّدا بھَوَتو گُنانْ گایَمَح۔
4 Та щоб довго тебе не турбува́ти, то благаю тебе, щоб ти коротко вислухав нас зо своєї ласка́вости.
کِنْتُ بَہُبھِح کَتھابھِ رْبھَوَنْتَں یینَ نَ وِرَنْجَیامِ تَسْمادْ وِنَیے بھَوانْ بَنُکَمْپْیَ مَدَلْپَکَتھاں شرِنوتُ۔
5 Ми переконались, що цей чоловік — то зара́за, і що він колотнечу викли́кує між усіма юдеями в ці́лому світі, і що він провідни́к Назорейської єресі.
ایشَ مَہامارِیسْوَرُوپو ناسَرَتِییَمَتَگْراہِسَںگھاتَسْیَ مُکھْیو بھُوتْوا سَرْوَّدیشیشُ سَرْوّیشاں یِہُودِییاناں راجَدْروہاچَرَنَپْرَورِتِّں جَنَیَتِیتْیَسْمابھِ رْنِشْچِتَں۔
6 Він відважився навіть збезчестити храм, і його ми схопи́ли були, і судити хотіли за нашим Зако́ном.
سَ مَنْدِرَمَپِ اَشُچِ کَرْتُّں چیشْٹِتَوانْ؛ اِتِ کارَنادْ وَیَمْ اینَں دھرِتْوا سْوَوْیَوَسْتھانُسارینَ وِچارَیِتُں پْراوَرْتّامَہِ؛
7 Але тисяцький Лі́сій прибув, і з великим наси́льством видер його з наших рук,
کِنْتُ لُشِیَح سَہَسْرَسیناپَتِراگَتْیَ بَلادْ اَسْماکَں کَریبھْیَ اینَں گرِہِیتْوا
8 а його винува́льникам звелів йти до тебе. Ти сам зможеш від нього, розпитавши, дізнатись про все, у чо́му його ми вину́ємо“.
ایتَسْیاپَوادَکانْ بھَوَتَح سَمِیپَمْ آگَنْتُمْ آجْناپَیَتْ۔ وَیَں یَسْمِنْ تَمَپَوادامو بھَوَتا پَدَپَوادَکَتھایاں وِچارِتایاں سَتْیاں سَرْوَّں ورِتّانْتَں ویدِتُں شَکْشْیَتے۔
9 Юдеї також прилучились до того, говорячи, що то так.
تَتو یِہُودِییا اَپِ سْوِیکرِتْیَ کَتھِتَوَنْتَ ایشا کَتھا پْرَمانَمْ۔
10 І як намісник дав знака йому говорити, то Павло відповів: „Я знаю, що від літ багатьох ти суддя для наро́ду цього, — тому буду сміліш боронитись.
اَدھِپَتَو کَتھاں کَتھَیِتُں پَولَں پْرَتِینْگِتَں کرِتَوَتِ سَ کَتھِتَوانْ بھَوانْ بَہُونْ وَتْسَرانْ یاوَدْ ایتَدّیشَسْیَ شاسَنَں کَروتِیتِ وِجْنایَ پْرَتْیُتَّرَں داتُمْ اَکْشوبھوبھَوَمْ۔
11 Ти можеш довідатися, що нема більш дванадцяти день, як прийшов я до Єрусалиму вклонитися.
اَدْیَ کیوَلَں دْوادَشَ دِنانِ یاتانِ، اَہَمْ آرادھَناں کَرْتُّں یِرُوشالَمَنَگَرَں گَتَوانْ ایشا کَتھا بھَوَتا جْناتُں شَکْیَتے؛
12 І вони ані в храмі, ані в синагогах, ні в місті мене не здиба́ли, щоб я з ким сперечався, або колотнечу в наро́ді здіймав.
کِنْتْوِبھے ماں مَدھْییمَنْدِرَں کیناپِ سَہَ وِتَنْڈاں کُرْوَّنْتَں کُتْراپِ بھَجَنَبھَوَنے نَگَرے وا لوکانْ کُپْرَورِتِّں جَنَیَنْتُں نَ درِشْٹَوَنْتَح۔
13 І не можуть вони дове́сти тобі того, у чо́му тепер оскаржа́ють мене.
اِدانِیں یَسْمِنْ یَسْمِنْ مامْ اَپَوَدَنْتے تَسْیَ کِمَپِ پْرَمانَں داتُں نَ شَکْنُوَنْتِ۔
14 Але признаю́сь тобі, що в дорозі оцій, яку звуть вони єрессю, я Богові отців служу́ так, що вірую всьому, що в Зако́ні й у Пророків написане.
کِنْتُ بھَوِشْیَدْواکْیَگْرَنْتھے وْیَوَسْتھاگْرَنْتھے چَ یا یا کَتھا لِکھِتاسْتے تاسُ سَرْوّاسُ وِشْوَسْیَ یَنْمَتَمْ اِمے وِدھَرْمَّں جانَنْتِ تَنْمَتانُساریناہَں نِجَپِترِپُرُشانامْ اِیشْوَرَمْ آرادھَیامِیتْیَہَں بھَوَتَح سَمَکْشَمْ اَنْگِیکَرومِ۔
15 І маю надію я в Бозі, — чого й самі вони сподіва́ються, — що настане воскресіння праведних і неправедних.
دھارْمِّکانامْ اَدھارْمِّکانانْچَ پْرَمِیتَلوکانامیووتّھانَں بھَوِشْیَتِیتِ کَتھامِمے سْوِیکُرْوَّنْتِ تَتھاہَمَپِ تَسْمِنْ اِیشْوَرے پْرَتْیاشاں کَرومِ؛
16 І я пильно дба́ю про те, щоб за́всіди мати сумління невинне, щодо Бога й людей.
اِیشْوَرَسْیَ مانَوانانْچَ سَمِیپے یَتھا نِرْدوشو بھَوامِ تَدَرْتھَں سَتَتَں یَتْنَوانْ اَسْمِ۔
17 А по довгих рока́х я прибув, щоб подати моєму наро́дові ми́лостиню та при́носи.
بَہُشُ وَتْسَریشُ گَتیشُ سْوَدیشِییَلوکاناں نِمِتَّں دانِییَدْرَوْیانِ نَیویدْیانِ چَ سَمادایَ پُنَراگَمَنَں کرِتَوانْ۔
18 Ось при цьо́му знайшли мене дехто з юдеїв азійських очищеного в храмі, а не з на́товпом чи з колотнечею.
تَتوہَں شُچِ رْبھُوتْوا لوکاناں سَماگَمَں کَلَہَں وا نَ کارِتَوانْ تَتھاپْیاشِیادیشِییاح کِیَنْتو یِہُدِییَلوکا مَدھْییمَنْدِرَں ماں دھرِتَوَنْتَح۔
19 Їм належало б ось перед тебе прибути й казати, коли мають вони що на мене.
مَموپَرِ یَدِ کاچِدَپَوادَکَتھاسْتِ تَرْہِ بھَوَتَح سَمِیپَمْ اُپَسْتھایَ تیشامیوَ ساکْشْیَدانَمْ اُچِتَمْ۔
20 Або самі ці нехай скажуть, чи якусь неправду знайшли на мені, як я в синедріоні стояв,
نوچیتْ پُورْوّے مَہاسَبھاسْتھاناں لوکاناں سَنِّدھَو مَمَ دَنْڈایَمانَتْوَسَمَیے، اَہَمَدْیَ مرِتانامُتّھانے یُشْمابھِ رْوِچارِتوسْمِ،
21 крім отого єдиного виразу, що я його крикнув, стоячи́ серед них: „За воскресіння мертвих приймаю від вас суд сьогодні!“
تیشاں مَدھْیے تِشْٹھَنَّہَں یامِماں کَتھامُچَّیح سْوَرینَ کَتھِتَوانْ تَدَنْیو مَمَ کوپِ دوشولَبھْیَتَ نَ ویتِ وَرَمْ ایتے سَمُپَسْتھِتَلوکا وَدَنْتُ۔
22 Але Фе́лікс, дуже добре дорогу цю знавши, відро́чив їм справу, говорячи: „Розсуджу́ вашу справу, коли тисяцький Лісій прибу́де“.
تَدا پھِیلِکْشَ ایتاں کَتھاں شْرُتْوا تَنْمَتَسْیَ وِشیشَورِتّانْتَں وِجْناتُں وِچارَں سْتھَگِتَں کرِتْوا کَتھِتَوانْ لُشِیے سَہَسْرَسیناپَتَو سَمایاتے سَتِ یُشْماکَں وِچارَمْ اَہَں نِشْپادَیِشْیامِ۔
23 І він сотникові наказав сторожити Павла́, але мати полегшу, і не боронити ніко́му з близьки́х його, щоб служили йому.
اَنَنْتَرَں بَنْدھَنَں وِنا پَولَں رَکْشِتُں تَسْیَ سیوَنایَ ساکْشاتْکَرَنایَ وا تَدِییاتْمِییَبَنْدھُجَنانْ نَ وارَیِتُنْچَ شَمَسیناپَتِمْ آدِشْٹَوانْ۔
24 А по декількох днях прийшов Фе́лікс із дружи́ною своєю Друзі́ллою, що була юде́янка, і покликав Павла, та слухав від нього про віру в Ісуса Христа.
اَلْپَدِناتْ پَرَں پھِیلِکْشودھِپَتِ رْدْرُشِلّانامْنا یِہُودِییَیا سْوَبھارْیَّیا سَہاگَتْیَ پَولَماہُویَ تَسْیَ مُکھاتْ کھْرِیشْٹَدھَرْمَّسْیَ ورِتّانْتَمْ اَشْرَوشِیتْ۔
25 І як розповідав він про праведність, і про здержливість, та про майбу́тній суд, то Фе́лікса страх обгорнув, і він відповів: „Тепер іди собі, відповідного ж ча́су покличу тебе!“
پَولینَ نْیایَسْیَ پَرِمِتَبھوگَسْیَ چَرَمَوِچارَسْیَ چَ کَتھایاں کَتھِتایاں سَتْیاں پھِیلِکْشَح کَمْپَمانَح سَنْ وْیاہَرَدْ اِدانِیں یاہِ، اَہَمْ اَوَکاشَں پْراپْیَ تْوامْ آہُوسْیامِ۔
26 Разом із тим і сподіва́вся він, що дасть Павло грошей йому, тому й часто його приклика́в і розмову з ним вів.
مُکْتِپْرَپْتْیَرْتھَں پَولینَ مَہْیَں مُدْراداسْیَنْتے اِتِ پَتْیاشاں کرِتْوا سَ پُنَح پُنَسْتَماہُویَ تینَ ساکَں کَتھوپَکَتھَنَں کرِتَوانْ۔
27 Як минуло ж два роки, то Фе́лікс одержав наступника, — По́рція Фе́ста. А Фелікс бажав догодити юдеям, — і в в'язниці Павла́ залиши́в.
کِنْتُ وَتْسَرَدْوَیاتْ پَرَں پَرْکِیَپھِیشْٹَ پھالِکْشَسْیَ پَدَں پْراپْتے سَتِ پھِیلِکْشو یِہُودِییانْ سَنْتُشْٹانْ چِکِیرْشَنْ پَولَں بَدّھَں سَںسْتھاپْیَ گَتَوانْ۔

< Дії 24 >