Дії 24
1 А по п'яти днях прибув первосвященик Ана́ній з якимись старши́ми, та з промовцем якимсь Терти́лом, що перед намісником ска́ржилися на Павла.
After five days, Ananias the chief priest, certain elders, and an orator named Tertullus went there. These men brought charges against Paul before the governor.
2 Коли ж він був покликаний, то Тертил оскаржати зачав, промовляючи: „Через тебе великий мир маємо ми, і для наро́ду цього добрі речі впроваджено через дбайливість твою, —
When Paul stood before the governor, Tertullus began to accuse him and said to the governor, “Because of you we have great peace, and your foresight brings good reform to our nation;
3 це ми за́вжди і скрізь визнаємо з подякою щирою, вседостойний наш Фе́ліксе!
so with all thankfulness we welcome everything that you do, most excellent Felix.
4 Та щоб довго тебе не турбува́ти, то благаю тебе, щоб ти коротко вислухав нас зо своєї ласка́вости.
So that I detain you no more, I ask you to briefly listen to me with kindness.
5 Ми переконались, що цей чоловік — то зара́за, і що він колотнечу викли́кує між усіма юдеями в ці́лому світі, і що він провідни́к Назорейської єресі.
For we have found this man to be a pest and one who causes all the Jews throughout the world to rebel. He is a leader of the Nazarene sect.
6 Він відважився навіть збезчестити храм, і його ми схопи́ли були, і судити хотіли за нашим Зако́ном.
He even tried to desecrate the temple, so we arrested him.
7 Але тисяцький Лі́сій прибув, і з великим наси́льством видер його з наших рук,
8 а його винува́льникам звелів йти до тебе. Ти сам зможеш від нього, розпитавши, дізнатись про все, у чо́му його ми вину́ємо“.
When you question Paul about all these matters, you will be able to learn about these charges we are bringing against him.”
9 Юдеї також прилучились до того, говорячи, що то так.
The Jews also joined in the accusation, affirming that these charges were true.
10 І як намісник дав знака йому говорити, то Павло відповів: „Я знаю, що від літ багатьох ти суддя для наро́ду цього, — тому буду сміліш боронитись.
But when the governor motioned for Paul to speak, Paul answered, “I understand that for many years you have been a judge to this nation, and so I gladly explain myself to you.
11 Ти можеш довідатися, що нема більш дванадцяти день, як прийшов я до Єрусалиму вклонитися.
You will be able to find out that it has not been more than twelve days since I went up to worship in Jerusalem.
12 І вони ані в храмі, ані в синагогах, ні в місті мене не здиба́ли, щоб я з ким сперечався, або колотнечу в наро́ді здіймав.
When they found me in the temple, I did not argue with anyone, and I did not stir up a crowd, either in the synagogues, or in the city.
13 І не можуть вони дове́сти тобі того, у чо́му тепер оскаржа́ють мене.
They cannot prove to you the accusations they are now making against me.
14 Але признаю́сь тобі, що в дорозі оцій, яку звуть вони єрессю, я Богові отців служу́ так, що вірую всьому, що в Зако́ні й у Пророків написане.
But I admit this to you, that according to the Way that they call a sect, in that same way I serve the God of our fathers. I am faithful to all that is in the law and the writings of the prophets.
15 І маю надію я в Бозі, — чого й самі вони сподіва́ються, — що настане воскресіння праведних і неправедних.
I have the same confident hope in God as these men, that there will be a resurrection of both the righteous and the wicked.
16 І я пильно дба́ю про те, щоб за́всіди мати сумління невинне, щодо Бога й людей.
So I always strive to have a clear conscience before God and human beings.
17 А по довгих рока́х я прибув, щоб подати моєму наро́дові ми́лостиню та при́носи.
Now after many years I came to bring help to my nation and gifts of money.
18 Ось при цьо́му знайшли мене дехто з юдеїв азійських очищеного в храмі, а не з на́товпом чи з колотнечею.
When I did this, certain Jews from Asia found me in a purification ceremony in the temple, not with a crowd or an uproar.
19 Їм належало б ось перед тебе прибути й казати, коли мають вони що на мене.
These men ought to be before you now and say what they have against me, if they have anything.
20 Або самі ці нехай скажуть, чи якусь неправду знайшли на мені, як я в синедріоні стояв,
Or else, these same men should say what wrong they found in me when I stood before the Jewish council,
21 крім отого єдиного виразу, що я його крикнув, стоячи́ серед них: „За воскресіння мертвих приймаю від вас суд сьогодні!“
unless it is about this one thing that I shouted out when I stood among them, 'It is concerning the resurrection of those who have died that I am on trial before you today.'”
22 Але Фе́лікс, дуже добре дорогу цю знавши, відро́чив їм справу, говорячи: „Розсуджу́ вашу справу, коли тисяцький Лісій прибу́де“.
Then Felix, who was well informed about the Way, ajourned the hearing. He said, “When Lysias the commander comes down from Jerusalem, I will decide your case.”
23 І він сотникові наказав сторожити Павла́, але мати полегшу, і не боронити ніко́му з близьки́х його, щоб служили йому.
Then he commanded the centurion that Paul should be kept under guard, but to have some freedom so that none of his friends would be prevented from attending to his needs.
24 А по декількох днях прийшов Фе́лікс із дружи́ною своєю Друзі́ллою, що була юде́янка, і покликав Павла, та слухав від нього про віру в Ісуса Христа.
After some days, Felix returned with Drusilla his wife, a Jewess, and he sent for Paul and he heard from him about faith in Christ Jesus.
25 І як розповідав він про праведність, і про здержливість, та про майбу́тній суд, то Фе́лікса страх обгорнув, і він відповів: „Тепер іди собі, відповідного ж ча́су покличу тебе!“
But when Paul reasoned with him about righteousness, self-control, and the coming judgment, Felix became frightened and said, “Go away for now. But when I have the opportunity later on, I will send for you.”
26 Разом із тим і сподіва́вся він, що дасть Павло грошей йому, тому й часто його приклика́в і розмову з ним вів.
At the same time he wanted Paul to give money to him, so he often sent for him and spoke with him.
27 Як минуло ж два роки, то Фе́лікс одержав наступника, — По́рція Фе́ста. А Фелікс бажав догодити юдеям, — і в в'язниці Павла́ залиши́в.
But when two years passed, Porcius Festus became the governor after Felix, but Felix wanted to gain favor with the Jews, so he left Paul to continue under guard.
