Дії 23
1 І вп'явся очима Павло на той синедріо́н і промовив: „Мужі-браття, я аж по сьогоднішній день жив для Бога всім добрим сумлі́нням!“
Pawlus aliy kengǝxmǝ ⱨǝy’ǝtlirigǝ tikilip turup: Ⱪerindaxlar, mǝn bügüngiqǝ Hudaning aldida pak wijdanda mengip kǝldim, — dedi.
2 Але первосвященик Ана́ній звелів тим, що стояли при ньому, щоб били його по уста́х.
Buni angliƣan bax kaⱨin Ananiyas [Pawlusning] yenida turƣanlarƣa uning aƣziƣa uruxni buyrudi.
3 Тоді промовив до нього Павло: „Тебе битиме Бог, ти сті́но побілена... Ти ж сидиш, щоб судити мене за Зако́ном, а наказуєш бити мене проти Зако́ну?“
Pawlus uningƣa: — Huda seni uridu, ǝy aⱪartilƣan tam! Sǝn u yǝrdǝ meni Tǝwrat ⱪanuni boyiqǝ soraⱪⱪa tartixⱪa olturisǝn, lekin Tǝwrat ⱪanuniƣa hilap ⱨalda meni urunglar dǝp buyrudingƣu?! — dedi.
4 А присутні сказали: „То ти Божому первосвященикові лихосло́виш?“
— Sǝn Hudaning bax kaⱨiniƣa axundaⱪ ⱨaⱪarǝt kǝltürǝmsǝn?! — deyixti yenida turƣanlar.
5 І промовив Павло: „Не знав я, брати, що то первосвященик. Бо написано: На начальника люду твого не лихосло́в“.
Pawlus: — I ⱪerindaxlar, mǝn uning bax kaⱨin ikǝnlikini bilmǝptimǝn. Qünki Tǝwratta: «Hǝlⱪingni idarǝ ⱪilƣuqining yaman gepini ⱪilma!» deyilgǝn, — dedi.
6 І Павло, спостерігши, що частина одна — саддуке́ї, а друга — фарисеї, покликнув у синедріоні: „Мужі-браття, — я фарисей, і син фарисея. За наді́ю на воскресіння мертвих мене судять!“
Lekin Pawlus ularning bir ⱪismining Saduⱪiy, yǝnǝ bir ⱪismining Pǝrisiylǝr ikǝnlikini bilip, aliy kengǝxmidǝ yuⱪiri awaz bilǝn: — Ⱪerindaxlar, mǝn bolsam Pǝrisiylǝrdin bolimǝn wǝ Pǝrisiylǝrning pǝrzǝntimǝn. Mǝn ɵlgǝnlǝr ⱪayta tirilixⱪa baƣliƣan ümid toƣruluⱪ bu yǝrdǝ soraⱪⱪa tartiliwatimǝn! — dǝp warⱪiridi.
7 Якже він це промовив, колотне́ча постала поміж саддуке́ями та фарисеями, — і розділи́лась юрба́.
U bu sɵzni deyixi bilǝnla, Pǝrisiylǝr bilǝn Saduⱪiylar arisida jedǝl-ƣowƣa ⱪozƣilip, kengǝxmidikilǝr ikkigǝ bɵlünüp kǝtti
8 Саддуке́ї бо тве́рдять, що немає воскресіння, ані а́нгола, ані духа, фарисеї ж оце визнають.
(qünki Saduⱪiylar ɵlgǝnlǝrning ⱪayta tirilixi, yaki pǝrixtǝ yaki roⱨlar mǝwjut ǝmǝs, dǝydu. Lekin Pǝrisiylǝr ⱨǝmmisini etirap ⱪilidu).
9 І галас великий зчинився. А деякі книжники, із фарисейської групи, уставши, почали́ сперечатися, кажучи: „У чоловікові цьому ми жодного ли́ха не знаходимо! А коли промовляв Дух до нього, чи ангол, не противмося Богові“.
Buning bilǝn ⱪattiⱪ bir quⱪan-sürǝn kɵtürülüp, Pǝrisiy tǝrǝpdari bolƣan bǝzi Tǝwrat ustazliri ornidin turup: — Biz bu adǝmdin ⱨeqⱪandaⱪ ǝyib tapalmiduⱪ! Bir roⱨ yaki pǝrixtǝ uningƣa sɵz ⱪilƣan bolsa nemǝ boptu! — dǝp ⱪattiⱪ munazirilǝxti.
10 А коли колотне́ча велика зчинилась, то тисяцький, боячись, щоб Павла не роздерли, звелів вояка́м увійти та забрати його з-поміж них, і відве́сти в форте́цю.
Quⱪan-sürǝn tehimu küqiyip kǝtkǝqkǝ, mingbexi [Yǝⱨudiylarning] Pawlusni tartixturup titma-titma ⱪiliwetixidin ⱪorⱪup, ⱪisimƣa zalƣa qüxüp uni ularning arisidin zorluⱪ bilǝn tartip qiⱪip, ⱪǝl’ǝgǝ ǝkirip ketixini buyrudi.
11 А наступної ночі став Господь перед ним і промовив: „Будь бадьорий! Бо як в Єрусалимі про Мене ти свідчив, так треба тобі свідкува́ти й у Римі!“
Xu küni keqisi, Rǝb Pawlusning yenida turup: — Jasarǝtlik bol! Qünki Yerusalemda Mǝn toƣramdiki ixlarƣa toluⱪ guwaⱨliⱪ bǝrginingdǝk, Rim xǝⱨiridimu xundaⱪ guwaⱨliⱪ ⱪilixing muⱪǝrrǝr bolidu! — dedi.
12 А коли настав день, то дехто з юдеїв зібрались, та клятву скла́ли, говорячи, що ні їсти, ні пити не бу́дуть, аж доки Павла́ не заб'ють!
Ətisi ǝtigǝndǝ, Yǝⱨudiylar Pawlusni ɵltürüxni ⱪǝstlǝp, uni ɵltürmigüqǝ ⱨeqnǝrsǝ yemǝymiz, iqmǝymiz, dǝp ɵzlirigǝ lǝniti bir ⱪǝsǝmni ⱪilixti.
13 А тих, що закляття таке покла́ли, було більш сорока́.
Bu suyiⱪǝst ⱪǝsimini iqkǝnlǝr ⱪiriⱪ nǝqqǝ kixi idi.
14 І вони приступили до первосвящеників та старших і сказали: „Ми клятву скла́ли нічого не їсти, аж поки заб'ємо Павла!
Ular bax kaⱨinlar wǝ aⱪsaⱪallarning aldiƣa berip: — Biz Pawlusni ɵltürmigüqǝ ⱨeqnǝrsǝ tetimasliⱪⱪa ⱪattiⱪ ⱪǝsǝm iqtuⱪ.
15 Отож разом із синедріоном передайте тисяцькому, щоб до вас він привів його, ніби хочете ви докладніш розізнати про нього. А ми, перше ніж він набли́зиться, готові забити його“.
Ⱨazir silǝr wǝ aliy kengǝxmǝ uning ixlirini tehimu tǝpsiliy tǝkxürüxni baⱨanǝ ⱪilip, wǝkil ǝwitip uni kengǝxmigǝ elip kelixni mingbexidin tǝlǝp ⱪilinglar. U bu yǝrgǝ yeⱪin kǝlmǝyla uni jayliwetixkǝ tǝyyar turimiz, — dedi.
16 Як зачув же сестрі́нець Павлів про цю змову, то прибув, і ввійшов у форте́цю, і Павла́ завідо́мив.
Lekin Pawlusning singlisining oƣli bɵktürmidin hǝwǝr tepip ⱪǝl’ǝgǝ kirip, Pawlusⱪa mǝlum ⱪilip ⱪoydi.
17 Павло ж зараз покликав одно́го з сотників, та й сказав: „Цього юнака́ запровадь до тисяцького, бо він має йому щось сказати“.
Buning bilǝn Pawlus yüzbexiliridin birini qaⱪirtip, uningƣa: — Bu balini mingbexi bilǝn kɵrüxtürüp ⱪoysingiz. Qünki uningƣa mǝlum ⱪilidiƣan ixi bar ikǝn, — dedi.
18 Той же взяв його, та й запровадив до тисяцького та сказав: „Павло в'язень покликав мене, і просив запрова́дити до тебе цього юнака́, що має тобі щось сказати“.
Yüzbexi uni elip mingbexining aldiƣa baxlap kirip: — Mǝⱨbus Pawlus meni qaⱪirtip, bu balini siz bilǝn kɵrüxtürüp ⱪoyuxumni tǝlǝp ⱪildi. Qünki uning sizgǝ mǝlum ⱪilidiƣan ixi bar ikǝn, — dedi.
19 І взяв тисяцький того за руку, і на́бік відвів і спитав: „Що́ ти маєш звістити мені?“
Mingbexi uni ⱪolidin tutup, bir qǝtkǝ tartip: — Manga mǝlum ⱪilidiƣan nemǝ ixing bar? — dǝp soridi.
20 А той розповів: „Змову склали юдеї, — просити тебе, щоб ти взавтра до синедріо́ну Павла припрова́див, ніби хочуть вони докладніш розпізнати про нього.
U jawabǝn mundaⱪ dedi: — Yǝⱨudiylar Pawlusning ixlirini tǝpsiliy tǝkxürǝyli dǝp sǝwǝb kɵrsitip ɵzliridin ǝtǝ uni aliy kengǝxmigǝ elip berixni tǝlǝp ⱪilix üqün til biriktürüxti.
21 Отож, не послухайся їх, бо чигає на нього їх більш сорока чоловіка, що клятву скла́ли ні їсти, ні пити, аж доки його не заб'ють. І тепер он готові вони, і чекають твого прире́чення“.
Ularƣa ⱪayil bolmiƣayla, qünki ⱪiriⱪtin artuⱪ adǝm uni paylap turidu. Ular Pawlusni ɵltürmigüqǝ ⱨeqnǝrsǝ yemǝymiz, iqmǝymiz, degǝn ⱪarƣix ⱪǝsimigǝ baƣliniptu. Ular ⱨazir ɵzlirining ularning tǝlipigǝ maⱪul boluxlirini kütüp turidu.
22 Тоді тисяцький відпустив юнака́, наказавши йому — „не розповіда́ти ані о́дному, що мені ти це ви́явив.“
Mingbexi uningƣa: — Bu ixni manga mǝlum ⱪilƣanliⱪingni ⱨeqkimgǝ tinma! — dǝp tapilap, balini ⱪayturdi.
23 І він закли́кав якихось двох із сотників, і наказав: „Пришикуйте на третю годину вночі дві сотні вояків, щоб іти до Кесарії, і кіннотників сімдеся́т, та дві сотні стрільців.
Mingbexi yüzbexidin ikkini qaⱪirtip: — Ikki yüz piyadǝ lǝxkǝr, yǝtmix atliⱪ lǝxkǝr wǝ ikki yüz nǝyziwaz lǝxkǝrni bügün keqǝ saǝt toⱪⱪuzda Ⱪǝysǝriyǝ xǝⱨirigǝ ⱪarap yolƣa qiⱪixⱪa ⱨazirlanglar!
24 Приготуйте також в'ючаків і Павла посадіть, і здоровим його проведіть до намісника Фе́лікса.
Xuning bilǝn billǝ, Pawlusni waliy Feliksning yeniƣa saⱪ-salamǝt yǝtküzüx üqün, uning minixigǝ ulaƣlarni tǝyyarlanglar! — dǝp buyrudi.
25 І листа написав він такого ось змісту:
Mingbexi [Felikskǝ] mundaⱪ bir hǝt yazdi: —
26 „Кла́вдій Лі́сій намісникові вседостойному Фе́ліксові — поздоро́влення!
«Ⱨɵrmǝtlik waliy Feliks janabliriƣa Klawdiyus Lisiyastin salam!
27 Цього мужа, що його юдеї схопи́ли були́ та хотіли забити, урятував я, із вояка́ми прийшовши, довідавшися, що він ри́млянин.
Uxbu adǝmni Yǝⱨudiylar tutuwalƣan bolup, uni ɵltürmǝkqi bolƣanda, uning Rim puⱪrasi ikǝnlikini bilip yetip, ⱪisimni baxlap berip uni ⱪutⱪuzdum.
28 І хотів я довідатися про причину, що за неї його оскаржа́ли, та й привів був його до їхнього синедріо́ну.
Mǝn ularning bu kixi üstidin ⱪilƣan xikayitining nemǝ ikǝnlikini eniⱪlimaⱪqi bolup, uni Yǝⱨudiylarning aliy kengǝxmisigǝ elip bardim.
29 Я знайшов, що його винуватять у спірних речах їхнього Зако́ну, і що провини не має він жа́дної, ва́ртої смерти або ланцюгі́в.
Əmǝliyǝttǝ ularning uning üstidin ⱪilƣan xikayitining ɵzlirining Tǝwrat ⱪanuniƣa dair dǝtalax mǝsililǝrgǝ munasiwǝtlik ikǝnlikini bayⱪidim, biraⱪ uningdin ɵlüm jazasi berixkǝ yaki zindanƣa taxlaxⱪa layiⱪ birǝr xikayǝt ⱪilƣudǝk ixni tapalmidim.
30 Як доне́сли ж мені про ту змову, що юдеї вчинили на мужа цього, я зараз до тебе його відіслав, наказавши також позива́льникам, щоб перед тобою сказали, що́ мають на нього. Будь здоровий!“
Keyin, Yǝⱨudiylarning uni ɵltürüwetix ⱪǝstidǝ yürüwatⱪanliⱪi ⱨǝⱪⱪidiki ahbarat manga mǝlum ⱪilinƣanda, dǝrⱨal uni siligǝ yollattim wǝ xuning bilǝn billǝ, uningƣa ǝrz ⱪilƣuqilarning ɵzlirining aldida xikayǝtlirini eytixini buyrudum. Hǝyr!».
31 Отож вояки, як наказано їм, забрали Павла́, і вночі попровадили в Антипатри́ду.
Lǝxkǝrlǝr ǝmdi buyruⱪ boyiqǝ Pawlusni keqilǝp Antipatris xǝⱨirigǝ yǝtküzdi.
32 А другого дня, полишивши кінно́тчиків, щоб ішли з ним, у форте́цю вони повернулись.
Ətisi, atliⱪ lǝxkǝrlǝr Pawlusni elip mengixⱪa ⱪaldurulup, ⱪalƣan lǝxkǝrlǝr [Yerusalemdiki] ⱪǝl’ǝgǝ ⱪaytip kǝldi.
33 А ті прибули́ в Кесарі́ю, і, листа передавши намісникові, поставили також Павла перед ним.
Atliⱪlar Ⱪǝysǝriyǝgǝ kirip, hǝtni waliyƣa tapxurdi wǝ Pawlusnimu uning aldida ⱨazir ⱪildi.
34 Намісник листа прочитав і спитав, із якого він кра́ю. А довідавшись, що з Кілікії, промовив:
Waliy hǝtni oⱪuƣandin keyin, Pawlusning ⱪaysi ɵlkidin ikǝnlikini sorap, uning Kilikiyǝdin kǝlgǝnlikini bilip,
35 „Я тебе переслухаю, як при́йдуть і твої позива́льники“. І звелів стерегти його в Іродовому Прето́рії.
Uningƣa: — Üstüngdin ǝrz ⱪilƣuqilar kǝlgǝndǝ ixliringni toluⱪ anglaymǝn, — dedi wǝ uni Ⱨerod hanning ordisida nǝzǝrbǝnd ⱪilip ⱪoyuxni buyrudi.
