Дії 23
1 І вп'явся очима Павло на той синедріо́н і промовив: „Мужі-браття, я аж по сьогоднішній день жив для Бога всім добрим сумлі́нням!“
Paul'n roijêkpungei hah a en ngita, “Ka champui Isrealngei aviensûn ten hin Pathien mâkunga sielesarietna diktak dônin ko tho rang ngei murdi ko hong tho ani,” a tia.
2 Але первосвященик Ана́ній звелів тим, що стояли при ньому, щоб били його по уста́х.
Ochai Inlaltak Ananias han, Paul kôma inding ngei kôm han Paul hah a bâikuo bên pe roi, a ti pe ngeia.
3 Тоді промовив до нього Павло: „Тебе битиме Бог, ти сті́но побілена... Ти ж сидиш, щоб судити мене за Зако́ном, а наказуєш бити мене проти Зако́ну?“
Paul'n a kôm, “Nangma, bang rusûk minchekpu Pathien'n nang bên atih, a tia. Mahan nên sunga Balam anga roijêk rangin nên sunga balam khêlin mi min bên rang ni ti mo!” a tipea.
4 А присутні сказали: „То ти Божому первосвященикові лихосло́виш?“
Paul kôm inding ngei han, Paul kôm han “Pathien Ochai Inlaltak khom jâ loiin khoi ithomo no ngo,” an tia.
5 І промовив Павло: „Не знав я, брати, що то первосвященик. Бо написано: На начальника люду твого не лихосло́в“.
Paul'n “Ka champuingei Ochai Inlaltak ani ti ki riet loi sika kêng, Pathien lekhabu'n ‘Ni mi, roijêkpungei chunga chong saloi ni ti rang nimak ati,’” a tia.
6 І Павло, спостерігши, що частина одна — саддуке́ї, а друга — фарисеї, покликнув у синедріоні: „Мужі-браття, — я фарисей, і син фарисея. За наді́ю на воскресіння мертвих мене судять!“
Paul'n Sadduceengei senkhat, Pharisee ngei senkhat le anni ti a riet lechu, roijêkpungei lâia han inringtakin “Ka champui Isrealngei keima Pharisee ki ni, Pharisee nâipasal ki ni, keiman mithi inthoinôkna aom ti sabeina ko dôn sikin ma angtaka intakna ko om ani,” a ti pe ngeia.
7 Якже він це промовив, колотне́ча постала поміж саддуке́ями та фарисеями, — і розділи́лась юрба́.
Maha a ti suole chu, Pharisee ngei le Sadduceengei bâiinkhamin pâl inikin an insena.
8 Саддуке́ї бо тве́рдять, що немає воскресіння, ані а́нгола, ані духа, фарисеї ж оце визнають.
(Sadduceengeiin chu mithi inthoinôkna reng om mak, vântîrtonngei, rathangei ommak, aniatachu Pharisee ngeiin chu anin thumin an iem sikin.)
9 І галас великий зчинився. А деякі книжники, із фарисейської групи, уставши, почали́ сперечатися, кажучи: „У чоловікові цьому ми жодного ли́ха не знаходимо! А коли промовляв Дух до нього, чи ангол, не противмося Богові“.
Hanchu an iniek hah ânring uola, Pharisee tienga Balam minchupungei senkhat an indinga asân an makhala, “Hi miriem hih a tho minchâina khoite mu mak me, vântîrton le ratha'n a chongpui tatak khom nisenla khoimo asiet?” an tia.
10 А коли колотне́ча велика зчинилась, то тисяцький, боячись, щоб Павла не роздерли, звелів вояка́м увійти та забрати його з-поміж них, і відве́сти в форте́цю.
Hanchu asân an inkhal sikin Paul hah khêr nôinek ni ngei tiin râlmi ulientak han a chia, râlmingei hah lokongei lâia han juong sea, Paul hah hong tuonga kulpui sûng tieng tuong pai rangin chong a pêka.
11 А наступної ночі став Господь перед ним і промовив: „Будь бадьорий! Бо як в Єрусалимі про Мене ти свідчив, так треба тобі свідкува́ти й у Римі!“
Mani jân han Pumapa hah, Paul kôm a juon dinga, a kôm, “Chi no roh! Jerusalema ko chong ni min riet angdên han Rom khopuia khom ko chong la min riet nôk ni tih,” a tipea.
12 А коли настав день, то дехто з юдеїв зібрались, та клятву скла́ли, говорячи, що ні їсти, ні пити не бу́дуть, аж доки Павла́ не заб'ють!
Anangtûk jînga chu Juda senkhatngei an intûpkhôma, huongvâr an sina Paul an that mân chu ite sâkloi rang nêkloi rang tiin khomâk an insâma.
13 А тих, що закляття таке покла́ли, було більш сорока́.
Ma anga tho ngei hi mi sômminli nêkin an tama.
14 І вони приступили до первосвящеників та старших і сказали: „Ми клятву скла́ли нічого не їсти, аж поки заб'ємо Павла!
Hanchu anni ngei hah ochaisingei le upangei kôm an sea, “Paul kin that mân chu ite sâkloi rang nêkloi rangin khomâk kin insâm ke ani zoi.
15 Отож разом із синедріоном передайте тисяцькому, щоб до вас він привів його, ніби хочете ви докладніш розізнати про нього. А ми, перше ніж він набли́зиться, готові забити його“.
Masikin atûn hin, nangnin roijêkpungei le a roi asa uola jêk rang angin Paul hi nin kôm juong tuong rangin Rom râlmi ulientak kôm chong hong pêk roi, nin kôm a juong tung mân khom lei that rangin kin insiem suo ke ani zoi,” an tia.
16 Як зачув же сестрі́нець Павлів про цю змову, то прибув, і ввійшов у форте́цю, і Павла́ завідо́мив.
Hannirese ma thurchingei hah Paul a tupa'n a lei rieta, kulpui sûnga a va lûta, Paul a va rîla.
17 Павло ж зараз покликав одно́го з сотників, та й сказав: „Цього юнака́ запровадь до тисяцького, бо він має йому щось сказати“.
Hanchu Paul han râlmi razakhat ruoipu inkhat a koia, “Hi ruotharte hi râlmi ulientak kôm tuong roh, râlmi ulientak kôma chong khat ril rang a dôn,” a tipea.
18 Той же взяв його, та й запровадив до тисяцького та сказав: „Павло в'язень покликав мене, і просив запрова́дити до тебе цього юнака́, що має тобі щось сказати“.
Râlmi ulientakpu kôm a tuonga, “Intâng ina ompu Paul han mi koia hi ruotharte hi no kôm hong thak rangin mi tia, no kôm hin chong inkhat ril rang a dôn tiin chong mi be sa,” a tia.
19 І взяв тисяцький того за руку, і на́бік відвів і спитав: „Що́ ти маєш звістити мені?“
Râlmi ulientak han a kut a sûra, mun ânkilna uola a tuonga “Imo mi ril rang no dôn,” tiin a rekela.
20 А той розповів: „Змову склали юдеї, — просити тебе, щоб ти взавтра до синедріо́ну Павла припрова́див, ніби хочуть вони докладніш розпізнати про нього.
Ama han, “Juda rachamneipungei Paul a roi hi adik uola jêk rang tiin nangtûka roijêkpungei kôma tuong rang minlêmin nang an hong zong rang ani.
21 Отож, не послухайся їх, бо чигає на нього їх більш сорока чоловіка, що клятву скла́ли ні їсти, ні пити, аж доки його не заб'ють. І тепер он готові вони, і чекають твого прире́чення“.
Hannirese an chong lei don no roh, an lâia mi sômminli nêka tam uolin Paul an that mân chu ite sâkloi rang nêkloi rang tiin chong an inkhâm, atûn hin that rangin an insiem chak kêng ani zoi no chong vai ke an ngâk,” a tipea.
22 Тоді тисяцький відпустив юнака́, наказавши йому — „не розповіда́ти ані о́дному, що мені ти це ви́явив.“
Râlmi ulientak han, “Hi thurchi hi ko kôma ni misîr pêna chu tute kôm misîr khâi no roh,” tiin chong a bea. Male ruotharte hah a min se zoi.
23 І він закли́кав якихось двох із сотників, і наказав: „Пришикуйте на третю годину вночі дві сотні вояків, щоб іти до Кесарії, і кіннотників сімдеся́т, та дві сотні стрільців.
Hanchu, “Râlmi razanik ruoipu inik a kôia, avien jân, dârkuo dôrin Caesarea se rangin râlmi razanik le, sakor chung chuong thei sômsari le isei a chôi râlmi razanik insiem roi,
24 Приготуйте також в'ючаків і Павла посадіть, і здоровим його проведіть до намісника Фе́лікса.
Mapêna han Felix kôm a tung ngêt theina rangin, Paul a chuongna rang sakorngei khom mintuo pe sa rangin chong a be sa zoi.”
25 І листа написав він такого ось змісту:
Male Râlmi ulienpu han, hi anghin lekhamuthuon a mizieka.
26 „Кла́вдій Лі́сій намісникові вседостойному Фе́ліксові — поздоро́влення!
“Claudius Lysias Râiôt jâ omtak Felix: chibai a pêk.
27 Цього мужа, що його юдеї схопи́ли були́ та хотіли забити, урятував я, із вояка́ми прийшовши, довідавшися, що він ри́млянин.
Hi miriem hih Judangei an sûra, that rang an ti lâitakin ka râlmingei juong kêlsuo rangin ke sea, Rom mi ani ti ki riet sikin ko hong sanminjôka.
28 І хотів я довідатися про причину, що за неї його оскаржа́ли, та й привів був його до їхнього синедріо́ну.
An nônna bi riet rang ku nuom sikin, an roijêkpungei kôm khom ku tuonga.
29 Я знайшов, що його винуватять у спірних речах їхнього Зако́ну, і що провини не має він жа́дної, ва́ртої смерти або ланцюгі́в.
Anni an balama a lekti sikin an nôn pai ani ti ki rieta, hannirese thi rak rang dôr le intâng ina omna rang dôr ite minchâi mak.
30 Як доне́сли ж мені про ту змову, що юдеї вчинили на мужа цього, я зараз до тебе його відіслав, наказавши також позива́льникам, щоб перед тобою сказали, що́ мають на нього. Будь здоровий!“
Male Judangei that rangin an pût tit ti min rîla, masikin no kôm ku juongtîr kelen ani. A nônpungei khom a thurchi misîr rang a nônpungei murdi chu no kôm hong misîr rangin chong ke pêk ngei,” a tia.
31 Отож вояки, як наказано їм, забрали Павла́, і вночі попровадили в Антипатри́ду.
Hanchu râlmingeiin a chongpêk angin Paul hah an tuonga mani jân han Antipatris khuo an tungpuia.
32 А другого дня, полишивши кінно́тчиків, щоб ішли з ним, у форте́цю вони повернулись.
Anangtûka chu râlmi kea se ngei hah chu rukulpui tieng an kîr nôka, sakor chunga chuong mingei vai hah Paul sepui tit rangin an oma.
33 А ті прибули́ в Кесарі́ю, і, листа передавши намісникові, поставили також Павла перед ним.
Hanchu Caesarea an tuonga, Râiôt kôm lekha hah an pêka, male Paul ha khom a kuta an bang kelena.
34 Намісник листа прочитав і спитав, із якого він кра́ю. А довідавшись, що з Кілікії, промовив:
Râiôt'n lekha hah a pore suole chu Paul omna ram a rekela, Cililia ram mi ani ti a riet lechu a kôm,
35 „Я тебе переслухаю, як при́йдуть і твої позива́льники“. І звелів стерегти його в Іродовому Прето́рії.
“Nang nônpungei an juong tung lehan no roi hih keiman rangâi ki tih,” a tipea. Hanchu Paul hah râiôt omna munpuia han dara vêng bang rangin chong a pêk ngeia.
