Дії 23
1 І вп'явся очима Павло на той синедріо́н і промовив: „Мужі-браття, я аж по сьогоднішній день жив для Бога всім добрим сумлі́нням!“
And Paul looking earnestly upon the council, said: Brethren! I have ordered my life in all good conscience before God to this day.
2 Але первосвященик Ана́ній звелів тим, що стояли при ньому, щоб били його по уста́х.
And the high-priest, Ananias, commanded those who stood by him to smite him on the mouth.
3 Тоді промовив до нього Павло: „Тебе битиме Бог, ти сті́но побілена... Ти ж сидиш, щоб судити мене за Зако́ном, а наказуєш бити мене проти Зако́ну?“
Then Paul said to him, God will smite thee, thou whited wall! Art thou then sitting to judge me according to the law, and dost thou command me to be smitten contrary to the law?
4 А присутні сказали: „То ти Божому первосвященикові лихосло́виш?“
And they that stood by said, Dost thou revile God's high-priest?
5 І промовив Павло: „Не знав я, брати, що то первосвященик. Бо написано: На начальника люду твого не лихосло́в“.
Then said Paul, I knew not, brethren, that he was high-priest; for it is written, “Thou shalt not speak evil of a ruler of thy people.”
6 І Павло, спостерігши, що частина одна — саддуке́ї, а друга — фарисеї, покликнув у синедріоні: „Мужі-браття, — я фарисей, і син фарисея. За наді́ю на воскресіння мертвих мене судять!“
But Paul, perceiving one part to be Sadducees, and the other Pharisees, cried aloud in the council, Brethren! I am a Pharisee, the son of Pharisees; for the hope of the resurrection of the dead I am now tried.
7 Якже він це промовив, колотне́ча постала поміж саддуке́ями та фарисеями, — і розділи́лась юрба́.
And when he had said this, there arose a dissension between the Pharisees and the Sadducees; and the multitude was divided.
8 Саддуке́ї бо тве́рдять, що немає воскресіння, ані а́нгола, ані духа, фарисеї ж оце визнають.
For the Sadducees say that there is no resurrection, and no angel or spirit; but the Pharisees affirm both.
9 І галас великий зчинився. А деякі книжники, із фарисейської групи, уставши, почали́ сперечатися, кажучи: „У чоловікові цьому ми жодного ли́ха не знаходимо! А коли промовляв Дух до нього, чи ангол, не противмося Богові“.
And there arose a great clamor; and scribes of the party of the Pharisees arose, and contended, saying, We find nothing amiss in this man; but if a spirit hath spoken to him or an angel—
10 А коли колотне́ча велика зчинилась, то тисяцький, боячись, щоб Павла не роздерли, звелів вояка́м увійти та забрати його з-поміж них, і відве́сти в форте́цю.
And a great dissension arising, the chief captain, fearing that Paul would be torn in pieces by them, ordered the soldiers to go down and take him by force from among them, and bring him into the castle.
11 А наступної ночі став Господь перед ним і промовив: „Будь бадьорий! Бо як в Єрусалимі про Мене ти свідчив, так треба тобі свідкува́ти й у Римі!“
And the night following, the Lord stood by him, and said, Be of good courage; for as thou hast borne witness concerning me in Jerusalem, so must thou bear witness also at Rome.
12 А коли настав день, то дехто з юдеїв зібрались, та клятву скла́ли, говорячи, що ні їсти, ні пити не бу́дуть, аж доки Павла́ не заб'ють!
And when it was day, the Jews banded together, and bound themselves under a curse, saying that they would neither eat nor drink till they had killed Paul.
13 А тих, що закляття таке покла́ли, було більш сорока́.
And there were more than forty who took this oath together.
14 І вони приступили до первосвящеників та старших і сказали: „Ми клятву скла́ли нічого не їсти, аж поки заб'ємо Павла!
And they came to the chief priests and the elders, and said, We have bound ourselves under a great curse, to taste nothing until we have killed Paul.
15 Отож разом із синедріоном передайте тисяцькому, щоб до вас він привів його, ніби хочете ви докладніш розізнати про нього. А ми, перше ніж він набли́зиться, готові забити його“.
Now therefore do ye with the council give notice to the chief captain, that he bring him down to you, as though ye were about to examine his case more thoroughly; and we are ready to kill him before he cometh near you.
16 Як зачув же сестрі́нець Павлів про цю змову, то прибув, і ввійшов у форте́цю, і Павла́ завідо́мив.
But Paul's sister's son hearing of the plot went, and entering the castle, told Paul.
17 Павло ж зараз покликав одно́го з сотників, та й сказав: „Цього юнака́ запровадь до тисяцького, бо він має йому щось сказати“.
Then Paul called one of the centurions to him, and said, Take this young man to the chief captain; for he hath something to tell him.
18 Той же взяв його, та й запровадив до тисяцького та сказав: „Павло в'язень покликав мене, і просив запрова́дити до тебе цього юнака́, що має тобі щось сказати“.
So he took him and brought him to the chief captain, and said, Paul the prisoner called me to him, and asked me to bring this young man to thee, as he hath something to say to thee.
19 І взяв тисяцький того за руку, і на́бік відвів і спитав: „Що́ ти маєш звістити мені?“
Then the chief captain took him by the hand and went aside privately, and asked him, What is it that thou hast to tell me?
20 А той розповів: „Змову склали юдеї, — просити тебе, щоб ти взавтра до синедріо́ну Павла припрова́див, ніби хочуть вони докладніш розпізнати про нього.
And he said, The Jews have agreed to ask thee to bring down Paul tomorrow into the council, as though thou wert about to inquire more thoroughly concerning him.
21 Отож, не послухайся їх, бо чигає на нього їх більш сорока чоловіка, що клятву скла́ли ні їсти, ні пити, аж доки його не заб'ють. І тепер он готові вони, і чекають твого прире́чення“.
But do not thou yield to them; for there lie in wait for him more than forty men of them, who have bound themselves with an oath neither to eat nor drink till they have killed him; and they are now ready, looking for the promise from thee.
22 Тоді тисяцький відпустив юнака́, наказавши йому — „не розповіда́ти ані о́дному, що мені ти це ви́явив.“
The chief captain then dismissed the young man with the charge, Tell no one that thou hast disclosed these things to me.
23 І він закли́кав якихось двох із сотників, і наказав: „Пришикуйте на третю годину вночі дві сотні вояків, щоб іти до Кесарії, і кіннотників сімдеся́т, та дві сотні стрільців.
And he called to him two of the centurions, saying, Make ready two hundred soldiers to go to Caesarea, and seventy horsemen, and two hundred spearmen, at the third hour of the night;
24 Приготуйте також в'ючаків і Павла посадіть, і здоровим його проведіть до намісника Фе́лікса.
and provide beasts, whereon they may set Paul, and carry him safe to Felix the governor.
25 І листа написав він такого ось змісту:
And he wrote a letter after this manner:
26 „Кла́вдій Лі́сій намісникові вседостойному Фе́ліксові — поздоро́влення!
Claudius Lysias to the moss excellent governor Felix, greeting.
27 Цього мужа, що його юдеї схопи́ли були́ та хотіли забити, урятував я, із вояка́ми прийшовши, довідавшися, що він ри́млянин.
This man was taken by the Jews, and was about to be killed by them; but I came upon them with the soldiery, and rescued him, having learned that he was a Roman.
28 І хотів я довідатися про причину, що за неї його оскаржа́ли, та й привів був його до їхнього синедріо́ну.
And wishing to know the crime of which they accused him, I brought him down to their council;
29 Я знайшов, що його винуватять у спірних речах їхнього Зако́ну, і що провини не має він жа́дної, ва́ртої смерти або ланцюгі́в.
but I found him to be accused only on account of questions of their law, and to have nothing laid to his charge deserving death or bonds.
30 Як доне́сли ж мені про ту змову, що юдеї вчинили на мужа цього, я зараз до тебе його відіслав, наказавши також позива́льникам, щоб перед тобою сказали, що́ мають на нього. Будь здоровий!“
And having been informed of a plot against the man, I sent him at once to thee, and directed his accusers also to bring their charges against him before thee.
31 Отож вояки, як наказано їм, забрали Павла́, і вночі попровадили в Антипатри́ду.
Then the soldiers, as was commanded them, took Paul, and brought him by night to Antipatris.
32 А другого дня, полишивши кінно́тчиків, щоб ішли з ним, у форте́цю вони повернулись.
But on the morrow they left the horsemen to go on with him, and returned to the castle.
33 А ті прибули́ в Кесарі́ю, і, листа передавши намісникові, поставили також Павла перед ним.
And they, when they had come to Caesarea, and delivered the letter to the governor, presented Paul also before him.
34 Намісник листа прочитав і спитав, із якого він кра́ю. А довідавшись, що з Кілікії, промовив:
And having read the letter, he asked of what province he was; and when he understood that he was of Cilicia,
35 „Я тебе переслухаю, як при́йдуть і твої позива́льники“. І звелів стерегти його в Іродовому Прето́рії.
he said, I will hear thee fully, when thy accusers also have arrived. And he ordered him to be kept in Herod's palace.
