< Дії 22 >
1 „Мужі-браття й батьки! Послухайте ось тепер ви́правда́ння мого перед вами!“
“Bhai khan, aru baba khan, moi etiya nijor laga safai te apnikhan usorte kotha kobole ase, etu ke huni bhi.”
2 Як зачули ж вони, що до них він говорить єврейською мовою, то тиша ще більша настала. А він промовляв:
Aru jitia tai Yehudi bhasa te koise, taikhan arubi ekdom chup thaki jaise. Titia tai aru koise,
3 „Я юде́янин, що родився в кілікі́йському Та́рсі, а ви́хований у цім місті, у ніг Гамалії́ла докладно навчений Зако́ну отці́в; горли́вець я Божий, як і всі ви сьогодні.
“Moi Yehudi ase Cilicia laga Tarsus sheher te jonom luwa, etu sheher pora Gamaliel laga theng te bohi kene amikhan laga baba khan laga niyom thik pora sikhi loise, aru Isor phale jor dikena aji apnikhan jineka kori ase tineka kori ahisele.
4 Переслідував я аж до смерти цю путь, і в'язав, і до в'язниці вкидав чоловіків і жінок,
Aru mota, maiki, hobi, etu dhorom Rasta te juwa khan ke bondhi ghor te dikene morai bhi di thakise,
5 як засві́дчить про мене первосвященик та вся старши́на. Я від них був узяв навіть листи́ на братів, і пішов до Дама́ску, щоб тамте́шніх зв'язати й приве́сти до Єрусалиму на кару.
etu kotha cholawta, bura khan aru sabha bhi sakhi dibo pare, moi taikhan pora ami laga bhai khan Damascus te thaka khan logote chithi likhi diya utu bhi loise, karone moi jai kene ta te kunba thakile dhori kene Jerusalem te ani taikhan ke sajai dibo bhabise.
6 І сталося, як у дорозі я був, і наближа́всь до Дамаску опі́вдня, то ось мене нагло осяяло світло велике з неба!
Etu homoi moi Damascus punchibole usor hoi asele, titia din nisena homoi asele, aru sorgo pora achanak ekta dangor puhor ahi moi usorte thaki jaise.
7 І я повалився на землю, і голос почув, що мені говорив: „Савле, Савле, — чому́ ти Мене переслідуєш?“
Aru moi matite giri jaise, aru ekta awaj moike kowa hunise, ‘Saul, Saul, kele tumi Moike digdar kori ase?
8 А я запитав: „Хто Ти, Господи?“А Він мені відказав: „Я Ісус Назаряни́н, що Його переслідуєш ти“.
Karone moi hudise, ‘Probhu Apuni kun ase?’ Aru Tai moike koise, ‘Moi Nazareth Jisu ase, junke tumi dukh digdar di ase.’
9 А ті, що зо мною були́, правда, бачили світло, але не почули вони того голосу, що мені говорив.
Aru jun manu moi logot ahise, taikhan bhi puhor to dikhise aru bhoi korise, kintu taikhan moike kotha kowa laga awaj to huna nai.
10 А я запитав: „Що́ я, Господи, маю робити?“Господь же до мене промовив: „Уставай та й іди до Дамаску, а там тобі скажуть про все, що тобі призна́чено робити“.
Titia moi koise, ‘Moi ki koribo lage Probhu?’ Aru Probhu moike koise, ‘Uthi kene Damascus te jabi, aru ta te tumi ki-ki koribo lage etu sob tumike koi dibo.’
11 А від ясности світла того невидю́щим я став. І присутні зо мною за руку мене повели́, і до Дамаску прибув я.
Aru utu puhor bisi huwa karone moi eku dikhibo para nai, titia moi laga sathi khan laga hath dhurikena he moi Damascus te ahise.
12 А один муж Ана́ній, у Зако́ні побожний, що добре свідо́цтво про нього дають усі юдеї в Дамаску,
Titia Ananias koi kene ekjon asele, tai niyom mani thaka ekjon asele, aru ta te thaka Yehudi khan bisi sonman kori thaka manu ase.
13 до мене прибув, і, ставши, промовив мені: „Савле брате, — стань видю́щий!“І я хвилі тієї побачив його.
Tai ami laga usorte ahikena koise, ‘Bhai Saul, apuni laga suku dikhi bhi.’ Aru etu homoi te moi dikhibole parise aru taike dikhise.
14 І озвавсь він до мене: „Бог отців наших вибрав тебе, щоб ти волю Його зрозумів, і щоб бачив ти Праведника, і почув голос із уст Його.
Titia tai koise, ami laga baba khan laga Isor he tumike basi loise, tumi he tai itcha ke janibole aru Dharmikta Jonke sabo paribole aru tai nijor mukh pora kowa awaj ke huni bole.
15 Бо бу́деш ти свідком Йому перед усіма людьми́ про оте, що ти бачив та чув!
Kelemane tumi ki dikhise aru ki hunise etu sob manu ke koi dibole tai sakhi bonai dise.
16 А тепер чого гаєшся? Уставай й охристися, і обмий гріхи свої, прикликавши Ймення Його!“
Tinehoile apuni etiya bhi kele bohi ase? Uthi kene baptizma loi lobi, aru prathana kori kene tai naam pora tumi laga paap dhui dibi.’
17 І сталось, як вернувся я в Єрусалим, і молився у храмі, то в захо́плення впав я,
Titia moi aru Jerusalem te ahi kene mondoli te prathana kori asele, titia moi Atma te bhorta hoi kene darshan dikhise.
18 і побачив Його, що до мене сказав: „Поспіши, і піди хутчій з Єрусалиму, бо не приймуть свідо́цтва твого про Мене“.
Aru moi Probhu ke dikhise, Tai moike koise, ‘Joldi Jerusalem chari kene jabi, kelemane taikhan Ami laga kotha tumi gawahi diya ke namanibo.’
19 А я відказав: „Самі вони, Господи, знають, що я до в'язниць садови́в та бив по синагогах отих, хто вірував у Тебе.
Karone moi koise, ‘Probhu, moi pora biswasi khan mondoli te dhurikena bondhi ghor te diya aru mari thaka taikhan jani ase.
20 А коли лилась кров Твого свідка Степа́на, то сам я стояв та вбивство його похваляв, і одежу вбивців його сторожи́в“.
Aru jitia Apuni nimite mori juwa Stephen ke khun giraikena morai di thakise, ta te moi bhi thakise, aru jun manu khan pora taike morai dise utu khan laga kapra ke moi rukhi thakise.’
21 Але Він до мене промовив: „Іди, бо пошлю Я далеко тебе, — до поган!“
Titia Tai moike koise, ‘Jabi, kelemane moi tumike yate pora dur Porjati khan logot pathai dibo.’
22 І аж до слова цього його слухали. Аж ось підне́сли вони голос свій, гукаючи: „Геть такого з землі, бо жити йому не годи́ться!“
Aru taikhan etu kotha kowa tak taike huni thakise. Etu pichete taikhan awaj uthaikene hala kori koise, “Eneka manu ke prithibi pora hatai dibi, kelemane tai jinda thaki bole thik nohoi.”
23 І як вони верещали, і одежу шпурля́ли, і кидали порох у повітря,
Titia taikhan hala kori kene taikhan laga kapra khan ulai phelaise, aru upor hawa te dhul urai thakise,
24 то звелів тисяцький у фортецю його відвести́, і звелів бичува́нням його допитати, щоб довідатися, з якої причини на нього вони так кричали.
titia mukhyo henedhikari pora Paul ke bondh kora jagate loi jabole hukum dise, aru manu khan kele taike iman ghusa kori ase etu janibole taike chabuk pora mari kene bhal pora hudibole koise.
25 І як його розтягли́ для ремінних бичів, то Павло сказав сотникові, що стояв: „Хіба бичува́ти дозволено вам громадянина римського та ще й незасу́дженого?“
Aru taikhan jitia taike chabuk mari bole taiyar korise, Paul pora tai usorte khara thaka henapoti ke koise, “Rome manu ke eku golti nathaki kene bhi chabuk mari bole niyom te ase?”
26 Якже сотник це почув, то подався до тисяцького, і завідо́мив, говорячи: „Що́ хочеш робити? Бож ри́млянин цей чоловік!“
Jitia henapoti etu kotha hunise tai mukhyo henedhikari logote jai kene koise, “Apuni eneka kele kori ase? Tai Rome laga nagrik ase.”
27 Підійшов тоді тисяцький, та й поспитався його: „Скажи мені, чи ти ри́млянин?“А він: „Так!“відказав.
Titia henedhikari tai logot te ahikena koise, “Moike kobi, tumi Rome laga nagrik ase?” Paul koise “Hoi”.
28 Відповів на те тисяцький: „За великі гро́ші громадянство оце я набув“. А Павло відказав: „А я в нім і родився!“
Etu huni kene mukhyo henedhikari pora koise, “Moi to Rome laga nagrik hobole bisi toka poisa pora kinise.” Kintu Paul koise, “Moi to jonom pora he Rome laga nagrik ase.”
29 І відступили негайно від нього оті, що хотіли допи́тувати його. І злякався тисяцький, довідавшись, що той ри́млянин, і що він ізв'язав був його.
Titia jun taike mari bole thakise, taikhan loge- loge tai usor pora joldi hati jaise. Aru kitia mukhyo henedhikari bhi Paul to Rome laga nagrik ase koi kene janise, tai bhi bhoi khaise kele koile tai pora Paul ke dhori kene bandh kora karone.
30 А другого дня, бажавши довідатись правди, у чо́му юдеї його оскаржа́ють, він звільнив його та звелів, щоб зібра́лися первосвященики та ввесь синедріо́н. І він вивів Павла, і поставив його перед ними.
Dusra din Yehudi khan pora ki nimite Paul ke doshi korise, etu janibole mukhyo henedhikari pora Paul ke khuli dise, aru mukhyo purohit khan aru sabhakhan ke joma kori bole hukum dise, aru Paul ke loi kene taikhan age te khara kori dise.